Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| особою працівника. Відповідно до п. 28 постанови № 9 Пленуму
Верховного Суду України 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги ст. 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У п. 2 ст. 41 КЗпП України визначено підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у разі вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав втрати довір’я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають роботодавцеві підстави для Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 255 втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, тобто виявлення фактів недостач чи надлишків матеріальних цінностей і т. ін.). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою. Крім того, оскільки п. 2 ст. 41 КЗпП України є підставою звільнення, пов’язаною з особою працівника, за якою звільняються особи, зайняті прийняттям, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних, грошових або культурних цінностей (інкасатори, касири, завідуючі базами, складами, продавці, експедитори та ін.), то не має значення, в якому розмірі на цих працівників могла бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні ними трудових обов’язків. Спеціального переліку працівників, яких зараховано до осіб, що безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, немає. Однак й донині діє постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевозки або застосування в процесі виробництва, а також Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, та Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, які затверджено наказом Міністерства праці України № 43 від 12 травня 1996 р. Тому для правильного застосування п. 2 ст. 41 КЗпП України важливо з’ясувати коло трудових обов’язків працівників. У зв’язку із втратою довір’я можуть бути звільнені й ті працівники, здійснення грошових операцій якими не є їх основною трудовою функцією, але з неї випливає (екскурсоводи, що продають квитки, водії таксі й автобусів, що працюють без кондукторів, інспектори митної та інших контролюючих служб, які безпосередньо стягують збори, штрафи, а також вчиняють інші дії, пов’язані з отриманням або розпорядженням грошовими чи матеріальними цінностями). Якщо працівник виконує роботу, не пов’язану безпосередньо з обслуговуванням грошових, матеріальних або культурних цінностей, але фактично виконує обов’язки особи, яка має до них безпосередній стосунок, то він також може бути звільнений у зв’язку із втратою довір’я. Проте працівник підлягає звільненню лише за наявності конкретних фактів, що свідчать про втрату довір’я. Такими ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 256 фактами, зокрема, є обмір, обважування покупців, завищення цін, привласнення матеріальних і грошових цінностей, використання матеріально відповідальною особою отриманого майна в особистих цілях та ін. Ці факти можуть підтверджуватися різними доказами: актами ревізії, службових перевірок, інвентаризаційними відомостями, показаннями свідків та ін. (Є.А. Голованова). Згідно з п. 75 Переглянутої Рекомендації про технічну і професійну освіту від 19 листопада 1974 р. викладачам необхідно володіти особистими моральними, професійними та педагогічними якостями, які суттєво необхідні для виконання своєї роботи. Звільнення за п. 3 ст. 41 жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|