Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет192/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   188   189   190   191   192   193   194   195   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

онтологічної 
концепції 
предметом філософії історії вважають сукупність 
досліджень, спрямованих на виявлення специфічних 
особливостей 
соціальних 
явищ, 
процесів. 
Ці 
дослідження пов'язані з такими загально філософськими 
онтологічними проблемами, при вирішенні яких 
необхідно враховувати відмінності історії суспільства від 
інших соціальних явищ. Представники цього підходу 
(Роберт Мель, Роже Рамон, Енне Калло й ін.) стверджують, 
що в центрі уваги філософії історії повинні знаходитися, 
насамперед, онтологічні проблеми, такі як зміст і 
становлення історії людства, сутність історичного процесу, 
можливості передбачення майбутнього, роль і місце 
людини в історичному процесі


тощо. Наприклад, при розгляді питання про рушійні сили 
суспільного розвитку виникає питання про роль 
свідомості, волі людини в історичному процесі. Але 
оскільки науці невідомі інші істоти з розвиненою 
свідомістю, крім людей, то питання про роль свідомості 
в розвитку суспільства є питаннями про суспільство, 
історичні процеси.
Аксіологічна 
концепція 
філософії 
історії 
особливу увагу приділяє проблемі цінності історії, а 
також з'ясуванню раціональних основ суджень, за 
якими одні явища історичного знання є цінними, а 
другі — нецінними.
' Значний внесок у розвиток цієї концепції внесли 
німецькі філософи, представники баденської школи 
неокантіанства Віпьгельм Віндепьбанд (1848-1915) і 
Генріх Ріккерт (1863-1936). Цідослідни-ки визначали 
філософію як загальну науку про цінності, що, як писав 
Ріккерт, утворять «...зовсім самостійне царство, що лежить 
по той бік суб'єкта й об'єкта». Виходячи з кантівського 
розрізнення 
теоретичного 
і 
практичного 
розуму, 
Віндельбанд і Ріккерт протиставляли філософію історії як 
нормативне вчення, засноване на ціннісних судженнях і 
пізнанні належного, дослідним наукам, що спираються на 
теоретичні судження й емпіричні дані про «сутнє». 
Відкидаючи закономірність як керівний принцип 
історичного пізнання, вони заміняли його процедурою 
«віднесення до цінностей». На думку Віндельбанда і 
Ріккерта, цінності мають надісторичний характер і, 
зрештою, утворять ідеальний, незалежний від людей 
трансцендентальний (тобто потойбічний) світ. З цього 
світу виходять відповідні ідеї, насамперед — ідея 
трансцендентального обов'язку. Вона вказує на безумовне, 
необмежене часом і простором абсолютне значення цих 
цінностей. У міру усвідомлення їх значення люди 
виробляють відповідні ціннісні установки і вимоги, якими 
вони керуються у своєму житті, поведінці, повсякденній та 
історичній діяльності.
Розглядаючи співвідношення суспільного буття і 
духовного життя, Віндельбанд і Ріккерт роблять 
висновок про провідну роль духовного життя в історії 
суспільства стосовно буття. Вони критично поставилися до 
створеного К Марксом матеріалістичного розуміння 
історії, у якому обґрунтовувалося основне значення 
еконо-мічного-фактора 
(тобто 
буття) 
в 
розвитку 
суспільства. Такий підхід, на думку Ріккерта, є ненауковим, 
оскільки він визначається політичною програмою 
марксизму, у якій перемога пролетаріату є «абсолютною 
цінністю».
Виходячи з цих міркувань, філософія історії виступає 
як вчення про цінності, що розкриває їхню природу і 
сутність, а також їхнє значення і втілення в життя і 
діяльність людей.




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   188   189   190   191   192   193   194   195   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет