Підручник
Порядок укладання трудового договору
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Порядок укладання трудового договору – важлива гарантія
законності реалізації права на працю. Відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. Так, відповідно до п. 4 Професійних вимог до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів, затверджених Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 25.04.2013 № 769 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21 травня 2013 р. за № 793/23325, головний бухгалтер професійного учасника фондового ринку повинен відповідати таким професійним вимогам: - мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр); - мати документ про підвищення кваліфікації шляхом підготовки за типовою програмою професійної підготовки бухгалтерів професійних учасників фондового ринку, затвердженою рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, та атестації в порядку, визначеному Положенням про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 вересня 1996 р. № 215, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 жовтня 1996 р. за № 584/1609 (зі змінами). У разі відсутності такого документа у тримісячний строк після прийняття на роботу на посаду головного бухгалтера пройти підвищення кваліфікації. Проходити дане підвищення кваліфікації не рідше одного разу на три роки; - не мати непогашеної або незнятої судимості за злочини проти власності, у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю; - мати стаж трудової діяльності на посаді бухгалтера або головного бухгалтера не менше двох років в фінансовій установі або не менше п’яти років в будь-якій іншій установі. Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 219 Виходячи з цих вимог роботодавець має право вимагати документи, які підтверджують рівень професійної кваліфікації або засвідчують відсутність перешкод щодо зайняття цієї посади. Важливим є й питання про правові підстави отримання від особи, яка працевлаштовується на роботу, інформації про неї та членів її родини. Стаття 25 КЗпП України забороняє вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством. Варто зауважити, що норми ч. 2 ст. 24 та ст. 25 КЗпП України щодо збору інформації про особу, яка працевлаштовується, повністю відповідають вимогам ст. 32 Конституції України. У Кодексі чітко сформульована позиція держави з цього питання: можна збирати інформацію виключно з метою визначення професійної кваліфікації особи, яка працевлаштовується на роботу. Реалізацію такої позиції можна знайти й в інших законах України. Так, ч. 3 ст. 570 МК України 2012 р. вказує на те, що на службу до органів доходів і зборів не можуть бути прийняті особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмеженими у дієздатності, особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, а також особи, які протягом року, що передував їх зверненню до митного органу з приводу працевлаштування, притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією. Така вимога закону випливає з вимог норми ч. 1 ст. 570 МК України відповідно до якої на службу до митних органів приймаються особи, які за своїми моральними якостями можуть виконувати завдання покладені на ці органи. Тобто держава встановлює об’єктивні вимоги пов’язані з довірою до працівника, його високих моральних якостей та повагою до Закону. Відповідно до ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Порядок погашення і зняття судимості визначається ст. 89 – 91 КК України. Таким чином, зазначені норми МК України дозволяють адміністрації органів Державної митної служби України вимагати від осіб, які поступають на службу, відомості про їх судимість. Стаття 25 КЗпП України також обмежує отримання і використання інформації про працівника з попереднього місця роботи. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|