Пі сня абетко ва – абетковий вірш, який покладено на
музику. Н-д:
Абеткову пісеньку весело співать,
Абеткову пісеньку треба добре знать.
А, Бе, Ве – коник у траві живе,
Ге, Ґе, Де, Е – мама донечку веде,
Є, Же, Зе – по стежинці жук повзе,
И, І, Ї, Й – гріється на сонці змій.
Ка, еЛ, еМ – лисенятко під кущем,
еН, О, Пе – песик носиком сопе,
еР, еС, Те – в полі житечко росте,
У, еФ, Ха – я сміюся – ха-ха-ха!
Це, Ча, Ша – кіт в дорогу вируша,
Ща, Ю, Я – гарна пісенька моя.
Знак м’який Ь – помічник мовчазний,
Не мовчи, а абеточку учи!
~
87~
(Слова С. Андрухович, музика В. Лепешко).
Пі сня Велико дня – прадавня обрядова пісня, що
виконувалася під час найбільшого християнського свята –
Воскресіння Христового.
Пі сня-гра – пісня, що супроводжує дитячу гру. Н-д, у грі
«Подоляночка» одну дівчинку діти оточують колом і
співають:
Десь тут була
Подоляночка,
Десь тут була
Молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала.
Личко не вмивала,
Бо води не мала.
Пі сня жартівли ва – фольклорний та літературний
пісенний твір гумористичного чи сатиричного змісту («Сіяв
мужик просо», «На поточку прала», «Ой там, на точку, на
базарі»). Наводимо приклад П. ж. «Грицю, Грицю, до роботи»:
Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи…
Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять…
Грицю, Грицю, молотити!
Гриць не здужає робити…
Грицю, Грицю, врубай дров!
Кахи-кахи! Нездоров…
Грицю, Грицю, роби хліб!
Кахи-кахи! Щось охрип…
Грицю, Грицю, іди їсти!
Дайте, дайте мені сісти!
Пі сня колиско ва – ліричний пісенний твір, який
виконується матір’ю (рідше іншими членами родини) над
колискою дитини для того, щоб її приспати. У цих піснях
виявляється любов матері до дитини, думи про її майбутнє.
~
88~
П. к. властиві проста мелодія та ритм, що відповідають
гойданню колиски. У П. к. часто фігурує чарівний образ сну,
дрімоти, котика, голуба тощо:
Ходить сон коло вікон,
Дрімота коло плота.
Питається сон дрімоти
– А де будеш ночувати?
– Де хатина тепленька,
Де дитина маленька.
Вірші, названі колисковими, писали Т. Шевченко, Леся
Українка, М. Рильський, Т. Коломієць, М. Вінграновський та
ін. Н-д:
К о л и с к о в а
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить…
Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світлиці чистенькій.
Спіть, діточки, спіть.
Віченька стуліть.
(Марійка Підгірянка).
Пі сня купа льська – календарно-обрядова пісенна поезія,
що виконувалася перед початком жнив під час святкування
Івана Купала. Вона збігається з датою літнього сонцестояння.
На свято Купала молодь розважалася біля вогнищ, дівчата
кидали у річку вінки, ворожили. Більшість П.к. присвячено
темі кохання:
Ой, на Купала вогонь горить,
Ой, там Ганнусю перевозять.
Ой, помаленьку її везіте,
Її віночка не загубіте.
Її віночек рутвяненький,
Її Іванко молоденький…
~
89~
Оповитий пісенною поетикою купальський обряд здавна
приваблював багатьох письменників – М. Гоголя («Вечір
проти Івана Купала»), М. Коцюбинського («Як ми їздили до
Криниці»), М. Стельмаха («На Івана Купала»).
Плагіа т (лат. plagiatus – викрадений) – умисне
привласнення авторства чужого художнього твору чи
наукової праці, а також запозичення їхніх фрагментів. Не слід
плутати з П. наслідування, творчу інтерпретацію. Н-д, казка
російського письменника О. Толстого «Золотий ключик» не є
П. повісті італійського письменника К. Коллоді «Пригоди
Піноккіо», а казка ще одного російського письменника
К. Чуковського «Айболить» – казки англійського літератора
Ф. Лофтінга «Лікар Дулітл і звірі». Слід розуміти, що всі
мистецькі та наукові твори тією чи іншою мірою базуються на
раніше створених працях.
По вість – прозовий твір, який за обсягом посідає
проміжне місце між романом та оповіданням. Однолінійний
сюжет П. розкриває вагомі історичні події чи важливі етапи
життя людини та будується на одному або декількох
конфліктах.
☺
Достарыңызбен бөлісу: |