Підстави
розірвання
трудового
договору
з
ініціативи
роботодавця розділяються на загальні підстави, які застосовуються до
всіх працівників, додаткові, які застосовуються до окремих категорій
працівників за певних обставин, а також спеціальні підстави, які
передбачають можливість вимагати припинення трудових правовідносин
не сторонам трудового договору.
Науковці виокремлюють такі основні напрямки нормативно-
правового регулювання звільнень з ініціативи роботодавця:
1) встановлення певних підстав або можливих причин цих звільнень,
тобто визначення того, які звільнення вважаються справедливими (fair)
або обґрунтованими (justified) стосовно всіх або деяких категорій
працівників;
2) фіксація певної процедури розірвання трудових відносин
(необхідність участі профспілкового або іншого представницького органу
працівників, державного органу з питань зайнятості або іншої третьої
сторони; критерії і порядок відбору працівників для звільнення тощо);
3) встановлення вимоги обов’язкового визначеного періоду
повідомлення працівників про звільнення, виплати їм вихідної допомоги;
4) можливо особливе регулювання випадків масових звільнень
(установлення критеріїв віднесення звільнень до масових, особливої
процедури їх проведення, особливого строку повідомлення і розміру
вихідної допомоги), оскільки ці звільнення пов’язані з соціальними
наслідками та витратами для всього суспільства (О.Н.Мироненко).
Першим основоположним документом, що регулював припинення
трудових правовідносин та встановлював конкретні гарантії працівникам,
який прийняла МОП, була Рекомендація від 26 липня 1963 р. № 119 «Про
припинення трудових правовідносин з ініціативи підприємця».
Трудове законодавство України передбачає обмежений і вичерпний
Достарыңызбен бөлісу: |