Підручник
Умови, встановлені сторонами
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Умови, встановлені сторонами можна розділити на дві групи:
- обов’язкові (основні, необхідні) умови, без яких трудовий договір не може бути укладено; - додаткові (факультативні, необов’язкові) умови, трудовий договір може бути укладено і без них. До необхідних (обов’язкових) умов трудового договору відносяться: місце роботи; трудова функція; строк трудового договору та час початку роботи; заробітна плата. Під місцем роботи законодавство України розуміє підприємство, установу, організацію де буде працювати працівник. Місцезнаходження кожного підприємства, установи, організації чітко визначаються на плані певного населеного пункту (міста, селища чи села) чи адміністративно- територіальної одиниці (наприклад району), а також на місцевості. Важливе значення для визначення меж місця роботи (особливо коли йдеться про випадки встановлення присутності працівника на роботі) має юридичне закріплення в локальних нормативних актах системи контролю явки працівників на роботу (пропускний режим). Бо почасти система Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 195 об’єктивного контролю явки працівників на роботу не співпадає з межами підприємства. У деяких випадках в договорі конкретизується структурний підрозділ: відділ, цех, дільниця або інший підрозділ, в якому працюватиме робітник чи службовець. Особливо це важливо коли структурні підрозділи підприємства, установи, організації, які виконують однакові або близькі за змістом функції територіально роз’єднані. Практичне значення ця конкретизація має для прийняття роботодавцем правомірних рішень щодо переведень і переміщень працівників. Від місця роботи слід відрізняти робоче місце, тобто дільницю виробничої площі, оснащену засобами виробництва (обладнанням, інструментами, приладами та ін.), за допомогою яких працівник виконує свою трудову функцію. Поняття «місце роботи» і «робоче місце» мають практичне значення, оскільки трудове законодавство України оперує як одним, так й іншим. Наприклад, п. 4 ст. 40 КЗпП України визначає прогул, у тому числі, й як відсутність працівника на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин. А п. 3 ст. 29 КЗпП України зобов’язує роботодавця до початку роботи за укладеним трудовим договором визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами. За п. 2 Рекомендації МОП № 175 щодо безпеки та гігієни праці у будівництві 1988 р. «робоче місце» – це будь-яке місце, де працівники повинні перебувати або куди вони повинні направлятися для виконання дорученої роботи, яке перебуває під контролем роботодавця. Пункт 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначає робоче місце як місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту). Однак не зрозумілою є позиція законодавця, який у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» акцентує увагу не на місці роботи працівника, а саме на робочому місці: «вакансія – вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа». На наш погляд, законодавець помиляється, коли вважає, що робоче місце, а не місце роботи, де воно знаходиться, є категорією правового механізму працевлаштування. Якщо вже говорити про поняття «робота», то воно в себе включає, як мінімум, дві категорії: «місце роботи» і «трудова функція» працівника. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|