О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
- ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІ ДАЛЬНОСТІ
- ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ
- ЗВОРОТНА (РЕГРЕСНА) ВИМОГА
- ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
- ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНА ЧЕННЯ
- ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ
ЗАРУЧНИКИ — захоплені або утримувані, зловмисниками особи з метою спонукання їхніх родичів, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи відмови від вчинен- І ня будь-якої дії як умови звільнення 3. У КК України передбачена відповідальність за захоплення 3., вбивство 3. І та захоплення як 3. представника влади або працівника правоохоронного органу. ЗАСТАВА — один із засобів забезпечення зобов'язань у цивільно-правових відносинах. В силу 3. кредитор (за- І ставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого 3. зобов'язання задовольнити свої вимоги з вартості заставленого майна, як І ;зило, перед іншими кредиторами. 3. виникає в силу ^•::-ну або договору і має похідний характер від забезпеченого ним зобов'язання. Законодавство встановлює предмети 3. і предмети, які забороняється використовувати як > Ризик випадкової загибелі речі несе її власник, якщо ніде не передбачено законом або договором. Обернення :~чгнення на закладене майно здійснюється за рішенням ;ових органів або в безспірному порядку на підставі ви-•■ :навчого напису нотаріуса, якщо це передбачено зако--:зм. Право 3. припиняється в разі припинення забезпе--г.чого 3. зобов'язання; загибелі заставленого майна; набуття заставодержателем права власності на заставлене • липо; примусового продажу заставленого майна; :акінчеиня терміну дії права, що складає предмет 3. У кримінальному процесі — запобіжний захід, який полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування збо суду грошей або передання їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки чи виконання обумовлених зобов'язань особою, за яку знесено 3.
ЗВАННЯ ВІЙСЬКОВІ ЗАХИСНИК — за кримінально-процесуальним законодавством України учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також засудженого та виправданого. 3., як правило, є особи, що мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (див. Адвокат), адже за Конституцією України для забезпечення права на захист від обвинувачення діє адвокатура (ст. 59). Однак за згодою підсудного як 3. можуть допускатися близькі родичі, опікуни та піклувальники. ЗАЯВА — офіційне звернення особи (чи кількох осіб) в установу чи до посадової особи, не пов'язане, на відміну від скарги, з порушенням прав і законних інтересів громадянина і не містить тому вимог про усунення таких порушень. Це може бути 3. про прийом на роботу, про звільнення за власним бажанням, про надання відпустки, про надання житлової площі і т. п., а також, напр., 3., що містить пропозиції щодо ліквідації недоліків у роботі підприємств, установ та організацій. Конституція України закріплює право громадян на внесення в державні і громадські організації пропозицій щодо поліпшення їхньої роботи. Заяви подаються в письмовій чи усній формі; розглядаються в установленому законодавством порядку. ЗБИТКИ — в цивільному праві витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не-одержані кредитором доходи, які він одержав би за умови виконання боржником зобов'язання. У фінансовому праві — відбиті в коштах перевищення витрат підприємства, установи та організації над їхніми доходами. ЗБРОЯ — предмети (пристрої) та засоби, спеціально пристосовані для враження живої цілі, а також знищення чи пошкодження навколишнього середовища. 3. може бути як саморобною, так і виготовленою промисловим способом. Розрізняють вогнестрільну та холодну 3. До вогнестрільної належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської 3., принцип дії якої полягає у використанні сили тиску газів, що утворюються при згоранні вибухової речовини (пороху чи подібних сумішей). До холодної 3. належать знаряддя та пристрої, які === 108 е=^ відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам, чи інші предмети, що мають колючий (рапіра, стилет), колючо-ріжучий (ніж, кинджал), рубаючий (шабля), ударно-роздроблюючий (кастет, нунчаку) ефект і призначені для враження живої цілі. До холодної 3. належать також луки та арбалети. Під 3. слід іще розуміти предмети та пристрої, призначені для враження живих цілей з використанням енергії вибуху (гранати, міни тошо). Законодавством України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної чи холодної 3., бойових припасів та вибухових речовин; розкрадання вогнестрільної 3., бойових припасів або вибухових речовин; недбале зберігання вогнестрільної 3. і боєприпасів. До предметів зазначених злочинів не належать такі види 3., як пневматична 3., газові, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин, гладкоствольна мисливська 3. Для вирішення питання про належність того чи іншого предмета до категорії вогнестрільної чи холодної 3. може призначатися криміналістична експертиза.
ЗВАННЯ ПОЧЕСНІ ЗВОРОТНА СИЛА ЗАКОНУ  вої і загальної освіти, належності до виду Збройних Сил, роду військ чи служби та особистими заслугами.
ЗВАННЯ ПОЧЕСНІ — в Україні одна з форм найвищого визнання державою і суспільством заслуг громадян і колективів. Установлені такі 3. п.: Народний артист України, Народний художник України, Народний архітектор України. Є також 3. п., які встановлюються за професіями, як-от: Заслужений артист, Заслужений діяч мистецтв, Заслужений діяч науки і техніки, Заслужений працівник транспорту, Заслужений учитель, Заслужений шахтар, Заслужений юрист і т. п. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО — сукупність неписаних правил поведінки (звичаїв), що склалися в суспільстві в результаті їх неодноразового застосування та санкціонованих державною владою. До юридичної системи входить лише той звичай, який виконує функції норми права. Типовий приклад запису 3. п. — пам'ятки права: Закони Ману, закони Дванадцяти таблиць, Салічна правда, Руська правда. ЗВИЧАЙ — правило, форма поведінки, в яких закріплено те, що склалось у результаті тривалої суспільної практики. Дотримання 3. забезпечується засобами суспільного впливу. 3. — основний засіб регулювання поведінки за умов родового ладу. З появою держави 3. стає джерелом права; його дотримання у певних випадках забезпечується примусовою силою держави. ЗВИЧАЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ — правило, яке склалося у сфері торгівлі на основі постійного та однотипного повторення конкретних фактичних відносин. Для того щоб 3. т. визнавався та застосовувався як норма права, він має бути санкціонованим державою. Неправовий звичай застосовується, якщо його вважають елементом волевиявлення сторін за договором. У міжнародній торгівлі роль 3. т. досить значна, особливо для тих форм зовнішньоекономічного співробітництва, які не відрегламентовані законодавством. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ - інститут кримінального права, кримінально-процесуального права, кримінально-виконавчого права, який передбачає підстави, порядок та умови звільнення від подальшого відбування кримінального покарання. 3. від в. п. застосо- зується лише судом. Винятки становлять 3. від в. п., застосовуване у порядку амністії або помилування. Особа, засуджена за діяння, караність якого за законом усунено, підлягає негайному 3. від в. п. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.
ЗҐВАЛТУВАННЯ ЗЕМЛЕУСТРІЙ ності. Як правило, нормативно-правовий акт повинен регулювати суспільні відносини, що склалися після набуття ним чинності. На факти, що були наявними до прийняття цього акта, він, за окремими винятками, не поширюється. ЗҐВАЛТУВАННЯ — вчинення статевого акту природним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік, незалежно від роду занять, попередньої поведінки та стосунків із суб'єктом злочину. ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ — категорія, що відображає відносини між людьми стосовно землі як основного засобу виробництва в сільському та інших галузях народного господарства, операційної основи для системи розселення, розміщення галузей народного господарства та шляхів сполучення, невід'ємної умови, місця, засобу та джерела існування людини та інших живих організмів. Кожна суспільно-економічна формація має свої форми 3. в. В Україні суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, — на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, — на землі державної власності. ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО — галузь права, що регулює земельні відносини з метою створення, закріплення та вдосконалення ефективного земельного ладу країни, заснованого на рівноправності різних форм власності на землю, який забезпечує раціональне використання, відтворення та охорону земель, розвиток різних форм господарювання на землі, реалізацію й захист земельних прав громадян та їх об'єднань. ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР (фр. сасіазгге - лист, реєстр) -державний 3. к. — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний 3. к. містить: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування грунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земель; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель. За своєю формою земельно-кадастрова документація може бути текстовою (цифровою) та планово-картографічною (із застосуванням сучасних технічних систем). . ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС — систематизований законодавчий акт, що регулює земельні відносини на території держави. 3. к. України встановлює завдання земельного законодавства, склад земель України, форми власності на землю та користування нею, регулює порядок передання земель у власність або надання її в користування, вилучення (викуп) земель, ведення державного земельного кадастру, землеустрою тощо. 3. к. України прийнято Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р. ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ — у земельному праві України — одна з правових форм використання землі для будь-яких цілей або одна з правомочностей власника земельної ділянки, що полягає у вилученні землекористувачем корисних властивостей земельної ділянки з дотриманням вимог її раціонального використання, відтворення та охорони. Право постійного 3. можливе тільки стосовно земель державної або комунальної власності і його набувають лише підприємства, установи та організації цих же форм власності. Суб'єктами 3. на умовах оренди можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, іноземні держави. Оренда може бути короткостроковою (до 5 років) і довгостроковою (до 50 років). ЗЕМЛЕУСТРІЙ — сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Метою 3. є забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища й поліпшення природних ландшафтів. 113 ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ЗЛОЧИН
ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ - одна з категорій земель, що входять до складу земель України, до якої належать землі в межах міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів. Землі міста, селища міського типу, сільського населеного пункту перебувають у віданні відповідно міської, селищної, сільської ради. Використання земель міста, селища міського типу здійснюється згідно з проектами планування та забудови відповідно міста, селища міського типу і планів земельно-господарського устрою. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планування та забудови даного населеного пункту. Включення земельних ділянок до межі міста або межі селища міського типу не тягне за собою припинення права власності або права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу. ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ — землі, які надані для потреб сільського господарства або призначені для таких цілей. Основне призначення цих земель полягає у використанні в сільському господарстві як засобу виробництва. 3. с. п. передаються у власність та надаються в користування: громадянам (для ведення особистого підсобного господарства, городництва, садівництва та ін.); громадянам і сільськогосподарським підприємствам (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва); сільськогосподарським науково-дослідним та навчальним закладам, загальноосвітнім школам (для дослідних і навчальних цілей); несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, громадським об'єднанням, релігійним організаціям (для ведення підсобного сільського господарства). Земельне законодавство України ґрунтується на пріоритеті сільськогосподарського використання земель, тобто землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватись та використовуватись насамперед для сільськогосподарських цілей. Особливій охороні підлягають цінні продуктивні землі (чорноземи, лужно-чорноземні, чорноземи опідзолені, дерново-буроземні глибокі та ін.). Земельні ділянки, що зазнали радіоактивного й хімічного забруднення, на яких не забезпечується одержання чистої продукції, підлягають вилученню з сільськогосподарського обороту. Виробництво на цих землях сільськогосподарської продукції забороняється. Для будівництва, несільськогосподарських потреб можуть надаватися лише землі, непридатні для сільськогосподарського використання. Вилучення ріллі за межами населених пунктів та земель під багаторічними насадженнями для -несільськогосподарських цілей допускається лише як виняток за рішенням Верховної Ради України. 3. с. п. не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним' юридичним особам та іноземним державам.
Суспільна небезпечність полягає в тому, що 3. завдає шкоди охоронюваним кримінальним законом соціальним цінностям (суспільному ладові України, її політичній та економічній системам, правам і свободам особи, власності тощо). Суспільна небезпечність характеризується двома ознаками: з якісного боку — характером (зумовлюється важливістю суспільних відносин, на які посягає 3., змістом завданої шкоди, способом вчинення 3., — 115 —=
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВИ ЗЛОЧЙННЕ ДІЯННЯ  формою вини, мотивом, метою 3.): з кількісного боку — ступенем (тобто кількісним відображенням небезпечності діянь однакового характеру). Так, не є 3. дія чи бездіяльність, яка формально хоча й містить ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але через мало-значність не становить суспільної небезпеки. Протиправність 3. містить юридичну оцінку його суспільної небезпечності та полягає в тому, що 3. може вважатися лише таке діяння, яке безпосередньо передбачене чинним кримінальним законом. Кримінальне право України не допускає застосування кримінально-правових норм за аналогією. Винність означає, що 3. є лише таке діяння, яке вчинене умисно або з необережності (див. Вина). Караність полягає в тому, що 3. може вважатися лише таке діяння, за яке передбачене кримінальне покарання. Кримінальне законодавство України містить норми, які дозволяють звільнити винного від кримінальної відповідальності і покарання та від відбуття покарання (див., напр., Звільнення від покаранняА Звільнення від кримінальної відповідальності та ін.), але цеі не означає відсутності караності 3., адже кожна норма! кримінального права, яка передбачає певний 3., обов'яз- Ч ково передбачає і покарання за нього.
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВИ - поняття минулого законодавства (в одній з редакцій — "Державні злочи-ни"), яким охоплювалися злочини, що посягають на державний суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність та внутрішню громадську безпеку держави. Кримінальний закон України розрізняв особливо небезпечні злочини проти держави (державна зрада; дії, спрямовані на насильницьке повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; шпигунство; диверсія; пропаганда війни; найманство тощо) та інші злочини проти держави (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до релігії; розголошення державної таємниці; бандитизм; контрабанда; масові безпорядки; ухилення від призову на строкову військову службу; виготовлення чи збут підроблених грошей, білетів державних лотерей або цінних паперів тощо). За КК 2001 р. названі злочини розглядаються в розділах Кодексу "Злочини проти основ національної безпеки України", "Злочини проти гро- мадської безпеки", "Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку" та ін. ЗЛОЧИННА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ - різновид злочинного діяння, що полягає в соціальній пасивності особи в умовах, які вимагають активних суспільно корисних дій. Протиправність 3. б. полягає в тому, що особа уникає дій, які вона могла й зобов'язана була вчинити в силу покладених на неї правових обов'язків. Такі обов'язки можуть випливати безпосередньо з закону (напр., ухилення від військової служби порушує вимоги Конституції України та Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу"), з договору (напр., автомеханік не виконав ремонтні роботи, передбачені договором на технічне обслуговування автомобіля, що призвело до аварії), професійних обов'язків (напр., неподання лікарем допомоги хворому), а також загальновизнаних моральних принципів суспільної поведінки (напр., залишення без допомоги потерпілого, якщо сама особа поставила його в небезпечне для життя становище). Злочини, які вчиняються у формі 3. б. об'єктивно, є тривалими; вони можуть бути скоєними як навмисно, так і з необережності. ЗЛОЧИННА НЕДБАЛІСТЬ - див. Вина. ЗЛОЧИННА ОРГАНІЗАЦІЯ - стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб, члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої 3. о., так й інших злочинних груп. ЗЛОЧИННА САМОВПЕВНЕНІСТЬ - один із видів необережної вини, коли особа передбачає настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховує на відвернення цих наслідків. При 3. с. відсутнє свідоме допущення шкідливих наслідків, оскільки винний сподівається (легковажно), що певні конкретні обставини здатні їх відвернути. ЗЛОЧИННЕ ДІЯННЯ - акт антисоціальної поведінки, що посягає на суспільні відносини, які охороня- ЗМАГАЛЬНІСТЬ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ються кримінальним законом. У кримінальному праві виключається відповідальність за відсутності 3. д. Воно полягає у принципово усвідомлюваному акті людської поведінки, який проявляється у психічно підконтрольному, мотивованому діянні, що охоплюється тією чи іншою статтею кримінального закону. 3. д. є поєднанням фізичних та психологічних факторів, об'єктивних та суб'єктивних ознак. За своїми об'єктивними властивостями 3. д. є суспільно небезпечною дією чи бездіяльністю, а за суб'єктивними — винним вчинком, скоєним завжди з певною метою та за певним мотивом (іноді навіть не-усвідомлюваними). Саме на підставі об'єктивних ознак 3. д., характеру поведінки людини за певних умов можна робити висновки про такі суб'єктивні моменти 3. д., як вина, мотив злочину, мета злочину. Див. також Злочин. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|