МІНІМАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО РАДІОЛОКАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ

1. 
   Усі органи управління мають бути розташовані таким чином, щоб під час роботи з ними уся інформація знаходилася у полі зору та не було перешкод радіолокаційній навігації.
   
2. 
   Органи управління, які можна використовувати для вимкнення установки або активація яких може призвести до несправності, мають бути захищені від випадкових операцій.
   
3. 
   Усі органи управління та індикатори повинні мати джерело підсвічування з матовою поверхнею, придатне для усіх навколишніх умов освітлення та регульоване до нуля за допомогою незалежного органу управління.
   
4. 
   Власні органи управління з прямим доступом повинні мати такі функції:
   

1. 
   Очікування/вмикання;
   
2. 
   Дальність;
   
3. 
   Настроювання;
   
4. 
   Підсилювання;
   
5. 
   Відбиття від хвиль (STC);
   
6. 
   Відбиття від дощу (FTC);
   
7. 
   Маркер змінної дальності (VRM);
   
8. 
   Курсор чи електронна лінія пеленга (EBL) (якщо є);
   
9. 
   Подавлення маркера напрямку руху судна (SHM).
   

5. 
   Принаймні органи управління підсилюванням, відбиттями від хвиль та відбиттями від дощу мають бути регульованими за допомогою обертання; величина впливу має бути пропорційною до кута обертання.
   
6. 
   Регулювання органів управління має бути таким, щоб рухи праворуч чи вгору мали позитивний вплив на змінну, а рухи ліворуч чи вниз мали негативний вплив на неї.
   
7. 
   Якщо використовуються натискні кнопки, має бути забезпечена можливість їх знаходження та натиснення на них одним дотиком. Вони також повинні мати відчутний розчіплювач контактів.
   
8. 
   Має бути забезпечена можливість окремого регулювання яскравості таких змінних від нуля до необхідного значення для експлуатаційних потреб:
   

1. 
   радіолокаційне зображення;
   
2. 
   фіксовані кола дальності;
   
3. 
   змінні кола дальності;
   
4. 
   шкала пеленга;
   
5. 
   лінія пеленга;
   
6. 
   навігаційна інформація, встановлена у частині 2 статті 3.14.
   

9. 
   За умови, що розбіжність за яскравістю для деяких з відображуваних значень є незначною та фіксоване коло дальності, змінне коло дальності та лінія пеленга можна вимикати незалежно одне від одного, можуть бути наявні чотири органи управління яскравістю, по одному для кожної з таких груп значень:
   

1. 
   радіолокаційне зображення та курсова риса;
   
2. 
   фіксовані кола дальності;
   
3. 
   змінні кола дальності;
   
4. 
   лінія пеленга та шкала пеленга, а також навігаційна інформація, встановлена у частині 2 статті 3.14.
   

10. 
    Яскравість курсової риси має бути регульованою, але при цьому має бути унеможливлене зменшення її до нуля.
    
11. 
    Для вимкнення курсової риси має бути наявний орган управління з автоматичним поверненням.
    
12. 
    Починаючи з нуля, пристрої протидії відбиттям мають бути постійно регульованими.
    

1. 
   «Радіолокаційне зображення» означає масштабоване відображення радіолокаційних луна-сигналів у довкіллі та їх руху відносно судна на екрані пристрою відображення при одному оберті антени; при цьому кільова лінія та курсова риса мають весь час співпадати.
   
2. 
   «Пристрій відображення» означає частину установки, що містить екран.
   
3. 
   «Екран» означає частину пристрою відображення з низьким відбиттям, на якому демонструється або лише радіолокаційне зображення, або радіолокаційне зображення з додатковою навігаційною інформацією.
   
4. 
   «Ефективний діаметр радіолокаційного зображення» означає діаметр найбільшого повністю округлого радіолокаційного зображення, яке може демонструватися у межах шкали пеленга.
   
5. 
   «Відображення з растровим розгорненням» означає квазістатичне відображення радіолокаційного зображення при повному оберті антени, у вигляді телевізійного зображення.
   

1. 
   Ефективний діаметр радіолокаційного зображення має бути не менше 270 мм.
   
2. 
   Діаметр зовнішнього кола дальності за шкал дальності, встановлених у статті 3.03, має становити принаймні 90% ефективного діаметру радіолокаційного зображення.
   
3. 
   Для усіх шкал дальності положення антени має бути видимим на радіолокаційному зображенні.
   

Колір відображення має бути обраний на основі фізіологічних чинників. Якщо на екрані можуть бути відтворені різні кольори, саме радіолокаційне зображення має бути одноколірним. При відтворенні різних кольорів не має бути змішування кольорів через накладання на будь-якій частині екрану.

1. 
   Радіолокаційне зображення, що демонструється пристроєм відтворення, протягом 2,5 секунд має бути замінене новим радіолокаційним зображенням.
   
2. 
   Кожен луна-сигнал на екрані має світитися протягом щонайменше часу одного оберту антени, але не більше часу двох обертів антени.
   

3. 
   Різниця у яскравості між луна-сигналом та його післясвітінням за час одного оберту антени має бути мінімальною.
   

1. 
   Похибка лінеаризації для радіолокаційного зображення не повинна перевищувати 5%.
   
2. 
   За будь-якої дальності до 2000 м незмінна пряма берегова лінія на відстані 30 м від радіолокаційної антени має відображуватися як пряма неперервна луна-структура без видимих викривлень.
   

1. 
   Точність визначення відстані до цілі за допомогою змінних чи фіксованих кіл дальності має становити ± 10 м або ± 1,5%, залежно від того, яке з цих двох значень є більшим.
   
2. 
   Кутове значення пеленга об’єкта не повинно відрізнятися більш ніж на 1 градус від реального значення.
   

1. 
   Система приводу антени та сама антена мають бути такими, щоб була уможливлена належна робота за швидкості вітру до 100 км на годину.
   
2. 
   Система приводу антени повинна мати аварійний вимикач, за допомогою якого можуть бути відключені передавач та поворотний пристрій антени.
   
3. 
   Діаграма випромінювання у горизонтальній площині, визначена в одному напрямку, має відповідати таким вимогам:
   

1. 
   - 3 дБ, ширина головного пелюстка: максимум 1,2 градусів;
   
2. 
   - 20 дБ, ширина головного пелюстка: максимум 3,0 градусів;
   
3. 
   загасання бокових пелюстків у межах ± 10 градусів біля головного пелюстка: щонайменше - 25 дБ;
   
4. 
   загасання бокових пелюстків за межами ± 10 градусів біля головного пелюстка: щонайменше - 32 дБ.
   

4. 
   Діаграма випромінювання у вертикальній площині, визначена в одному напрямку, має відповідати таким вимогам:
   

1. 
   - 3 дБ, ширина основного пелюстка: максимум 30 градусів;
   
2. 
   максимум основного пелюстка має знаходитися на горизонтальній вісі;
   
3. 
   загасання бокових пелюстків: щонайменше - 25 дБ.
   

5. 
   Випромінювана високочастотна енергія має бути горизонтально поляризованою.
   
6. 
   Робоча частота установки має знаходитися у діапазоні понад 9 ГГц, що надається відповідно до чинного Регламенту радіозв’язку ITU навігаційному радіолокаційному обладнанню.
   
7. 
   Частотний спектр високочастотної енергії, що випромінюється антеною, має відповідати вимогам чинного Регламенту радіозв’язку ITU.
   

Джерело живлення, безпечність, взаємні перешкоди від суднового обладнання, безпечна відстань до компасів, стійкість до атмосферних впливів, механічна міцність, вплив на навколишнє середовище та випромінювання низькочастотного шуму випробовуються у відповідності до публікації ІЕС 945 «Загальні вимоги до морського навігаційного обладнання».

1. 
   Паразитне випромінювання визначається відповідно до публікації ІЕС 945 «Перешкоди від морського навігаційного обладнання» у частотному діапазоні від 30 до 2000 МГц.
   

2. 
   Мають бути дотримані вимоги щодо електромагнітної сумісності, наведені у частині 2 статті 2.02.
   

1. 
   Випробувальне поле, наведене у Доповненні 2, для випробування радіолокаційного обладнання має бути влаштоване на тихій водній поверхні та має становити щонайменше 1,5 км завдовжки та 0,3 км завширшки, або ж на місцевості з рівнозначними відбивними властивостями.
   
2. 
   Стандартний відбивач – це радіолокаційний відбивач, еквівалентна площа відбиття цілі якого становить 10 м² за довжини хвилі 3,2 см.
   

σ = ,

де а – довжина краю, м.

Для стандартного відбивача з трикутними поверхнями довжина краю а становить 0,222 м.

Розміри відбивачів, що використовуються для випробування на предмет дальності та розподільчої здатності за довжини хвилі 3,2 см, також мають використовуватися, якщо випробовувана радіолокаційна установка має іншу довжину хвилі, аніж 3,2 см.

3. 
   Стандартні відбивачі мають бути встановлені на відстані 15 м, 30 м, 45 м, 60 м, 85 м, 300 м, 800 м, 1170 м, 1185 м та 1200 м від антени.
   

Окрім стандартного відбивача на відстані 300 м, має бути встановлений відбивач з еквівалентною площею відбиття цілі 300 м² на відстані 18 м, під прямими кутами до лінії пеленга.

Також мають бути встановлені додаткові відбивачі з еквівалентною площею відбиття цілі 1 м² та 1000 м² під азимутальним кутом один до одного щонайменше 15 градусів, на тій самій відстані (300 м) від антени.

Окрім стандартного відбивача на відстані 1200 м, мають бути встановлені стандартні відбивачі та відбивач з площею відбиття цілі 1 м² на відстані 30 м по обидва боки, під прямими кутами до лінії пеленга.

4. 
   Радіолокаційна установка має бути настроєна на зображення найкращої якості. Підсилення слід відрегулювати таким чином, щоб у зоні, що знаходиться безпосередньо поза радіусом дії пристрою для зниження відбиттів, шум не можна було бачити.
   

Усі органи управління, що впливають на якість зображення, мають залишатися в незмінному стані впродовж випробування за конкретної висоти антени та мають бути закріплені належним чином.

5. 
   Антена має бути встановлена на будь-якій висоті від 5 до 10 м над поверхнею води чи землі. Відбивачі мають бути встановлені на такій висоті над поверхнею води чи землі, щоб значення ефективного відбитого радіолокаційного сигналу відповідало значенню, встановленому у частині 2.
   
6. 
   Усі відбивачі, встановлені у межах обраної дальності, на відстані до 1200 м включно мають відображуватися на екрані одночасно як чітко відокремлені цілі, незалежно від азимутального положення випробувального поля відносно курсової риси.
   

Усі вимоги, встановлені у цих положеннях, мають задовольнятися за будь-якої висоти антени від 5 до 10 м; при цьому дозволяються лише важливі регулювання органів управління.

Характеристики антени мають бути вимірені у відповідності до публікації ІЕС 936 «Суднова радіолокаційна установка».

ЧАСТИНА IV

ЗМІСТ

Стаття 1.01 Сфера застосування

Стаття 1.02 Призначення індикатора кутової швидкості

Стаття 1.03 Випробування для затвердження

Стаття 1.04 Заявка на випробування для затвердження

Стаття 1.05 Затвердження типу

Стаття 1.06 Маркування індикатора та номер затвердження

Стаття 1.07 Письмова заява виробника

Стаття 1.08 Внесення змін до затвердженого індикатора

Глава 2: Загальні мінімальні вимоги до індикаторів кутової швидкості

Стаття 2.01 Конструкція

Стаття 2.02 Паразитне випромінювання та електромагнітна сумісність

Стаття 2.03 Експлуатація

Стаття 2.04 Інструкція з експлуатації

Стаття 2.05 Випробування при встановленні та експлуатаційні випробування

Глава 3: Мінімальні експлуатаційні вимоги до індикаторів кутової швидкості

Стаття 3.01 Готовність індикатора кутової швидкості до роботи

Стаття 3.02 Індикація кутової швидкості

Стаття 3.03 Діапазони вимірювань

Стаття 3.04 Точність відображуваної кутової швидкості

Стаття 3.05 Чутливість

Стаття 3.06 Контроль функціонування

Стаття 3.07 Нечутливість до інших нормальних рухів судна

Стаття 3.08 Нечутливість до магнітних полів

Стаття 3.09 Допоміжні індикатори

Глава 4: Мінімальні технічні вимоги до індикаторів кутової швидкості

Стаття 4.01 Експлуатація

Стаття 4.02 Пристрої гасіння

Стаття 4.03 Приєднання додаткового обладнання

Глава 5: Умови та процедури випробування індикаторів кутової швидкості

Стаття 5.01 Безпечність, несуча здатність та розсіювання перешкод

Стаття 5.02 Паразитне випромінювання та електромагнітна сумісність

Стаття 5.03 Процедура випробування

Доповнення: Максимальні допустимі відхилення похибок індикації для індикаторів кутової швидкості

ГЛАВА 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.01

Сфера застосування

Ці положення встановлюють мінімальні технічні та експлуатаційні вимоги до індикаторів кутової швидкості, що використовуються на суднах внутрішніх водних шляхів, а також умови випробування на предмет відповідності цим мінімальним вимогам.

Індикатор кутової швидкості призначений для спрощення радіолокаційної навігації та для визначення й індикації кутової швидкості судна по лівому чи правому борту.

Індикатори кутової швидкості не можуть бути встановлені на суднах, доки шляхом типового випробування не встановлено, що вони відповідають мінімальним вимогам, встановленим у цих положеннях.

1. 
   Заявки на типове випробування індикатора кутової швидкості подаються до компетентного органу з проведення випробувань однієї з держав-членів.
   

2. 
   Кожна заявка супроводжується такими документами:
   

1. 
   дві копії детального технічного опису;
   
2. 
   два повних комплекти документів зі встановлення та технічного обслуговування;
   
3. 
   дві копії посібника з експлуатації.
   

3. 
   За допомогою випробувань заявник встановлює або за його запитом встановлюють, що індикатор кутової швидкості задовольняє мінімальні вимоги цих положень.
   

Ці документи та інформація, одержана під час випробування, зберігаються компетентним органом з проведення випробувань.

3. 
   Для потреб випробування для затвердження «заявник» означає будь-яку юридичну чи фізичну особу, під назвою (ім’ям), торговою маркою чи будь-якою іншою формою ідентифікації якої виробляється чи реалізується обладнання, надане для випробування.
   

1. 
   Якщо індикатор кутової швидкості пройшов типове випробування, компетентний орган з проведення випробувань видає сертифікат відповідності.
   

Затвердження надається компетентним органом.

Компетентний орган повідомляє Комітет про затверджені ним індикатори кутової швидкості.

2. 
   Кожен орган з проведення випробувань має право у будь-який час обрати індикатор з виробленої серії для здійснення огляду.
   

Затвердження типу скасовується органом, який видав його.

3. 
   Затвердження типу є дійсним протягом 10 років та може бути оновлене за запитом.
   

1. 
   На кожен компонент індикатора кутової швидкості наносяться незмивною фарбою назва виробника, торгова марка, тип та серійний номер.
   
2. 
   Номер затвердження, присвоєний компетентним органом, наноситься незмивною фарбою на блок управління таким чином, щоб він залишався видимим після встановлення індикатора.
   

e-NN-NNN

NN - код країни затвердження, де

1 = Німеччина 18 = Данія

2 = Франція 20 = Польща

3 = Італія 21 = Португалія

4 = Нідерланди 23 = Греція

5 = Швеція 24 = Ірландія

6 = Бельгія 26 = Словенія

7 = Угорщина 27 = Словаччина

8 = Республіка Чехія 29 = Естонія

9 = Іспанія 32 = Латвія

11 = Велика Британія 36 = Литва

12 = Австрія 49 = Кіпр

13 = Люксембург 50 = Мальта

17 = Фінляндія

NNN - тризначне число, що визначається компетентним органом).

3. 
   Номер затвердження використовується лише разом з відповідним затвердженням.
   

3. 
   Компетентний орган невідкладно повідомляє Комітет про присвоєний номер затвердження.
   

Кожен індикатор кутової швидкості має супроводжуватися письмовою заявою виробника про те, що він відповідає чинним мінімальним вимогам та є в усіх відношеннях ідентичним індикатору, наданому для випробування.

1. 
   Будь-яка зміна, внесена до затвердженого індикатора, тягне за собою скасування затвердження типу.
   

2. 
   Компетентний орган з проведення випробувань приймає рішення щодо того, чи затвердження все ще застосовується, чи необхідно провести огляд або нове випробування. Якщо надається нове затвердження, присвоюється новий номер затвердження.
   

1. 
   Індикатори кутової швидкості мають бути придатні для експлуатації на суднах внутрішніх водних шляхів.
   
2. 
   Конструкція індикатора має відповідати сучасному стану справ у науці й техніці, як в механічному, так і в електричному плані.
   
3. 
   За відсутності будь-якого конкретного положення у Додатку ІІ до цієї Директиви або у цих положеннях, до джерела живлення, безпечності, взаємних перешкод від суднового обладнання, безпечної відстані до компасів, стійкості до атмосферних впливів, механічної міцності, впливів на навколишнє середовище, випромінювання низькочастотного шуму та маркувань індикатора застосовуються вимоги та методи випробування, наведені у публікації ІЕС 945 «Загальні вимоги до морського навігаційного обладнання».
   

1. 
   У частотному діапазоні від 30 до 2000 МГц напруженість поля паразитного випромінювання не має перевищувати 500 мкВ/м.
   

2. 
   Індикатор кутової швидкості, що випробовується, має відповідати мінімальним вимогам за напруженості до 15 В/м у безпосередній близькості від нього у частотному діапазоні від 30 до 2000 МГц.
   

1. 
   Індикатор не повинен мати більше органів управління, аніж потрібно для його належної роботи.
   

Органи управління, не потрібні при нормальній експлуатації, не мають знаходитися під рукою.

2. 
   Усі органи управління та індикатори повинні мати символи та/чи маркування англійською. Символи мають відповідати вимогам публікації ІЕС 417.
   

3. 
   Індикатор кутової швидкості має бути спроектований таким чином, щоб помилки при роботі з ним не спричиняли вихід його з ладу.
   
4. 
   Будь-які функції, що не охоплюються мінімальними вимогами, як-от пристрої для приєднання до іншого обладнання, мають бути такими, щоб установка відповідала мінімальним вимогам за усіх умов.
   

Кожен індикатор має супроводжуватися детальним посібником з експлуатації. Він має бути наявний голландською, англійською, французькою та німецькою та має містити принаймні таку інформацію:

1. 
   приведення в дію та експлуатація;
   
2. 
   технічне обслуговування;
   
3. 
   загальні вказівки щодо безпеки.
   

1. 
   Випробування при встановленні, випробування при заміні та експлуатаційні випробування мають проводитися відповідно до вимог частини V.
   
2. 
   Напрямок встановлення відносно кільової лінії має бути зазначений на датчику індикатора кутової швидкості. Має бути наявна інструкція з встановлення для забезпечення максимальної нечутливості до інших нормальних рухів судна.