Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
196 
Бачення трудової функції працівника вченими дуже різниться. Одні 
розглядають трудову функцію як сукупність чітко, вичерпно визначених 
угодою сторін виробничих операцій (робіт) певної складності, 
передбачених професією (спеціальністю), тарифно-кваліфікаційним 
довідником, кваліфікаційним довідником посад службовців або іншим 
розсудом сторін (А.А. Фатуєв). Інші вчені характеризують трудову 
функцію через визначення кола прав і обов’язків працівника 
(А.М. Юшко). 
Професія – родовий або галузевий розподіл праці (лікар, інженер, 
вчитель тощо). Під нею розуміється вид трудової діяльності, пов’язаної з 
тією чи іншою виробничою функцією (функціями) та такої, що вимагає 
певної загальноосвітньої та спеціальної підготовки. Конкретна галузь 
діяльності в межах даної професії формує певну спеціальність. 
Спеціальність – це більш вузька сфера професіональної діяльності в 
межах конкретної професії (вчитель географії, інженер-конструктор, 
лікар-хірург тощо). При цьому в рамках однієї професії може бути 
відокремлена різна кількість спеціальностей залежно від рівня науково-
технічних інновацій, об’ємів та складності завдань, що вирішуються. 
Відповідність спеціальності працівника тій, яка потрібна для якісного 
виконання трудових обов’язків, є важливим критерієм раціонального 
використання людських ресурсів. На підставі Класифікатора професій ДК 
003:2010 формується перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-
кваліфікаційними рівнями. Він визначає кваліфікації для кожного 
напрямку і спеціальності відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. 
Зараз здійснюється перехід професійної освіти на освітні програми, 
засновані на компетенціях. 
Найбільш суттєвим і в той же час динамічним компонентом, який 
визначає зміст трудової функції працівника, є його кваліфікація. 
Кваліфікація – це рівень теоретичних знань та практичних вмінь і 
навичок за відповідною професією або спеціальністю, який відповідає 
певному тарифному розряду, класу, категорії, науковому ступеню або 
вченому званню (слюсар-інструментальник VI розряду, лікар вищої 
категорії, кандидат технічних наук, професор). 
Кваліфікацію розглядають як рівень підготовленості, майстерності, 
ступінь готовності до виконання праці за відповідною спеціальністю чи 
посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними 
категоріями (С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко) чи здатність виконувати 
роботу певної складності, відповідальності, вміння й інтелектуальності за 
наявності відповідного для цієї роботи рівня підготовки (В.О. Радіонова-
Водяницька). 
Посада – первинна структурна одиниця розподілу праці службовців 
на підприємстві, в установі чи організації, яка визначає їх організаційно-
правове становище із закріпленням певного коло повноважень, обов’язків 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
197 
та визначенням міри відповідальності особи, яка її обіймає. Відповідно до 
п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу», посада державної 
служби – визначена структурою і штатним розписом первинна 
структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до 
законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, 
визначених ч 1. ст. 1 цього Закону. Отже, «посада» – це встановлена 
(сконструйована) соціальна роль, яка виконується людиною в державних, 
суспільних, приватних організаціях, на підприємствах, установах 
(Турчинов А.І). 
Переліки 
посад, 
професій, 
спеціальностей, 
які 
необхідні 
відповідному підприємству, установі, організації – тільки один момент 
об’єктивної сторони трудової функції, що знаходиться в сфері правового 
регулювання. Іншим її моментом є стандарти, еталони, встановлені 
державою і конкретизовані в правилах внутрішнього трудового 
розпорядку, технічних, виробничих і посадових інструкціях та інших 
документах, в яких визначені професійні, кваліфікаційні та інші 
параметри, що пред’являються до працівника, а також коло його 
спеціальних обов’язків. 
Таким чином, трудова функція є «серцевиною» будь-якого 
трудового договору, його предметом, самою важливою умовою 
трудового договору. 
Трудову функцію працівника визначають або шляхом прямого 
перерахування посадових обов’язків працівника у трудовому договорі, 
або шляхом вказівки у трудовому договорі на те, що працівник виконує 
роботу за посадою відповідно до штатного розпису (К.В. Лапшин). Для 
цього використовуються різного роду характеристики робіт, які 
складаються як для виконавців, так і для керівників, з чітким описом 
завдань і обов’язків за кожною посадою (робочим місцем). Деякі вчені 
вважають, що письмова фіксація змісту трудової функції працівника 
забезпечить визначеність і чіткість у регулюванні трудових відносин та 
запобігатиме ймовірним спорам між сторонами (Н.А. Плахотіна). 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: