Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет23/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

цикл античної філософії (пізня класика). Зупинимося на 
ідеях найавторитетніших шкіл цього етапу (схема 2.3).
Епікуреїзм. Засновником школи був послідовник 
Демокріта Епікур (342 — 270 рр. до н. є.). Основний його 
твір — «Про природу*. ЕпІкур учив, що основна мета 
філософії — щастя людини, якого можна досягги через 
пізнання законів світу. Для досягнення своєї мети філософія 
формує три види знання: фізику (вчення про природу і її 
закони), каноніку (вчення при пізнання), етику (вчення про 
досягнення людиною щастя). Всі явища природи і Всесвіту 
ЕпІкур пояснював різними поєднаннями невмирущих 
атомів, які відмінні не лише за формою і величиною, як у 
Демокріта, а й за вагою. їхній прямолінійний рух 
поєднується зі спонтанними, внутрішньо замовленими 
відхиленнями в бік від прямої лінії, що закладає основи 
не тільки природної свободи, а й індивідуальної 
(людської) — стає можливим вільний вибір від 
визначеності наперед, тобто з'являється можливість 
вибору з кількох життєвих варіантів, можливість 
«втекти» від приреченості.
У теорії пізнання Епікур, як і ДемокрІт, дотримувався 
вчення про еманацію («витікання»), тобто вважав, що образи-
копії, відокремлюючись від предметів навколишнього 
світу, сприймаються органами чуттів, викликаючи 
відчуття-копії. Основні позиції етичного вчення Епікура: 
людина є чуттєвою Істотою, а тому її почуття виступають кри-
терієм моральності, «адже всяке благо і зло — в відчуттях»; 
ГОЛОВІ
!
Схема 23- Антична філософія; пізня класика 


життєве завдання людини — досягнення щастя і душевної 
незворушності (давньогрецькою мовою — досягнення 
стану «атараксії»).
Епікуреїзм мав досить великий вплив на свідомість 
мислителів 
своєї 
епохи. 
Найбільш 
відомим 
з 
Послідовників Епікура був старо-римський поет і філософ 
ТитЛукреційКар (приблизно 99-55 рр. до н. є.). До 
насдійшла повністю його поема «Про природу речей», у якій 
він детально виклав свою філософську позицію. Лукрецій 
вважав, що основна мета філософії — звільнення людини 
від страху загробної кари. Звільнитися від цього людина 
може через пізнання природи, законів її функціонування. 
Набуті знання потрібні людині для розуміння складних 
етичних проблем. Особливо важливим для людини є 
розуміння двох питань: смертності душі й неможливості 
богів вплинути на життєдіяльність людини. Визнаючи 
існування богів, Лукрецій Кар заперечує їх вплив на 
природу, бо природа складається з найменших частинок і 
виникає сама по собі. Найменші частинки природи вічні
ніким не створені і є першоосновою світу. Душа також 
тілесна. Вона відрізняється від інших фізичних тіл, на 
думку Лукре-ція Кара, лише формою атомів. Атоми душі 
дрібніші, рухоміші, гладенькі й круглі. Життя і смерть 
зустрітись не можуть. Поки людина жива, смерть їй не 
страшна, а коли смерть настала — людини вже немає; 
нема душі, отже, нема і відчуття страху.
Скептицизм. Як філософська школа скептицизм 
(від грец. skeptikos — той, хто досліджує, критикує) виник 
у VI — НІ століттях до н. є. Своєї вершини він досяг у 
вченні Піррона з Еліди (бл. ЗбО-270 рр. до н. є.), 
Енесідема з Кноса (І ст. до н. є.), Секста Емпірика (кінець 
II — початок III ст.) та ін. Специфіка цієї школи полягає в 
тому, що скептики вказували на відносність людського 
пізнання, на його формальну недоказовість. В основі 
суджень цієї школи лежали три знамениті запитання з 
трьома відповідями: 1) якими є всі речі? — Кожна річ є 
не більше такою, ніж будь-якою іншою, тому вона не 
може бути названа ні прекрасною, ні потворною; 
протилежні судження про річ справедливі однаковою 
мірою; 2) як людина має ставитися до речей світу? — 
Знаючи, що протилежні судження про речі світу однаково 
достовірні, мудра людина утримуватиметься від будь-яких 
суджень про речі, а отже, і від прийняття остаточних 
рішень щодо свого ставлення до цих речей; 3) яку користь 
отримує людина від свого ставлення до речей світу? — 
Утримуючись від суджень про істинну сутність речей та 
від остаточного прийняття рішень щодо свого ставлення 
до цих речей, мудра людина ставиться до них байдуже і 
незворушно, тобто з позиції апатії та автаркії (самовладання) 
— тільки так досягається вище блаженство. У цьому — 
єдино можлива користь від ставлення людини до речей і 
явищ світу.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет