Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Норматив робочого часу – встановлена, на основі науково-
обґрунтованих висновків, у законі чи на його основі договорі, норма постійної тривалості робочого часу, яку необхідно виконати працівникові протягом певного календарного періоду, а роботодавцеві його дотриматися. Встановлення максимуму тривалості робочого часу – важлива складова умов праці. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Конституції України, максимальна тривалість робочого часу визначається законом. Частина 1 ст. 50 КЗпП України передбачає правило, згідно з яким нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ці норми національного законодавства повною мірою кореспондуються з нормами міжнародно-правових актів. Так, Конвенція ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 278 МОП № 1 про обмеження тривалості робочого часу на промислових підприємствах до 8 годин на день та 48 годин на тиждень 1919 р. встановлює, що тривалість робочого часу осіб, зайнятих на промислових підприємствах (за винятком сімейних), не може перевищувати 8 годин на день і 48 годин на тиждень. Пункт «а» ст. 1 Конвенції МОП № 47 про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень 1935 р., зобов’язує кожного члена МОП, що ратифікував цю Конвенцію, заявити про своє схвалення принципу сорокагодинного робочого тижня, що застосовується таким чином, аби це не потягло зниження рівня життя трудящих. Працівники і роботодавець зобов’язані дотримуватися нормативів та режиму робочого часу, встановлених трудовим законодавством, локальними нормативними актами підприємства, установи, організації або трудовим договором. Роботодавець має право вимагати від працівника продуктивного використання робочого часу та не оплачувати працівникові час, коли він не виконував своїх трудових обов’язків, за винятком випадків, визначених законодавством. Роботодавець зобов’язаний забезпечити у межах робочого часу можливість для працівника справляти свої фізіологічні потреби, вживати ліки, а також вчиняти інші дії, що запобігають загрозі життю чи здоров’ю людини. Працівник має право вимагати від роботодавця забезпечення його роботою відповідно до трудового договору в межах робочого часу та виплати компенсації в разі позбавлення його можливості працювати, за винятком випадків, визначених законодавством. У КЗпП України в окремій статті нормативи робочого часу не закріплені. Із змісту різних статей глави IV «Робочий час» КЗпП України та інших нормативно-правових актів про працю вчені виокремлюють такі правові нормативи робочого часу: 1) робочий тиждень; 2) робоча зміна (тривалість щоденної роботи); 3) обліковий період; 4) ліміт зайнятості; 5) робочий день (М.З. Царюк). На наш погляд, основними нормативами робочого часу є: робочий день; робочий тиждень. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|