Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
280 
Обліковий період дозволяє встановити кількість відпрацьованих 
працівником годин за календарний період, співвіднести їх із 
встановленою за законом нормою робочого часу. У цьому значенні про 
обліковий період можна говорити як про форму контролю за мірою 
робочого часу, яка дозволяє виявити її фактичну переробку або 
недоробку певної кількості робочих годин працівником у встановлений 
період часу. Такий період зазвичай закріплюється у локальних 
нормативно-правових актах, графіках змінності. Обліковим періодом 
може бути місяць, квартал, інший період, але не більше одного року. 
Легально термін «обліковий період» вживається у ст. 61 КЗпП України. 
Ліміт зайнятості – це передбачена законом (законодавством) межа 
зайнятості працівника протягом певного календарного часу. Наприклад, 
п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом 
працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 
1993 р. тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 
чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна 
тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна 
перевищувати половини місячної норми робочого часу. Отже 
законодавець встановлює ліміт денної, тижневої, місячної та іншої 
зайнятості працівника. 
12.2. Види робочого часу 
Види робочого часу можна виокремити відповідно до його 
нормативів: 
робочий час нормальної тривалості; 
робочий час зі зменшеною тривалістю: 
- скорочений робочий час; 
- неповний робочий час; 
робочий час зі збільшеною тривалістю: 
- надурочні роботи; 
- ненормований робочий час. 
Нормальна тривалість робочого часу працівників частково 
описувалась вище. Згідно з п. 3 постанови Робітничого і Селянського 
Уряду про восьмигодинний робочий день, тривалість і розподіл робочого 
часу від 29 жовтня 1917 р., робочий час, що визначається правилами 
внутрішнього розпорядку підприємства (п. 1 ст. 103 Статуту про 
промислову працю – нормальний робочий час), не повинен був 
перевищувати 8 робочих годин на добу і 48 годин на тиждень, включно й 
час, що використовується на чистку машин і на приведення в порядок 
робочих приміщень. 
В Україні норматив нормальної тривалості робочого часу складає не 
більше 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50 КЗпП України). 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
281 
Скорочений робочий час передбачає декілька видів. Скорочення 
тривалості робочого часу в нічний час законодавство передбачає досить 
давно. Так, відповідно до ст. 197 Статуту про промислову працю, для 
робітників, зайнятих, хоча б частково, в нічний час (ст. 195), робочий час 
(ст. 194) не повинен був перевищувати десяти годин на добу. 
В Україні скорочений робочий час встановлює ст. 51 КЗпП України 
для декількох категорій працівників. Для працівників віком від 16 до 18 
років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів 
віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на 
тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом 
навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати 
половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абз. 1 
п. 1 ст. 51 КЗпП України для осіб відповідного віку. 
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП України для працівників, зайнятих на 
роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень. 
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами 
праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, 
затверджується в порядку, встановленому законодавством. Перелік 
виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота 
в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено 
постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163. 
Так, наприклад, для робітників всіх професій, які працюють на підземних 
роботах в діючих, тих, що будуються і дренажних шахтах видобування 
кам’яного та бурого вугілля, бітумінозного сланцю встановлюється 
тривалість робочого тижня у 30 годин. 
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 51 КЗпП України законодавством 
встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих 
категорій працівників (учителів, науково-педагогічних працівників, 
лікарів та інших). Так наказом Міністерства охорони здоров’я України 
від 25 травня 2006 р. № 319 затверджено норми робочого часу для 
працівників закладів та установ охорони здоров’я. Наприклад для лікарів, 
зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих в амбулаторно-
поліклінічних закладах встановлюється 33-годинний робочий тиждень. 
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за 
рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які 
мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (ч. 4 ст. 51 
КЗпП). 
Абзац 2 п. 3 постанови Робітничого і Селянського Уряду про 
восьмигодинний робочий день, тривалість і розподіл робочого часу від 29 
жовтня 1917 р. передбачав, що на передодні Різдва Христового 
(24 грудня) та свята Святої Трійці робота закінчувалась о 12 годині дня. 
За ст. 108 КЗпП УРСР 1922 р., на передодні днів відпочинку та святкових 
днів (ст. 109 – 111) тривалість робочого дня не повинна була 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
282 
перевищувати шести годин, причому ці дні оплачувались як повний 
робочий день. 
Стаття 56 КЗпП України передбачає такий вид робочого часу як 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: