~
12~
Актуа льність тво ру (від лат. асtualis – діяльний)
–
важливість і злободенність висвітлених у літературному творі
проблем, тем, їх зв’язок із сучасністю. Твори історичної
тематики часто стають гостро актуальними, бо нагадують про
помилки
минулого, застерігають («Кавказ», «Великий льох»
Т. Шевченка, «Оргія», «Бояриня» Лесі Українки, «Четвертий
вимір» Р. Іваничука).
Алего рія (грец. allẽgoria, від allo – інше і agoreuo – говорю) –
іносказання; троп, у якому абстрактне поняття яскраво
передається за допомогою конкретного образу.
А. найперше
проявилася в казках про тварин, де звірі
виступають носіями певних людських рис: вовк уособлює
жадібність і тупість, лисиця –
хитрість і улесливість, заєць –
боягузтво, осел – упертість і тупість тощо. А. властива також
байкам, притчам, приказкам, прислів’ям, загадкам тощо.
Алітера ція (від лат. аd – до, при і littera – буква) –
стилістичний засіб; повторення подібних за звучанням
приголосних у
віршовому рядку, фразі, строфі для підси-
лення звукової чи інтонаційної виразності та музичності.
Найчастіше з А. зустрічаємося в народній творчості та в
поезії, рідше – в прозі. А. виділяє
певні слова в тексті й тим
підсилює їхнє назначення, звертає на них особливу увагу.
Пристрасні імперативи у вірші В. Стуса, супроводжувані
А. на «т», «д», допомагають відчути приреченість особистості
в умовах тоталітаризму, невідворотність трагедійної
розв’язки, а також непохитність ліричного героя:
Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух – тож і терпи, терпи,
Ніхто тебе з недолі не врятує,
Ніхто не зіб’є з власної тропи.
…………………………………
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе на віки-вік!
До нього змалку ти заповідався,
До нього сам Господь тебе прирік.
~
13~
Часто А. використовуються у віршах для дітей, н-д:
Лежебока
Жоржик лежень, лежебока,
З лежебокою морока.
Женя каже: «Не лежи,
Жито жати поможи!»
Лежень каже: «Дуже жалко,
Жалко, Женічко, лежанки.
Що ж, як будете ви жати,
В житі зможу я лежати!»
(Г. Бойко).
Достарыңызбен бөлісу: