Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет20/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

Піфагор (бл. 580-500 рр. до н. є.). Джерелом і 
першоосновою світу для Піфагора є не та чи інша природ-
на речовина, а кількісне відношення — число. Воно володіє 
речами, моральними і духовними якостями. «Земний 
порядок має відповідати небесному». Підґрунтям світу є 
числа, які і створюють космічний порядок. Одиниця — 
основа всього, лінії створює двійка, поверхні — трійка, а 
тіла — четвірка. Числа виступають як самостійні сутності. 
Священною декадою є число 10, бо це подоба Всесвіту з 
десятьма небесними сферами і десятьма світилами. На 
відміну від попередніх філософів, які звертали увагу на 
якісний бік речей, Піфагор стверджує, що якість пов'язана 
з кількістю, і робить висновок, що «число володіє 
речами». Як конструктор нових понять Піфагор 
вважається першим, хто вживає поняття «філософ», 
«філософія».
У VI столітті до н. є. в південно-італійському місті Елеї 
виникає ще одна філософська школа — еяейська, 
послідовники якої звуться елеатами. Якщо в основу світу 
представників 
мілетської 
школи 
була 
покладена 
матеріальна стихія (вода, вогонь та ін.), то представники 
елеатської 
філософії 
основу 
світу 
вбачали 
в 
неконкретному:


не в речовині, а в початку, який позначається поняттям 
«буття». Найбільш глибокі ідеї цієї філософії були 
розробленні Парменідом (бл. 540-480 рр. до н. є.) і 
Зеноном (бл. 490-430 рр. до н. є.). Пар-менід поділяє світ 
на істинний і неістинний. Істинним є буття, оскільки воно 
вічне і незмінне, завжди тотожне самому собі. Світ кон-
кретних речей є неістинним буттям, адже речі постійно 
змінюються, сьогодні вони інші, ніж вчора, а завтра і 
зовсім зникають.
Логічне обгрунтування висновків Парменіда давав 
Зенон. Розвиваючи погляди вчителя, він підкреслював, 
що логічно неможливо уявляти множинність речей і 
припущення руху — це призводить до суперечностей. За 
принципами елейської школи Зенон розриває чуттєве і 
раціональне пізнання. Істинним визнає тільки раціо-
нальне пізнання, а чуттєве пізнання вважає обмеженим, 
суперечливим. Найбільш відомим викладенням елейського 
відкидання руху та незмінності буття є апорії (логічні 
ускладнення) Зенона, які доводили, що якщо припустити 
існування руху, то виникають суперечності, які не можна 
розв'язати.
Сучасником Зенона був Емпедокл (бл. 490-430 рр. до н. 
є.) — автор філософських поем, лікар, інженер, філософ. 
Він був засновником школи еволюціонізму. Емпедокл 
приймає як першооснови світу всі чотири традиційні 
стихії: землю, воду, повітря й вогонь. Ці першооснови в 
Емпедокла не переходять одна в одну, вони пасивні. А 
тому, за Емпедоклом, джерелом Всесвіту є боротьба двох 
психічних початків: Любові і Ненависті. Любов — 
космічна причина єдності і добра. Ненависть — причина 
роздрібненості і зла.
Після 
Емпедокла 
утверджується 
оригінальна 
філософська школа ноалогп, або концепція всесвітнього 
розуму. Розробив її Анаксагор (бл. 500-428 рр. до н. є.). 
На противагу своїм попередникам, Анаксагор відкидає 
стихії як початки. Ддя нього первинним є всі без винятку 
стани речовини. Один з останніх представників елейської 
школи Мелісс (його акме припадає на 440 рр. до н. є.) 
довів 
нескінченність 
буття.у 
просторі 
та 
часі, 
сформулював закон збереження буття, суть якого виразив у 
формулі «з нічого ніщо не виникає».
Значним етапом у розвитку античної філософії 
була школа атомізму. Ідеї про атомістичну природу 
світу розвивали Левкіпп (бл. 500-440 рр. до н. є.) 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет