не в речовині, а в початку, який позначається поняттям
«буття». Найбільш глибокі
ідеї цієї філософії були
розробленні
Парменідом (бл. 540-480 рр. до н. є.) і
Зеноном (бл. 490-430 рр. до н. є.). Пар-менід поділяє світ
на істинний і неістинний. Істинним є буття, оскільки воно
вічне і незмінне, завжди тотожне самому собі. Світ кон-
кретних речей є неістинним буттям,
адже речі постійно
змінюються, сьогодні вони інші, ніж вчора, а завтра і
зовсім зникають.
Логічне обгрунтування висновків Парменіда давав
Зенон.
Розвиваючи погляди вчителя, він підкреслював,
що логічно неможливо уявляти множинність речей і
припущення руху — це призводить до суперечностей. За
принципами елейської школи Зенон розриває чуттєве і
раціональне пізнання. Істинним
визнає тільки раціо-
нальне пізнання, а чуттєве пізнання вважає обмеженим,
суперечливим. Найбільш відомим викладенням елейського
відкидання руху та незмінності буття є апорії (логічні
ускладнення) Зенона, які доводили, що якщо припустити
існування руху, то виникають суперечності, які не можна
розв'язати.
Сучасником Зенона був
Емпедокл (бл. 490-430 рр. до н.
є.) — автор філософських поем, лікар, інженер, філософ.
Він
був засновником школи еволюціонізму. Емпедокл
приймає як першооснови світу всі чотири традиційні
стихії: землю, воду, повітря й вогонь. Ці першооснови в
Емпедокла не переходять одна в одну, вони пасивні. А
тому, за Емпедоклом, джерелом Всесвіту є боротьба двох
психічних початків: Любові і Ненависті. Любов —
космічна причина єдності і добра. Ненависть — причина
роздрібненості і зла.
Після
Емпедокла
утверджується
оригінальна
філософська
школа ноалогп, або концепція всесвітнього
розуму. Розробив її Анаксагор (бл. 500-428 рр. до н. є.).
На
противагу своїм попередникам, Анаксагор відкидає
стихії як початки. Ддя нього первинним є всі без винятку
стани речовини. Один з останніх представників елейської
школи
Мелісс (його акме припадає на 440 рр. до н. є.)
довів
нескінченність
буття.у
просторі
та
часі,
сформулював закон збереження буття, суть якого виразив у
формулі «з нічого ніщо не виникає».
Значним етапом у
розвитку античної філософії
була
школа атомізму. Ідеї про атомістичну природу
світу розвивали
Левкіпп (бл. 500-440 рр. до н. є.)
Достарыңызбен бөлісу: