КОНКРЕТНІ ВИМОГИ, ЗАСТОСОВНІ ДО МОРСЬКИХ СУДЕН

(Залишено незаповненим)

ГЛАВА 21

КОНКРЕТНІ ВИМОГИ, ЗАСТОСОВНІ ДО ПРОГУЛЯНКОВИХ ПЛАВЗАСОБІВ

Стаття 21.01

Загальні положення

До конструкції та обладнання прогулянкових плавзасобів застосовуються лише статті 21.02 та 21.03.

1. 
   Прогулянкові плавзасоби мають відповідати таким вимогам:
   

1. 
   з глави 3:
   

2. 
   глава 5:
   
3. 
   з глави 6:
   

4. 
   з глави 7:
   

5. 
   з глави 8:
   

6. 
   з глави 9:
   

7. 
   з глави 10:
   

8. 
   глава 13;
   
9. 
   глава 14.
   

2. 
   Для прогулянкових плавзасобів, на які поширюється дія Директиви 94/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 червня 1994 року про наближення законів, нормативних актів та адміністративних положень держави-членів про прогулянкові плавзасоби (¹¹), перший огляд та регулярні огляди охоплюють лише:
   

1. 
   статтю 6.08, якщо наявний індикатор кутової швидкості;
   
2. 
   частину 2 статті 7.01, статтю 7.02, частину 1 статті 7.03 та статтю 7.13. якщо кермова рубка розрахована на радіолокаційну навігацію однією особою;
   
3. 
   частина 2 статті 8.01, частина 1 статті 8.02, частина 3 статті 8.03, частина 5 статті 8.05, частина 2 статті 8.08 та стаття 8.10;
   
4. 
   частини 2, 3, 6 та 14 статті 10.01, пункти (b) та (с) частини 1 та пункти (а), (е)-(h) частини 2 статті 10.02, пункти (b) та (d) частини 1 та частини 2-6 статті 10.03 та стаття 10.07;
   
5. 
   глава 13;
   
6. 
   з глави 14:
   

1. 
   стаття 14.12;
   

2. 
   стаття 14.13; приймальне випробування після введення в експлуатацію установки скрапленого газу проводиться відповідно до вимог Директиви 94/25/ЄС, і органу з проведення оглядів надається звіт про приймання;
   

3. 
   статті 14.14 та 14.15; установка скрапленого газу має відповідати вимогам Директиви 94/25/ЄС;
   

4. 
   глава 14 повністю, якщо установка скрапленого газу встановлена після випуску у продаж прогулянкового плавзасобу.
   

(Залишено незаповненим)

ГЛАВА 22

ОСТІЙНІСТЬ СУДЕН, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ КОНТЕЙНЕРИ

Стаття 22.01

Загальні положення

1. 
   Положення цієї глави застосовуються до суден, що перевозять контейнери, якщо необхідні документи по остійності відповідно до застосовних вимог органу з судноплавства, чинних у державах-членах.
   

2. 
   Документи по остійності мають містити вичерпну інформацію для судноводія з остійності судна для кожної з умов навантаження.
   

1. 
   інформацію про допустимі коефіцієнти остійності, допустимі значення чи допустимі висоти для центру тяжіння вантажу;
   
2. 
   дані про простори, які можна наповнити баластною водою;
   
3. 
   форми для перевірки остійності;
   
4. 
   інструкції з користування та приклад розрахунку для судноводія.
   

3. 
   Для суден, де контейнери можуть перевозитися закріпленими та незакріпленими, мають бути представлені окремі методи розрахунку для підтвердження остійності при перевезенні як незакріплених, так і закріплених контейнерних вантажів.
   
4. 
   Контейнерний вантаж вважається закріпленим лише тоді, коли кожен окремий контейнер надійно прикріплений до корпусу судна за допомогою циліндричної проводки чи закріплювального обладнання, і його положення не може змінюватися під час руху.
   

1. 
   Для усіх методів розрахунку остійності судна у випадку незакріплених контейнерів мають задовольнятися такі граничні умови:
   

1. 
   Метацентрична висота не повинна бути меншою за 1,00 м.
   
2. 
   При спільній дії відцентрових сил, спричинених повертанням судна, тиском вітру та вільними поверхнями рідин, кут нахилу не має перевищувати 5°, а кромка палуба не повинна бути зануреною.
   
3. 
   Плече нахиляючого моменту, зумовленого відцентровою силою, спричиненою повертанням судна, визначається за такою формулою:
   

де:

v – максимальна швидкість судна відносно води, м/с;

Т’ – посадка навантаженого судна, м.

4. 
   Плече нахиляючого моменту, спричиненого тиском вітру, визначається за такою формулою:
   

де:

А’ – бокова площина над відповідною площиною посадки навантаженого судна, м²;

D’ – тоннажність навантаженого судна, т;

l_W – висота центру тяжіння бокової площини А’ над відповідною площиною посадки, м;

Т’ – посадка навантаженого судна, м.

5. 
   Нахиляючий момент, зумовлений вільними поверхнями дощової та залишкової води у трюмі чи подвійному днищі, визначається за такою формулою:
   

де:

b – ширина трюму чи відповідної ділянки трюму, м; (^*)

l – довжина трюму чи відповідної ділянки трюму, м; (*)

D’ – тоннажність навантаженого судна, т.

6. 
   Для кожної умови навантаження слід враховувати половину запасів палива та прісної води.
   

2. 
   Остійність судна, що перевозить незакріплені контейнери, вважається достатньою, якщо ефективна не перевищує , обчисленої за наведеними нижче формулами. обчислюється для різних тоннажностей, що охоплюють весь діапазон посадок.
   

1. 
   , м.
   

2. 
   , м.
   

У цих формулах:

F - відповідний ефективний надводний борт за 1/2L, м;

Z – параметр для відцентрової сили, спричиненої повертанням:

Z =

v – максимальна швидкість судна відносно води, м/с;

Т_m – відповідна середня посадка, м;

h_KW – плече нахиляючого моменту, спричиненого тиском бокового вітру, відповідно до пункту (d) частини 1, м;

h_KfO – сума плечей нахиляючих моментів, спричинених вільними поверхнями рідин, відповідно до пункту (е) частини 1, м.

3. 
   Наближена формула для
   

1. 
   для суден у формі понтона:
   

2. 
   для інших суден:
   

1. 
   Для усіх методів розрахунку остійності судна у випадку закріплених контейнерів мають задовольнятися такі граничні умови:
   

1. 
   метацентрична висота не має бути меншою за 0,50 м;
   
2. 
   жоден отвір у корпусі не має бути занурений при спільній дії відцентрових сил, спричинених повертанням судна, тиском вітру та вільними поверхнями рідин;
   
3. 
   плечі нахиляючих моментів, зумовлених відцентровими силами, спричиненими повертанням судна, тиском вітру та вільними поверхнями рідин, визначаються за формулами, зазначеними у пунктах (с)-(е) частини 1 статті 22.02;
   
4. 
   для кожної умови навантаження слід враховувати запаси палива та питної води.
   

2. 
   Остійність судна, що перевозить закріплені контейнери, вважається достатньою, якщо ефективна не перевищує , обчислену за наведеними нижче формулами для різних тоннажностей, що охоплюють весь діапазон посадок.
   

1. 
   , м.
   

2. 
   , м.
   

У цих формулах, окрім позначень, визначених раніше:

l – поперечний момент інерції площі ватерлінії за Т_m, м⁴ (наближена формула наведена у частині 3);

і – поперечний момент інерції площі ватерлінії, паралельної основі, за висоти , м⁴;

F’ – ідеальний надводний борт F’ = H’ – T_m, м, або F’ = , м, вирішальним є найменше значення;

а – відстань по вертикалі між нижньою кромкою отвору, що першим занурюється у разі нахилу, та ватерлінією для вертикального положення судна, м;

H’ – ідеальна бокова висота H’ = H + , м;

q – сума об’ємів палубних рубок, люків, тронкових палуб та інших надбудов до максимальної висоти 1,0 м над Н або до найнижчого отвору у приміщенні, що розглядається; вирішальним є найнижче значення. Частини об’ємів, розташованих у радіусі 0,05L від крайніх точок судна, не враховуються, м³.

3. 
   Наближена формула для l
   

1. 
   для суден у формі понтону:
   

2. 
   для інших суден:
   

Процедура оцінки остійності може бути визначена за допомогою документів, зазначених у частині 2 статті 22.01.

ГЛАВА 22а

КОНКРЕТНІ ВИМОГИ, ЗАСТОСОВНІ ДО ПЛАВЗАСОБІВ ДОВЖИНОЮ БІЛЬШЕ 110 М

Стаття 22а.01

Застосування частини І

Окрім вимог, встановлених у частині 3 статті 2.03, орган з проведення оглядів, який видає сертифікат Співтовариства, має бути повідомлений власником чи його представником про спорудження плавзасобу довжиною понад 110 м, за винятком морських суден, до початку такого спорудження (спорудження нового судна або розширення судна, що вже працює). Орган з проведення оглядів проводить огляди на етапі спорудження. Він може не проводити огляди на етапі спорудження, якщо до його початку надається документ про те, що затверджене класифікаційне товариство заявляє, що воно здійснюватиме контроль за процесом спорудження.

Окрім частини ІІ, статті 22а.03-22а.05 застосовуються до плавзасобів, довжина яких перевищує 110 м.

Достатня міцність корпусу відповідно до пункту (а) частини 1 статті 3.02 (повздовжня, бокова та локальна міцність) мають бути засвідчені сертифікатом, виданим затвердженим класифікаційним товариством.

1. 
   До суден довжиною понад 110 м, за винятком пасажирських суден, застосовуються частини 2-9.
   
2. 
   Має бути засвідчене підтвердження достатньої міцності, в тому числі остійності після пошкодження, для найбільш несприятливої умови навантаження.
   

• 
  за допомогою випробування нахилу, або
  
• 
  за допомогою детального розрахунку мас і моментів; у цьому випадку маса судна у ненавантаженому стані засвідчується шляхом перевірки посадки, з допустимим відхиленням ± 5% між масою, визначеною за допомогою розрахунку, та тоннажністю, визначеною за позначками посадки.
  

3. 
   Підтвердження плавучості після пошкодження має бути засвідчене для повністю навантаженого плавзасобу.
   

3. 
   Для пошкодженого стану приймаються такі допущення:
   

1. 
   Ступінь бортового пошкодження:
   

поперечний розмір: 0,59 м,

вертикальний розмір: від базової лінії угору без обмеження;

2. 
   Ступінь пошкодження днища:
   

поперечний розмір: 3,00 м,

вертикальний розмір: від базового 0,39 м угору, за винятком мастиловідстійника.

3. 
   Будь-які перегородки у межах пошкодженої площі вважаються пошкодженими, що означає, що має бути обрана така розбивка, щоб судно залишалося на плаву після затоплення двох чи більше сусідніх відсіків у повздовжньому напрямку.
   

Для пошкодження днища сусідні поперечні перегородки також вважаються затопленими.

4. 
   Водопроникність
   

Як відступ від цього допущення, може бути допущена така водопроникність: