Мирилка – невеличкий вірш про примирення.  Мініатю ра

~
76~ 
Містифіка ція літерату рна (грец. mystes – той, хто знає 
про таємницю, лат. facio – робити) – літературний твір, автор 
якого свідомо приписує його іншій людині, реальній чи 
вигаданій. Так, Ш. Перро автором збірки «Казки моєї матусі 
Гуски» назвав свого сина Перро д’Арманкура. Дж. Свіфт 
рукопис роману «Пригоди Гулівера» відіслав до редакції, 
видавши себе за Ричарда Сімпсона, родича головного героя 
твору. Багато М. л. приписано вигаданим авторам (н-д, твори 
Козьми Пруткова, що насправді були написані О. і 
В. Жемчужниковими та О. Толстим). М. л. використовують як 
форму літературної боротьби, яка давала можливість 
обдурити любителів давнини. Використовуючи М.л., гнаний 
автор мав реальну змогу видати свій твір. 
Мі ф (грец. mythos – слово, переказ) – оповідь про богів, 
напівбогів, духів, героїв, надприродні сили та їхню роль у 
створенні світу і його розвитку. М. відобразили уявлення та 
вірування людей глибокого минулого і були раннім видом 
народної творчості, своєрідним художнім відображенням 
дійсного життя, історичних подій і явищ природи у формі 
фантастичних оповідань. М. відрізняються від казок тим, що 
казки і в час їхнього створення сприймалися як плід фантазії, 
а до М. ставилися як до чогось імовірного. М. відрізнялися й 
від легенд, бо останні у своїй основі мали якісь реальні факти. 
В українській міфології відомі М. про боротьбу Велеса з 
Перуном, про народження Коляди, про козака Мамая. 
☺

жүктеу/скачать 1.44 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: