життєве завдання людини — досягнення щастя і душевної
незворушності (давньогрецькою мовою — досягнення
стану «атараксії»).
Епікуреїзм мав досить великий вплив на свідомість
мислителів
своєї
епохи.
Найбільш
відомим
з
Послідовників Епікура був старо-римський поет і філософ
ТитЛукреційКар (приблизно 99-55 рр. до н. є.). До
насдійшла повністю його поема «Про природу речей», у якій
він детально виклав свою філософську позицію. Лукрецій
вважав, що основна мета філософії — звільнення людини
від страху загробної кари. Звільнитися
від цього людина
може через пізнання природи, законів її функціонування.
Набуті знання потрібні людині для розуміння складних
етичних проблем. Особливо важливим для людини є
розуміння двох питань: смертності душі й неможливості
богів вплинути на життєдіяльність людини. Визнаючи
існування богів, Лукрецій Кар заперечує їх вплив на
природу, бо природа складається з найменших частинок і
виникає сама по собі. Найменші частинки
природи вічні,
ніким не створені і є першоосновою світу. Душа також
тілесна. Вона відрізняється від інших фізичних тіл, на
думку Лукре-ція Кара, лише формою атомів. Атоми душі
дрібніші, рухоміші, гладенькі й круглі. Життя і смерть
зустрітись не можуть.
Поки людина жива, смерть їй не
страшна, а коли смерть настала — людини вже немає;
нема душі, отже, нема і відчуття страху.
Скептицизм. Як філософська школа скептицизм
(від грец. skeptikos
— той, хто досліджує, критикує) виник
у VI — НІ століттях до н. є. Своєї вершини він досяг у
вченні
Піррона з Еліди (бл. ЗбО-270 рр. до н. є.),
Енесідема з Кноса (І ст. до н. є.),
Секста Емпірика (кінець
II — початок III ст.) та ін. Специфіка цієї школи полягає в
тому, що скептики вказували на
відносність людського
пізнання, на його формальну недоказовість. В основі
суджень цієї школи лежали три знамениті запитання з
трьома відповідями: 1) якими є всі речі? — Кожна річ є
не більше такою, ніж будь-якою іншою, тому вона не
може бути названа ні прекрасною, ні потворною;
протилежні судження про
річ справедливі однаковою
мірою; 2) як людина має ставитися до речей світу? —
Знаючи, що протилежні судження про речі світу однаково
достовірні, мудра людина утримуватиметься від будь-яких
суджень про речі, а отже, і від прийняття остаточних
рішень щодо свого ставлення до цих речей; 3) яку користь
отримує людина від свого ставлення до речей світу? —
Утримуючись від суджень про істинну сутність речей та
від остаточного прийняття рішень щодо свого ставлення
до
цих речей, мудра людина ставиться до них байдуже і
незворушно, тобто з позиції апатії та автаркії (самовладання)
— тільки так досягається вище блаженство. У цьому —
єдино можлива користь від ставлення людини до речей і
явищ світу.
Достарыңызбен бөлісу: