О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник

мації у процесі скоєння злочинів та розробляє на основі встановлених закономірностей технічні засоби, тактичні прийоми й методику виявлення, фіксації, збирання, дослідження і використання фактичних даних у розсліду­ванні злочинів і запобігання їм. Наукові дані К. знаходять застосування у судовому розгляді, діяльності адвоката, митної служби, історичних дослідженнях тощо.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - різновид юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення особою злочину, що полягає, як правило, в застосуванні до цієї особи кримінального покарання. Притягнення особи до К. в. передбачає порушення кримінальної спра­ви, розслідування злочину, судовий розгляд кримінальної справи, що завершується проголошенням вироку, в якому визначається К. в. винної особи. К. в. може наставати як за закінчений злочин, так і за приготування до злочину, за замах на злочин, за співучасть у злочині.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ (лат. сгітіпаІІБ - те, що стосується злочину; від лат. ге§ез1а — списки, перелік) — система обліку злочинців, невпізнаних трупів, безвісно відсутніх людей, викрадених речей, способів скоєння зло­чинів. Дані К. р. використовуються у розслідуванні як дока­зи, а також у оперативній роботі. Від К. р. слід відрізняти оперативну криміналістичну реєстрацію куль, гільз, відбитків пальців тощо, знайдених на місці нерозкритих злочинів.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО - 1) галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які визначають злочинність і кримінальну караність тих або інших діянь, які становлять загрозу для системи суспільних відносин (суспільну небезпеку), що склалися в даній соціальній структурі; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Осно­воположними принципами українського К. п. є: за­конність, гуманізм, рівність громадян перед криміналь­ним законом, невідворотність покарання, персоніфікована та обгрунтована винуватістю особи відповідальність. Ос­новним джерелом К. п. України є Кримінальний кодекс.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - вживається в чоти­рьох значеннях: 1) діяльність певних органів та осіб;

2} галузь права; 3) правова наука; 4) навчальна дис­ципліна. К. п. — регламентована законом діяльність ор­ганів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (з участю державних, громадських організацій, посадових осіб і громадян), змістом якої є порушення розслідування, судовий розгляд кримінальних справ, перегляд і виконан­ня судових рішень.

К. п. складається з 8 стадій: порушення кримінальної спра­ви, досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, апеляційне провадження, ка­саційне провадження, виконання вироку, перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. К. п. у широкому аспекті тотожний поняттю кримінального судочинства.

Завдання К. п.: забезпечення захисту прав і свобод осіб, які беруть участь у справі, швидке й повне розкриття зло­чинів, одержання доказів з метою з'ясування істини і пра­вильного застосування закону, призначення справедливо­го покарання винним, відвернення незаконного притяг­нення осіб до кримінальної відповідальності та засуджен­ня невинних.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО, вйправно-трудове право — 1) галузь права України, що становить собою сукупність юридичних норм, які регулюють поря­док виконання (відбуття) кримінального покарання. Предметом К.-в. п. України є: засоби виправлення засуд­жених, захист їхніх прав і законних інтересів, надання їм допомоги в соціальній реабілітації. Згідно з доктриною К.-в. п. головною метою покарання є не тільки кара або відплата за скоєне, а виправлення і перевиховання засуд­жених. Виконання покарання не має на меті вчинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Єдиною підставою для відбуття засудженим покарання є тільки вирок суду, який набрав законної сили; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти.

КРИМШАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - одна з основних самостійних галузей права в Україні. Су­купність юридичних норм, які визначають завдання, принципи, коло учасників кримінального процесу, їхні права та обов'язки, а також інші положення судочинства.

Регламентує порядок досудового розслідування, судового розгляду кримінальних справ, перегляду та виконання су­дових вироків, ухвал і постанов. Юридичною базою кримінально-процесуального законодавства є Консти­туція України, яка закріплює принципи кримінального процесу. Кримінально-процесуальний кодекс України містить норми К.-п. п., регламентує порядок проваджен­ня у кримінальних справах.

КРИМІНОЛОГІЯ (лат. сгітеп — злочин і гр. 1о§оз — слово, вчення) — наука про злочинність, її причини, шляхи та методи її попередження, особу злочинця. К. вив­чає злочинність у соціальному контексті як явище суспільного життя, що дає змогу визначити причини суспільно небезпечної (злочинної) поведінки людей та характерні соціально-психологічні риси їх особистості. К. вивчає злочинність в цілому та за певними кате­горіями злочинів (напр., за суб'єктом — злочинність не­повнолітніх, рецидивна злочинність тощо; за об'єктом — майнова, проти особи тощо; за іншими критеріями — ор­ганізована злочинність тощо). До предмета К. входять, крім того, причини злочинності, тобто сукупність соціальних факторів, процесів та явиш, які зумовлюють існування злочинності в цілому і за категоріями злочинів та впливають на її стан і динаміку; особа злочинця, тоб­то система соціально-психологічних якостей, рис, наста­нов та відносин, які, актуалізуючись, визначають суспільно небезпечну поведінку особи.

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ — передання власником майна (товару) — продавцем у власність покупцеві, який прий­має майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму. К.-п. здійснюється на підставі договору. Договір може бу­ти укладений на К.-п. як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений. Предметом К.-п. можуть бути майнові права, права вимоги. Законодавство встановлює, які угоди К.-п. повинні бути нотаріально засвідчені.

У

^л

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (лат. іедаїіз — законний) — надання за­конної сили, перехід до легального стану.

ЛЕГАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вид офіційного тлума­чення нормативно-правових актів, що здійснюється суб'єктами, які не видавали певних норм права, але зако­ном спеціально уповноважені давати їх загальнообов'яз­кове роз'яснення. Напр., Конституційний Суд України не видає законів України, але уповноважений їх тлумачи­ти.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — завідомо неправдиве показання на дізнанні, досудовому слідстві або в суді свідком чи по­терпілим спотворених фактів або приховування окремих фактів, за що встановлено кримінальну відповідальність. До Л. прирівнюється завідомо неправдивий висновок експерта і завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, лікарняний листок -

документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність працівника. Може видаватися також працездатним працівникам при наданні відпустки по догляду за хворим, у зв'язку з карантином, для санаторно-курортного ліку­вання. За Л. н. надається відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю й пологами. Право на видання Л. н. мають лікарі лікувально-профілактичних установ, а також лікарі науково-дослідних установ і медичних університетів; приймальні відділення лікарень, пункти невідкладної допомоги, травматологічні пункти працівникам у випадках їхньої непрацездатності на терміни згідно з

чинним законодавством. У разі лікування в стаціонарі Л. н. видається на весь термін лікування.

ЛІЗИНГ (англ. 1еа$е — оренда) — здача в оренду на тривалий строк засобів виробництва (транспортних за­собів, обладнання, виробничих споруд). Л. є прогресив­ною формою забезпечення товаровиробників засобами виробництва і дає їм можливість отримати в користуван­ня обладнання без значних одночасних грошових витрат. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного, фінансового та зворотного Л.

ЛІКАРНЯНИЙ ЛИСТОК - див. Листок непрацездат­ності.

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ — відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, які стали відомими особі у зв'язку з виконанням нею професійних чи служ­бових обов'язків. Умисне розголошення Л. т. медичними та фармацевтичними працівниками є злочином.

ЛІКВІДНІСТЬ (лат. Ііфіісіиз — рідкий, текучий) — можливість перетворення статей активу банку, підприємства тощо у гроші для оплати зобов'язань по па­сиву; спроможність чого-небудь негайно виступити як платіжний засіб.

ЛІКУВАННЯ ПРИМУСОВЕ — див. Примусові заходи медичного характеру.

ЛІСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — сукупність законодав­чих та інших правових актів, що забезпечують правове регулювання відносин у галузі використання, відтворен­ня, охорони та захисту лісів. Систематизованим законо­давчим актом у Л. з. є Лісовий кодекс України, прийня­тий Верховною Радою України 21 січня 1994 р., який ре­гулює правовідносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їхніх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі науково обгрун­тованого, раціонального їх використання. Основний принцип Л. з. — визнання лісів об'єктом права власності українського народу. Право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

ЛІЦЕНЗІЯ (лат. Іісеїгьіа — право, дозвіл) — 1) виданий компетентним органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування дозвіл на здійснення виду діяль­ності, яка на підставі чинного законодавства підлягає ліцензуванню (напр., банківська, страхова, приватна ме­дична тощо); 2) дозвіл на використання винаходу, корис­ної моделі або іншого технічного досягнення, який на­дається на підставі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного органу. Л. мо­же бути патентною (коли вона видається на запатенто­ваний винахід) і безпатентною (коли технічне досяг­нення не запатентоване або не підлягає патентуванню). Контроль за дотриманням порядку видання Л. і вимог нормативних актів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності та операцій здійснюється Ліцензійною палатою на підставі Указу Президента України «Про Положення про Ліцензійну палату України» від 16 липня 1997 р.

ЛОМБАРД — місцева кредитна установа, яка позичає гроші під заставу рухомого майна і надає послуги насе­ленню у зберіганні предметів особистого користування і хатнього вжитку. За прийняте на зберігання і в заставу майно Л. несе матеріальну відповідальність у встановле­ному порядку. За видану позику під заставу Л. стягує два види платні: за користування позичкою залежно від її су­ми; за зберігання заставленого майна з повної суми оцінки. Сума позики — це видані кошти, а сума оцінки включає в себе видану позику, платню за зберігання та відсотки за позичку.

Л. зобов'язаний страхувати прийняте у заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою і його згодою. У разі не-погащення в установлений строк позички, забезпеченої заставою майна в Л., воно реалізується за ціною, не ниж­чою від оцінки. З суми, вирученої за майно, погашають­ся: позичка; відсотки за позичкою (без ПДВ); плата за зберігання; витрати за продаж майна (з ПДВ). Залишок повертається заставодавцю або в депозит нотаріальне; контори. Якшо заставодавець не з'являється, через тр;: роки залишок перераховується в бюджет.

МАРЖА

МАЧУХА

пов'язані з достроковим припиненням депутатом своїх обов'язків.

МАРЖА (фр. таг§е — поле, край) — термін, який за­стосовується в банківській, біржовій, страховій, торговій діяльності для позначення різниці між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками та інши­ми показниками.

МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ - у кримінальному праві дії значної кількості людей, які супроводжуються насильст­вом над особою, погромами, підпалами, знищенням май­на, захопленням будівель або споруд, насильницьким ви­селенням громадян, опором представникам влади із засто­суванням зброї або інших предметів, які використовува­лися як зброя. У КК України передбачена відпо­відальність за організацію М. з. та активну участь у них.

МАТЕРИНСТВО — встановлене чинним законодавст­вом правове становище жінки, яка народила (усиновила), утримує і виховує дітей. Держава забезпечує правовий за­хист, матеріальну підтримку матерів тощо.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЛАСНИКА або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації — обов'язок відшкодувати в установленому за­коном порядку й розмірі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок невиконання або неналежного виконання по­вноважень з питань управління працею, законодавства про працю та інших питань. Матеріальної шкоди може бути завдано роботодавцем працівникові у зв'язку з пору­шенням права на працю: напр. у разі незаконного звільнення чи незаконного переведення працівника на іншу роботу. У такому разі працівникові, поновленому на роботі органом, що розглядає трудовий спір, роботодавець має сплатити середній заробіток за час вимушеного прогу­лу, але не більше як за рік. Якщо поновлення на роботі відбувається пізніше, ніж через рік, оскільки заява роз­глядається пізніше не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, може винести рішення про ви­плату середнього заробітку за весь час вимушеного про­гулу. Порядок та розмір за шкоду, заподіяну працівникові під час виконання ним трудових обов'язків, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, ус-

танови, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИ­КА — обов'язок працівника відшкодувати в установлено­му законом порядку шкоду, заподіяну працівником неза­довільним виконанням або невиконанням трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНЕ ПРАВО — правові норми, за допомо­гою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини прямим, безпосереднім правовим регулюванням. Норми М. п. закріплюють форми власності, визначають порядок створення і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідаль­ності за правопорушення тощо. Об'єктом М. п. є майнові, трудові, сімейні та інші відносини. Захист М. п. здійснюється у формах, передбачених і регламентованих процесуальним правом.

МАТЕРІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНА ОСОБА -

працівник, якому довірені за характером виконуваних ним трудових обов'язків підзвітні цінності і на якого на підставі спеціальних постанов або укладеного договору покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини. В обов'язковому порядку повну матеріальну відповідальність несуть працівники, з якими в установленому порядку укладено договір про повну ма­теріальну відповідальність.

МАЧУХА — нерідна мати (жінка батька) дітей чо­ловіка від попереднього шлюбу. Між М. і дітьми її чо­ловіка існують відносини свояцтва. Факт вступу жінки в шлюб із чоловіком, у якого є діти, не створює сам по собі обов'язку М. щодо їх виховання або утримання. Обов'язок М. утримувати своїх неповнолітніх пасинків (падчерок) виникає в тому разі, коли вони фактично бу­ли на її вихованні або утриманні і не мають батьків або не можуть отримувати від них достатньо коштів на своє утримання. Обов'язок утримання IV!. повнолітніх па­синків (падчерок) виникає й тоді, коли вони є нужденни­ми і не можуть отримати необхідні кошти від своїх батьків, одного з подружжя або дітей. Такий обов'язок є

МИРОВА УГОДА

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН


зворотним. Пасинки (падчерки), що були на вихованні або утриманні М., повинні, в свою чергу, по досягненні повноліття утримувати її, якщо вона є непрацездатною і потребує допомоги.

МИРОВА УГОДА — укладена в цивільному процесі і за­тверджена судом угода між сторонами про умови припи­нення спору на підставі взаємних поступок. Письмова М. у. додається до справи, а усна — заноситься до прото­колу судового засідання і підписується сторонами. Суд може не затвердити М. у., якщо вона суперечить закону чи порушує чиї-небудь права та інтереси, які охороня­ються законом. Якщо М. у. не реалізується добровільно, вона може бути реалізована примусово.

жүктеу/скачать 1.67 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: