які змінюють свій характер, якщо мозок починає
активно працювати. Дослідження цих хвиль у разі
хвороби
дозволяє
виявити, які
ділянки
мозку
пошкоджені. Однак зміст думок по записаному на
плівку визначити неможливо, бо вони не є матерією.
Механістично
тлумачив
свідомість
і
такий
напрямок, як
гіло-зоїзм (від грец
. byle — речовина і
гое —
життя). Прихильники гілозоїзму припускали можливість
наявності відчуттів також і в неживих предметів (М С). На
підтвердження
цієї
думки
великий
французький
матеріаліст Дені Дідро посилався, наприклад, на куряче
яйце і курча. Звідки в курчат здатність сприймати і
відображати світ, коли яйце таких властивостей не має?
Значить, ця здатність, міркував він, була закладена в
самому
яйці.
Такі
твердження
привели
ряд
французькихматеріалістів
до
гілозоїзму,
який
одухотворяє всі матеріальні предмети.
Оскільки всі
предмети, таким чином, наділялися душею, то звідси
логічно випливало, що свідомість — це дар, яким людина
володіє з народження. Незрозуміло тільки було, куди сві-
домість зникає після смерті і де вона дівається у
психічно хворих. Незважаючи на загальну помилковість
гілозоїзму, він таки містить раціональну думку, що носієм
свідомості може бути тільки матерія, що свідомість слід
тлумачити, як властивість матерії.
Новий підхід у розумінні свідомості пов'язаний з
виникненням
діалектичного матеріалізму. З
точки зору
цього напрямку свідомість є похідною від матерії, вона
вторинна і активна щодо неї (М —»С). Джерела як усього
живого, так і свідомості знаходяться в матерії, яка може
рухатися і розвиватися самостійно. Діалектичний
матеріалізм
розглядає
свідомість
як
продукт
закономірного історичного розвитку матерії, її соціальної
форми руху; як функцію, особливу властивість не всієї
матерії,
а
лише
особливим
чином
соціально-
організованої матерії (людського мозку); як суб'єктивний
образ об'єктивного світу, який потрібний людині для
адекватної практичної діяльності.
Щодо
сучасної світової філософії, то трактуванням
свідомості займається
така галузь філософії, як
феноменологія. Виникла вона в Німеччині на початку XX
століття. Існує в кількох варіантах: феноменологія
Едмунда Гуссерля, Мартіна Хайдеггера, Макса Шеле-
ра,Жан-Поля Сартра, Моріса Мерло-Понті, серед яких
основним варіантом вважається феноменологія Гуссерля.
Термін «феноменологія» утворено з двох понять —
феномен і логос, що мають грецьке походження:
«феномен» — це те, що самопроявляється, самоде-
монструє себе, і «логос» — вчення. В межах феноменології
свідомість розглядається як специфічний регіон буття, який
не можна зводити ні до яких відносин: ні до предметних,
ні до спеціальних, ні до без-
свідомої основи, самої свідомості. У
іуссерля йдеться
про різноманітні феномени свідомості, у Хайдеггера —
про феномен людського буття, у Сартра — про рефлексивне
(буття — для себе), у Мер-ло-Понті — про одухотворене
людське тіло.
Представники
феноменології
намагаються
протистояти наївному натуралістичному погляду на
свідомість і світ, який зводить свідомість до предмета, до
об'єкта і встановлює між ними лише причинні і
функціональні зв'язки. За Гуссерлем, буття свідомості
принципово відрізняється від предметного світу як чисто
усвідомленість. Хайдеггер говорить про розрізнення
людського існування і сущого. Але і свідомість, і людське
буття існують тільки в єдності зі світом. Отже, йдеться про
чисту свідомість — потік свідомості,
яка формує феномени
— значення предметного світу.
Проблема свідомості посідає чільне місце і в інших
зарубіжних
філософських
напрямках.
Серед
них
герменевтика, екзистенціалізм, психоаналіз, лінгвістична
філософія, структуралізм, філософія життя та інші. Вони
досягай значних результатів у процесі дослідження
різних змістових аспектів свідомості, її внутрішньої логіки.
Сьогодні дослідження філософів зосередились на
співвідношенні «духу» і «тіла», фізичних і психічних
станів тощо. Багато уваги приділяється питанням, які
виникають на межі філософії і мови, когаітивної психології
і комп'ютерного моделювання свідомості. Досі актуальною
є проблема походження свідомості.
Сучасний матеріалістичний
підхід до цієї проблеми
залишається незмінним: матерія в процесі розвитку за
певних обставин породжує розум. Розглянемо це
детальніше. І для початку поставимо питання: на основі
яких властивостей матерія приходить до вершини свого
розвитку — породження «духу»; що це за внутрішня сила
закладена у «фундаменті» матерії, яка закономірно
спонукала до виникнення мислення, волі, емоції тощо?
Природничі науки на це відповідають однозначно:
«Такою властивістю матерії є властивість відображення».
Отже, відображення — це та «ниточка», тримаючись за
яку можна вийти на рішення проблеми свідомості. Що ж
таке відображення?
Відображення —
Достарыңызбен бөлісу: