Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Похідна робота, тобто та, яка виконується окрім основної роботи,
включає роботу за сумісництвом та суміщення професій чи посад. Перш за все йдеться про трудовий договір про роботу за сумісництвом. Правове регулювання цього виду трудового договору дуже різниться. У країнах із ринковою економікою робота за сумісництвом, допускається, якщо інше спеціально не обумовлено сторонами. Робота за сумісництвом, як вважається, не повинна здійснюватись під час основної роботи чи на шкоду їй, а також не повинна суперечити інтересам основного наймача (І.Я. Кисельов). Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» установлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. У п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, в цілому, визначені основні ознаки цього трудового договору, які вказує зазначена вище Постанова. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до наведеного Положення (н-д, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік). Щодо роботи за сумісництвом законодавство України встановило низку важливих обмежень. Вони можуть запроваджуватися керівниками Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 201 державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюється на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок. Крім того, трудове законодавство встановлює заборону на роботу за сумісництвом для працівників, для яких це передбачено законодавчими актами, а також керівників, заступників керівників державних підприємств, установ, організацій, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхніх заступників (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. На наш погляд, положень ч. 2 ст. 21 КЗпП України щодо законодавчого обмеження використання роботи працівників за сумісництвом достатньо. Їх цілком доповнюють положення локальних нормативних актів і трудових договорів, які убезпечують роботодавця від можливого укладення працівниками трудових договорів з конкурентами, а також забезпечують правові підстави для відшкодування шкоди в разі незаконного їх укладення. Від роботи за сумісництвом слід відрізняти суміщення професій чи посад. Відповідно до ч. 1 ст. 105 КЗпП України працівники можуть виконувати поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою). Пункт 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» визначає такі умови застосування цієї юридичної форми організації процесу трудової діяльності: якщо це економічно доцільно і не призводить до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення. Всі інші нюанси використання цього засобу організації праці мають уточнюватися в колективному договорі. Зокрема, у ньому обов’язково мають розкриватися положення щодо визначення посад і робіт, де найбільш ефективно може бути застосовано суміщення професій (посад). Проте використання такого засобу роботодавцем можливе тільки за умови згоди працівника на таке посилення напруженості його трудової діяльності. При цьому вирішуються дві важливі проблеми: зменшується кількість працюючих, що вигідно роботодавцеві, а в працівника збільшується заробіток. Використання цього правового засобу дозволяє роботодавцеві економити фінансові та матеріальні ресурси для обладнання додаткових робочих місць, виплати працівникові заробітної плати в повному обсязі, ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 202 підвищувати кваліфікації наявних працівників шляхом опанування ними нових професій, використання новітніх технологій, кращого розуміння організації виробничого процесу. Суміщення професій (посад) дозволяє працівникам за рахунок мобілізації власних сил та виконання додаткової роботи в межах єдиного нормативу робочого часу покращити свій матеріальний стан, виробляти такі професійні якості як мобільність і гнучкість, безпроблемну адаптацію до можливих змін в організації виробництва і праці. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|