93
Скоріше чи пізніше, змучені або знуджені тим криком
конвоєнти (конвоїри – Л.Р.) отвирають (відчиняють – Л.Р.) один
за одним вагони та випускають по дві особи по воду… Інколи
приносять нам хліб. [8,с.19].
У дорозі депортовані зазнавали не лише фізичних страждань,
але й приниження людської гідності.
Вагон сниться мені завжди таким, яким був він уночі. Може
це тому, що вночі кожний з нас вглиблювався у себе, у свої справи.
Вночі вагон був навантажений п’ятдесятьма людськими
трагедіями. Удень приходили до голосу, набирали значення люди – з
їх проблемами їсти, пити і навіть віддихати (справляти природні
потреби – Л.Р.), бо і це було проблемою. [8,с.10].
Найважче випробування випали на долю найстарших та
хворих:
майже одночасно з нами внесли до вагону на фотелі (кріслі –
Л.Р.) стареньку пані. За нею, ридаючи, увійшла друга жінка і
внесла якісь старосвітські торби і валізи. Тим самим стали вони
нашими сусідами в цій дорозі до пекла. [8,с.21].
Не краще доводилося і маленьким дітям: «
Ми всі спимо мало.
Тільки діти мають можливість лежати» [8,с.19]
.
Місцем призначення для засланих з Західної України стала
«маленька станція серед степу у цій частині Казахстану, що
колись називалася Сибкраєм» [8,с.27]
. Ймовірно,
родина Уляни
Любович була відправлена на поселення до північного Казахстану:
автор згадує колгосп Каргали та районний центр – село Жарму:
Стоїть погідний день навіть вітер устав. В’їздимо в Каргали.
Широченна, одна вулиця заросла травою. Обабіч стоять хати з
невипаленої цегли – саману, з плоскими дахами. Хати боком до
вулиці, ні одне віконце не виходить на вулицю. Де-не-де поміж
хатами дерева [8, с.33].
Як з’ясувалося, прибулі з
Західної України поповнили
контингент «чужинців» у казахстанських степах.
На окраїні села був колгосп так званих «спеців». Так скорочено
називали переселенців з часів розкулачування. Ці були з під
Ленінграду. Вони жили в довгих сірих бараках-хатах [8,с.89]
.
Депортовані залучалися до важкої фізичної праці у різних
галузях промисловості, на лісозаготівлях (як
наприклад, герої
роману «Сибіріада польська»), будівництві, у сільському
господарстві.
Достарыңызбен бөлісу: