суспільного розвитку. Та передусім, свідомість — це
функція людського мозку. То якими ж є фізіологічні основи
свідомості і що то за механізм, який змушує її
функціонувати?
Вчення про діяльність мозку розвивала ціла низка
вчених, таких яю
Іван Сеченов, Іван Павлов, Микола
Введенський, Олексій Ухтом-ський, Левон Орбел. Своїми
працями вони довели, що свідомість є функція того
особливо складного шматочка матерії, який називається
мозком людини. Мозок людини, за словами Сеченова,
«найдиво-вижніша машина у світі», це найтонший
нервовий апарат, найвища форма організованої матерії у
відомій нам частині всесвіту.
Він є також центральним
пунктом організму. За допомогою численних чуттєвих та
рухомих нервів (периферійна нервова система) мозок зв'я-
заний с системою відчуттів, які запозичають інформацію із
зовнішнього середовища та органів, які здійснюють
відповідні реакції організму (м'язів, залоз, судин і т. ін.).
Одержавши нервові імпульси, які свідчать про стан
зовнішнього середовища та внутрішній стан організму,
мозок здійснює регуляцію складних взаємовідносин
організму із змінюваними умовами середовища,
У самому апараті головного
мозку виокремлюють
кілька блоків, які відрізняються один від одного за своєю
будовою, зв'язками та функціями. Спільна робота усіх
блоків створює складну вищу нервову діяльність. Це
своєрідний психофізіологічний процес. Психічне окремо
від фізіологічного не існує. Фізіологічне є матеріальним
субстратом, матеріальним носієм психічного, психічне є
результатом,
продуктом,
властивістю
цього
фізіологічного. Вони пов'язані один з одним, складаючи
єдиний психофізичний процес,
обумовлюючи один одного
своїм існуванням. Не можна відділяти мислення від матерії,
яка мислить.
Мозок — не джерело свідомості. Між мислячим мозком
і власне мисленням має місце відношення не причини і
наслідку, а органа і функції. Людський мозок — це орган
свідомості, а свідомість — його основна функція. Причому
мислить, усвідомлює не мозок сам по собі, а людина з
допомогою мозку. Свідомість відображає не структуру і
зміст мозку і не фізіологічні процеси, що відбуваються в
ньому, а насамперед зовнішній світ. В
іншому разі, як
влучно зауважив
Людвіг Фейєрбах, кішки замість того, щоб
кидатися на мишей, роздирали б кігтями власні зіниці.
Таким чином, свідомість людини, її психіка є продуктом
фізіологічної діяльності мозку, властивістю мозку і поза
цією фізіологічною діяльністю не існує.
Завершуючи розгляд першого питання розділу,
виокремимо головне (схема 6.5): 1) свідомість — це
властивість високоорганізова-ної матерії; 2) свідомість —
це вища форма відображення дійсності,