11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego, 24–25; Ejsd. “Terytoria i grody Rusi, 106–107; Ejsd. “System
grodowo-terytorialny Rusi halickiej w źródłach późnego średniowiecza,” in Lokalne ośrodki władzy państwowej w XI–XII wieku w Europie Środkowo-Wschodniej, red. Sławomir Moździoch (Wrocław: Instytut Archeologii i Etnologii Polskiej Akademii Nauk, 1993), 147–148. 178 Михайло Грушевский, Історія України-Руси (Львів: Друкарня Наукового товариства імені Шевченка, 1904), т. 2, 365–389, 455–472. 179 Теофіл Коструба “Всеволож і Всеволозька волость,” Записки Наукового товариства імені Шевченка: Праці Історико-філософської секції 222 (1991): 308–312. 180 Мирон Кордуба, “Західне пограниче Галицької держави,” 159–245. 181 Іван Крип’якевич “Княжий Самбір і Самбірська волость,” Літопис Бойківщини 10 (Самбір: Музей товариства “Бойківщина”, 1938): 26–33; Його ж. Галицько-Волинське князівство, 21–47. 36 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 Ретроспективний метод також успішно апробовано при історико-археологічній реконструкції територіальної організації Верхнього Побужжя (зокрема, Підгорайської та Всеволожської волостей) 182 та Верхньодністерського Підгір’я, де виразні групи городищ княжої доби тісно корелюються з границями Самбірської, Стрийської, Дрогобицької та Жидачівської волостей 183 . Повертаючись до меж Бужеської волості, маємо декілька актових документів, у яких зустрічаються населені пункти з територіальною приналежністю до Буського повіту. Так, 2 лютого 1442 р. зафіксоване село Княже “in districtu Buszensi” 184 , 10 серпня цього ж року Казимир Земовитович підтвердив між братами Яном і Павлом з Купчого поділ маєтностей у Буському повіті, серед яких фігурують Купче, Ракобовти, Жабокруки, Козлів та Ріпнів 185 . Наприкінці XIV – на початку XV ст. в документах згадано ще декілька сіл, які розміщувалися у досліджуваному регіоні: Лагодичі (1488 р. 186 ), Монастир (1488 р. 187 ), Козлів (1494 р. 188 , 1504 р. 189 ), Сморжів (1494 р. 190 ), Красне (1505 р. 191 ), Княже (1500 р. 192 ) та Вільшаниця (1500 р. 193 ). Варто відзначити й те, що більшу частину Буського повіту обіймало однойменне староство, до якого за люстрацію 1578 р. входило тринадцять королівщин (Гумниська, Ракобовти, Княже, Чаниж та ін.) 194 , які в руський час могли належати до княжого домену. Прикметно, що названі населені пункти доволі чітко корелюються із селами, 182 Віталій Ляска, “Підгорайська волость: спроба історико-археологічної реконструкції територіальної організації Грядового Побужжя в княжу добу,” Археологічні дослідження Львівського університету 14–15 (2012): 107–151; Його ж “…земля Божия и твоя и городи твои…”: Всеволожская волость княз я Владимира Василькович а (историко-археологич еское исследование),” Rossica antiqua 1 (2013): 3–54; Його ж. “Територіальний та адміністративний розвиток Верхнього Побужжя у ІХ–XIV ст.” (Автореф. дис. канд. іст. наук, Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015), 9–11. 183 Ярослав Погоральський та ін., “Верхньодністерське Підгір’я у Х–XIV ст.,” w Colloquia Russica: Seria 2, red. Witalij Nagirnyj, Tomasz Pudłocki (Kraków: Towarzystwo Wydawnicze “Historia Іagellonica”, 2013), t. 1: Przemyśl i ziemia Przemyska w strefie wpływów ruskich (X – połowa XIV w.), 15–31. 184 Zbior dokumentow malopolskich, wyd. S. Kuraś (Wrocław; Warszawa; Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1969), cz. 3: Dokumenty z lat 1442–1450. No 598, 13–14. 185 Ibid., 40–41. 186 жүктеу/скачать 7.9 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|