по-третє, в тому, що
людське відображення має не
пристосувальний,
а
активно-перетворювальний
характер. Людину не задовольняє те, що їй дала природа,
і вона прагне змінити життя так, щоб воно відповідало її
потребам. Це людина передусім здійснює у своїй
свідомості. Зміст свідомості так чи інакше практично
реалізується. Але перед цим він набуває характеру задуму,
або ідеї. Ідея — не тільки знання, але й планування того, що
має бути. Ідея — поняття,
орієнтоване на практичну
реалізацію. Людина спочатку у свідомості створює,
конструює нове — проекти будівель, машин, технологічні
процеси, а потім втілює їх у дійсність за допомогою
праці. Потреби людини, відображаючись у свідомості,
набувають характеру мети, тобто ідеальної моделі
бажаного майбутнього.
Реалізую-чись у практичний
діяльності, мета матеріалізується в предметній формі, у
формах реально існуючих предметів, яких раніше не існу-
вало в природі.
Такою є коротка характеристика вищої форми
відображення. З'явилася вона внаслідок еволюційного
ускладнення матерії. До того ж у цьому складному, що
охоплює мільярди років, розвитку можна виокремити два
якісних стрибки: перехід від неживого до живого і
перехід від живого до мислячого. Внаслідок другого стриб-
ка виникла свідомість. Це стало можливим у результаті
того, що з'явилися певні
біологічні передумови та
соціальні підстави.
До безпосередніх
біологічних передумов свідомості
належать (схема 6.3):
Достарыңызбен бөлісу: