Офіційний вісник Європейських Співтовариств

(Залишено незаповненим)

ГЛАВА 9

ЕЛЕКТРИЧНЕ ОБЛАДНАННЯ

Стаття 9.01

Загальні положення

1. 
   Якщо конкретні вимоги до окремих частин установки відсутні, рівень безпеки вважається задовільним, якщо такі частини виготовлені відповідно до чинного європейського стандарту або у відповідності до вимог затвердженого класифікаційного товариства.
   

2. 
   На судні мають зберігатися такі документи з печаткою органу з проведення оглядів:
   

1. 
   загальні креслення по всій електричній установці;
   
2. 
   діаграми комутації для основного комутаційного щита, резервного комутаційного щита та розподільчого щита, разом з найбільш важливими технічними даними, як-от ампераж та номінальний струм приладів захисту й управління;
   
3. 
   дані електричних параметрів електроустановок та електрообладнання;
   
4. 
   типи кабелів та інформація про перерізи провідників.
   

3. 
   Обладнання має бути розраховане на постійні нахили до 15° та температуру всередині судна від 0 до +40°С і температуру на палубі від -20°С до +40°С. В цих межах воно має функціонувати без жодних збоїв.
   
4. 
   Електричне та електронне обладнання й прилади мають бути доступними та простими для обслуговування.
   

1. 
   Якщо плавзасіб оснащений електричною системою, така система повинна, в принципі, мати принаймні два джерела живлення, таких, що якщо одне джерело живлення виходить з ладу, друге спроможне постачати енергію, необхідну споживачам для безпечного плавання, протягом щонайменше 30 хвилин.
   
2. 
   Достовірні номінальні дані джерела живлення демонструються за допомогою енергетичного балансу. Може враховуватися належний чинник одночасності.
   
3. 
   Незалежно від частини 1, стаття 6.04 застосовується до джерела живлення системи рульового управління (пристрої руля напрямку).
   

Тип мінімального захисту для стаціонарних частин установки має бути як встановлено в наведеній нижче таблиці:

Лише вибухозахищене електричне обладнання (сертифікований тип захисту) може бути встановлене у приміщеннях, де можуть накопичуватися потенційно вибухові гази чи суміші газів, як-от відсіки, призначені для акумуляторів чи зберігання легкозаймистих продуктів. У цих приміщеннях не мають бути встановлені перемикачі світла чи перемикачі для інших електричних пристроїв. Захист від вибуху має враховувати характеристики потенційно вибухових газів або сумішей газів, що можуть виникнути (група за вибуховим потенціалом, клас температур).

1. 
   Системи, що перебувають під напругою понад 50 В, мають бути заземлені.
   
2. 
   Металеві частини, які відкриті до фізичного контакту та які під час нормальної роботи не знаходяться під струмом, як-от рами та корпуси двигунів, пристрої та освітлювальне обладнання, мають бути заземлені окремо, якщо вони не знаходяться в електричному контакті з корпусом як результат їх встановлення.
   
3. 
   Корпуси пересувних споживачів енергії та переносних приладів під час нормального користування мають бути заземлені за допомогою додаткового проводу заземлення, введеного до силового кабелю.
   

4. 
   Перерізи проводів заземлення мають бути не меншими за подані у наведеній нижче таблиці:
   

Не повинні перевищуватися такі значення напруги:

2. 
   Як відступ від частини 1, якщо застосовуються необхідні захисні заходи, більш високі напруги є прийнятними:
   

1. 
   для силових установок, якщо цього вимагає енергія;
   
2. 
   для спеціальних установок на судні, як-от системи радіозв’язку та запалювання.
   

1. 
   Для постійного струму та однофазного змінного струму дозволяються такі розподільчі системи:
   

1. 
   двопровідні системи, один з проводів заземлений (L1/N/PE);
   
2. 
   однопровідні системи, в яких застосовується принцип повернення корпусу, лише для місцевих установок (приміром, обладнання запуску двигунів внутрішнього згоряння, катодний захист) (L1/PEN);
   
3. 
   двопровідні системи, ізольовані від корпусу (L1/L2/PE).
   

2. 
   Для трифазного змінного струму дозволяються такі розподільчі системи:
   

1. 
   чотирипровідні системи із заземленням нейтральної точки, в яких не застосовується принцип повернення корпусу (L1/L2/L3/N/PE) = (мережа TN-S) або (мережа ТТ);
   
2. 
   трипровідні системи, ізольовані від корпусу (L1/L2/L3/PE) = (мережа ІТ);
   
3. 
   трипровідні системи із заземленням нейтральної точки, в яких не застосовується принцип повернення корпусу, однак це не дозволяється для кінцевих ланцюгів (L1/L2/L3/PEN).
   

3. 
   Дозволяти використання таких систем може орган з проведення оглядів.
   

1. 
   Вхідні лінії електропостачання від берегових мереж чи інших зовнішніх мереж до установок бортової мережі повинні мати стаціонарне з’єднання на судні у вигляді закріплених контактів чи закріплених роз’ємів живлення. Кабельні з’єднання не мають піддаватися будь-якому навантаженню натягу.
   
2. 
   Має бути забезпечена можливість ефективного заземлення корпусу, коли напруга з’єднання перевищує 50 В. Заземлюючий з’єднувач має бути позначений відповідним чином.
   
3. 
   Комутаційні прилади з’єднання мають бути влаштовані таким чином, аби не допускати одночасної роботи бортових мережевих генераторів та берегової мережі або іншої зовнішньої мережі. Невеликий період одночасної роботи має бути дозволений при переході з однієї системи на іншу без перерви у подачі напруги.
   
4. 
   З’єднання має бути захищене від короткого замикання та перенавантаження.
   
5. 
   На основному комутаційному щиті має бути вказано, чи знаходиться з’єднання під струмом.
   
6. 
   Мають бути встановлені індикаторні прилади для уможливлення порівняння полярності у випадку постійного струму та послідовності фаз у випадку трифазного змінного струму між з’єднанням та бортовою мережею.
   
7. 
   На панелі управління, що знаходиться поруч зі з’єднанням, мають бути зазначені:
   

1. 
   заходи, необхідні для встановлення з’єднання;
   
2. 
   тип струму та номінальна напруга, а також, для змінного струму, частота.
   

1. 
   Якщо енергія постачається іншому плавзасобу, слід використовувати окреме з’єднання. Якщо для постачання енергії іншому плавзасобу використовуються роз’єми живлення з номінальним струмом понад 16 А, мають бути надані прилади (як-от комутатори чи блокувальні пристрої) для забезпечення здійснення з’єднання та роз’єднання лише при знеструмленій лінії.
   
2. 
   Кабельні з’єднання не мають піддаватися будь-якому навантаженню натягу.
   
3. 
   Частини 3-7 статті 9.08 застосовуються з відповідними змінами.
   

1. 
   Генератори, мотори та їхні коробки виводів мають бути доступними для огляду, вимірювання та ремонту. Вид захисту має відповідати їх розташуванню (див. статтю 9.03).
   
2. 
   Генератори, що приводяться у рух основним двигуном, валом гвинта або допоміжним обладнанням, призначеним для цих потреб, мають бути розраховані на діапазон швидкостей обертання, що можуть мати місце під час нормальної роботи.
   

1. 
   Акумулятори мають бути доступними та встановлені таким чином, щоб не зсуватися при рухах плавзасобу. Вони не повинні бути розміщені у місцях, де вони піддаватимуться дії надмірного тепла, надмірного холоду, бризок, пари або випаровувань.
   

2. 
   Акумулятори, що потребують зарядної потужності більше 2,0 кВт (обчислюється виходячи з максимального зарядного струму та номінальної напруги акумулятору, з урахуванням специфічної кривої зарядки зарядного пристрою), мають бути встановлені у спеціальному приміщення. При розміщенні акумулятора на палубі достатньо помістити його у шафу.
   

3. 
   Внутрішні поверхні усіх приміщень, шаф чи ящиків, полиць чи інших вбудованих елементів, призначених для акумуляторів, мають бути захищені від шкідливої дії електролітів.
   
4. 
   Якщо акумулятори встановлені у закритому відсіку, шафі чи ящику, необхідно передбачити належну вентиляцію. Примусова вентиляція має бути передбачена для нікель-кадмієвих акумуляторів, що потребують зарядну потужність понад 2 кВт, та для свинцево-кислотних акумуляторів, що потребують зарядну потужність понад 3 кВт.
   

Вентиляційні канали не повинні включати будь-які пристрої, що становлять перешкоду для вентиляційного струменя, як-от запірні клапани.

5. 
   Необхідна об’ємна витрата повітря (Q) обчислюється за такою формулою:
   

де:

n = кількість чарунок.

6. 
   Якщо використовується природна вентиляція, переріз каналів має бути достатнім для забезпечення необхідної об’ємної витрати повітря, виходячи зі швидкості вентиляційного струменя 0,5 м/с. Проте для свинцево-кислотних акумуляторів переріз каналів має становити принаймні 80 см², а для нікель-кадмієвих акумуляторів – принаймні 120 см³.
   
7. 
   Якщо використовується примусова вентиляція, має бути наявний вентилятор, бажано всмоктуючого типу, на мотор якого не повинен потрапляти потік газу чи повітря.
   

8. 
   До дверей чи корпусів відсіків, шаф та ящиків, де знаходяться акумулятори, мають бути прикріплені знаки «Вогонь, відкрите полум’я та паління заборонені» відповідно до малюнка 2 з Доповнення І, мінімальний діаметр яких становить 10 см.
   

1. 
   Електричні комутаційні щити
   

1. 
   Пристрої, комутатори, запобіжники та прилади комутаційних щитів мають бути зрозуміло розміщені та бути доступними для технічного обслуговування та ремонту.
   

2. 
   Для всіх комутаторів та пристроїв до комутаційних щитів мають бути прикріплені маркувальні таблички із зазначенням ланцюга.
   

3. 
   Якщо пристрої з робочою напругою, що перевищує 50 В, встановлюються за дверцятами, струмопровідні компоненти таких пристроїв мають бути захищені від випадкового контакту, коли дверцята відкриті.
   
4. 
   Матеріали комутаційних щитів повинні мати належну механічну міцність та бути довговічними, полум’ясповільнюючими та самогасними; вони не мають бути гігроскопічними.
   
5. 
   Якщо в електричних комутаційних щитах встановлюються запобіжники з високою здатністю на розрив (HRC), мають бути наявні комплектуючі та індивідуальне захисне обладнання для встановлення та зняття таких запобіжників.
   

2. 
   Комутатори, захисні пристрої
   

1. 
   Ланцюги генераторів та ланцюги споживачів енергії мають бути захищені від короткого замикання та перевантаження на всіх незаземлених провідниках. Для цієї потреби можна використовувати комутаційні пристрої, що приводяться в дію при короткому замиканні та перевантаженні, або запобіжники.
   

2. 
   Вихідні проводи від основного комутаційного щита до споживачів енергії, робочий струм яких перевищує 16 А, мають включати перемикач навантаження або силовий перемикач.
   
3. 
   Споживачі енергії системи тяги плавзасобу, системи рульового управління, індикатору положення руля напрямку, систем навігації чи безпеки, а також споживачі енергії з номінальним струмом більше 16 А мають живитися окремими ланцюгами.
   
4. 
   Ланцюги споживачів енергії, необхідні для руху та маневрування судном, мають живитися безпосередньо від основного комутаційного щита.
   
5. 
   Апаратуру переривання слід обирати виходячи з номінального струму, теплової чи динамічної міцності та розривної спроможності. Комутатори мають одночасно відключати усі провідники під струмом. Має бути зазначена позиція комутації.
   
6. 
   Запобіжники мають бути плавкого типу та виготовлені з керамічного чи рівнозначного йому матеріалу. Має бути забезпечена можливість їх зміни без будь-якої загрози фізичного контакту для особи, що здійснює таку операцію.
   

3. 
   Вимірювальні прилади та прилади контролю
   

1. 
   Ланцюги генераторів, акумуляторів та розподільчі ланцюги мають бути оснащені вимірювальними приладами й приладами контролю, якщо це необхідно для безпечної роботи установки.
   
2. 
   Незаземлені мережі з напругою понад 50 В мають бути оснащені приладом виявлення заземлення, спроможним видавати як візуальний, так і звуковий сигнал. У другорядних установках, як-от ланцюги управління, такий прилад не є обов’язковим.
   

4. 
   Розміщення електричних комутаційних щитів
   

1. 
   Комутаційні щити мають знаходитися у доступних та добре вентильованих місцях та мають бути захищені від проникнення води та механічних пошкоджень.
   

2. 
   Шафи та стінні ніші, в яких встановлюються незахищені комутаційні пристрої, мають бути зроблені з полум’ясповільнюючого матеріалу або захищені металічною чи іншою полум’ясповільнюючою оболонкою.
   
3. 
   Якщо напруга перевищує 50 В, на місці оператора перед основним комутаційним щитом слід покласти ізоляційні решітки або килимці.
   

Аварійні вимикачі для пальників, паливних насосів, паливовідокремлювачів та вентиляторів машинних відділень мають бути встановлені центрально за межами приміщень, де знаходиться це обладнання.

1. 
   Вводи кабелів мають за розмірами відповідати кабелям, що приєднуються до них, та бути придатними для типів кабелів, що використовуються.
   
2. 
   Розетки для розподільчих ланцюгів з різними напругами чи частотами мають бути чітко розрізнюваними.
   
3. 
   Перемикачі мають одночасно перемикати усі незаземлені провідники в ланцюгу. Разом з тим, однополюсні перемикачі у незаземленій мережі мають бути дозволені для ланцюгів освітлення побутових приміщень, за винятком ланцюгів освітлення пралень, ванних кімнат, кімнат для вмивання та інших приміщень зі зволоженими пристроями.
   
4. 
   Якщо струм перевищує 16 А, має бути забезпечена можливість блокування розеток за допомогою перемикача таким чином, щоб штепсель можна було вставити та витягнути при відключеному живленні.
   

1. 
   Кабелі мають бути полум’ясповільнюючими, самогасними та стійкими до води та мастила.
   

Полум’ясповільнюючі стандарти електричних кабелів мають бути у відповідності до:

1. 
   публікацій IEC 60332-1:1993, 60332-3:2000; або
   
2. 
   рівнозначних норм, визнаних однією з держав-членів.
   

2. 
   Мінімальний переріз жил кабелів, що використовуються для силових та освітлювальних ланцюгів, має становити 1,5 мм².
   
3. 
   Металеві армування, екранування та оболонки кабелів за нормальних робочих умов не повинні використовуватися як провідники або для заземлення.
   
4. 
   Металеві екранування та оболонки кабелів силових та освітлювальних установок мають бути заземлені принаймні з одного кінця.
   
5. 
   Перерізи жил мають враховувати їх максимальну допустиму температуру (струмопровідну спроможність) та допустиме падіння напруги. Падіння напруги між основним комутаційним щитом та найменш сприятливою точкою установки не має перевищувати 5% номінальної напруги для ланцюгів освітлення та 7% для силових ланцюгів чи ланцюгів опалення.
   
6. 
   Кабелі мають бути захищені від механічного пошкодження.
   
7. 
   Засоби кріплення кабелів мають забезпечити перебування будь-якого навантаження натягу в допустимих межах.
   
8. 
   Якщо кабелі проходять через перегородки чи палуби, отвори для них не повинні впливати на механічну міцність, водонепроникність та пожежостійкість таких перегородок та палуб.
   
9. 
   Виводи та з’єднання в усіх провідниках мають бути зроблені таким чином, щоб провідники зберігали вихідні електричні, механічні, полум’ясповільнюючі властивості та, за необхідності, властивості пожежостійкості.
   
10. 
    Кабелі, під’єднані до висувної кермової рубки, мають бути достатньо гнучкими, і їхня ізоляція має бути достатньо гнучкою до температури -20°С та стійкою до пари та випаровувань, ультрафіолетових променів та озону.
    

1. 
   Освітлювальні установки мають бути встановлені таким чином, щоб тепло, яке вони випромінюють, не спричинило займання займистих предметів чи компонентів, що знаходяться неподалік.
   
2. 
   Освітлювальні пристрої на відкритих палубах мають бути встановлені таким чином, щоб не перешкоджати розпізнаванню ходових вогнів.
   
3. 
   Якщо два чи більше освітлювальних пристроїв встановлені у машинному відділенні чи котельні, вони мають живитися принаймні від двох різних ланцюгів. Ця вимога також застосовується до приміщень, де встановлені охолоджувальні установки, гідравлічні установки чи електромотори.
   

1. 
   Комутаційні щити для ходових вогнів мають бути встановлені у кермовій рубці. Вони мають живитися через окрему лінію живлення від основного комутаційного щита або від двох незалежних вторинних розподільників.
   
2. 
   Ходові вогні мають отримувати живлення, бути захищені та перемикатися окремо від комутаційного щита ходових вогнів.
   
3. 
   Жодна несправність в установці контролю, як передбачено частиною 2 статті 7.05, не повинна впливати на роботу вогню, який вона контролює.
   
4. 
   Кілька вогнів, що формують функціональну одиницю та встановлюються разом у тій самій точці, можуть живитися, перемикатися та контролюватися спільно. Установка контролю має бути спроможна виявити вихід з ладу будь-якого з цих вогнів. Проте має бути виключена можливість використовувати обидва джерела світла як подвійний вогонь (один вогонь змонтований на іншому або обидва змонтовані у тому самому корпусі), тобто одночасно.
   

(Залишено незаповненим)

Системи аварійної сигналізації та безпеки, призначені для контролю та захисту механічного обладнання, мають задовольняти такі вимоги:

1. 
   Системи аварійної сигналізації
   

Двійкові передавачі мають бути спроектовані за принципом струму спокою або за принципом контрольованого струму навантаження.

Візуальні пристрої аварійної сигналізації мають залишатися видимими до усунення несправності; пристрій аварійної сигналізації, що вже розпізнаний, має бути відмінним від пристрою аварійної сигналізації, що ще не розпізнаний. Кожен пристрій аварійної сигналізації повинен включати звукове попередження. Має бути забезпечена можливість відключення пристрою звукової сигналізації. Відключення одного звукового сигналу не повинне перешкоджати активації іншого звукового сигналу з іншої причини.

Винятки можуть бути дозволені у випадку систем аварійної сигналізації з менш ніж п’ятьма точками вимірювання.

2. 
   Системи безпеки
   

Двійкові передавачі мають бути спроектовані за принципом струму навантаження.

Якщо системи безпеки не розраховані на самоконтроль, має бути забезпечена можливість перевірки їх роботи.

Системи безпеки мають працювати незалежно від інших систем.

1. 
   Загальні положення
   

2. 
   Умови випробувань
   

1. 
   Напруги, зумовлені наведеними нижче випробуваннями, не повинні спричиняти пошкодження або несправність електронних приладів. Випробування відповідно до застосовних міжнародних стандартів, як-от публікація ІЕС 60092-504:2001, окрім випробування охолоджуванням, мають проводитися на увімкненому приладі. Ці тести мають включати перевірку роботи приладу.
   
2. 
   Коливання напруги та частоти
   

   		Коливання
   		постійні	короткочасні
   Загальні	Частота Напруга	± 5% ± 10%	± 10% 5s ± 20% 1,5s
   Робота батареї	Напруга	+ 30% / -25%

3. 
   Випробування нагріванням
   

4. 
   Випробування охолоджуванням
   

5. 
   Випробування вібрацією
   

Випробування вібрацією проводиться за допомогою синусоїдальної осциляції у таких межах:

Загальні:

f = 2,0 … 13,2 Гц; а = ± 1 мм

(амплітуда а = ½ ширини вібрації)

f = 13,2 … 100 Гц; прискорення ± 0,7 g.

Обладнання, призначене для дизельних двигунів чи рульового механізму, слід випробовувати таким чином:

f = 2,0 .. 25 Гц; а = ± 1,6 мм

(амплітуда а = ½ ширини вібрації)

f = 25 … 100 Гц; прискорення ± 4 g.

Датчики, призначені для встановлення у випускних трубах дизельних двигунів, можуть піддаватися значно більшим напругам. Це слід враховувати під час випробувань.

6. 
   Випробування на предмет електромагнітної сумісності слід проводити на основі публікацій ІЕС 61000-4-2:1995, 61000-4-3:2002, 61000-4-4:1995, ступінь випробування №3.
   
7. 
   Підтвердження того, що електронне обладнання відповідає цим умовам випробувань, може бути надане його виробником. Також підтвердженням вважається сертифікат, виданий затвердженим класифікаційним товариством.
   

На роботу електричних та електронних систем не мають чинити негативний вплив електромагнітні поміхи. Заходи загального характеру з рівним ступенем важливості охоплюють:

1. 
   розрив каналів передачі між джерелом поміх та приладами, на які вони впливають;
   
2. 
   усунення причин виникнення поміх у їхньому джерелі;
   
3. 
   зниження чутливості до поміх приладів, на які вони впливають.