Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Страйк – важливе складне соціальне, економічне і правове явище.
Його природа, сутність, різновиди постійно знаходяться у полі зору вчених самих різних галузей науки. Частина 1 ст. 44 Конституції України гарантує тим, хто працює, право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. За «Енциклопедичним словником «Трудове право» страйк – це правовий засіб захисту працівниками своїх політичних і економічних інтересів. Страйк виражається в повному або частковому припиненні роботи чи іншій протидії нормальному (традиційному) ходу виробничого процесу, заподіяння шкоди підприємцю (без розірвання з ним трудових відносин) для досягнення певних економічних цілей. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Наведене законодавче визначення поняття страйку сформульовано якнайвужче, бо у широкому розумінні сутність страйку полягає у тискові на роботодавців або державу з метою захисту працівниками своїх політичних і економічних інтересів. Тому в Україні не може бути використано такий вид страйку як страйк солідарності. Страйк – це один із самих жорстких колективних засобів захисту економічних і соціальних інтересів працівників у ринкових умовах. Проте страйк – це й колективна форма самозахисту працюючих, яка здійснюється виключно у відповідь на порушення або неврахування роботодавцем їх соціально-економічних або трудових прав та інтересів. Реалізація права на страйк обумовлюється цілою низкою умов: дотримання примирних процедур; виключення будь-якого примушення до участі або неучасті у страйку з боку найманих працівників; обмеження можливості проведення страйків для певних категорій працівників (працівників органів державної влади, правоохоронних органів, підприємств з підвищеною небезпекою (транспорт, енергетика, тощо); визнання страйку незаконним лише в судовому порядку; чітке визначення в законодавстві випадків, коли забороняється проведення страйків або їх зупинення (надзвичайний стан, катастрофи техногенного чи екологічного характеру тощо). ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 456 Відповідно до ч. 2 ст. 44 Конституції України, порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей. Право на страйк може бути використано тільки як колективне право. Проте використання цього колективного права в Україні ставиться у досить жорсткі рамки. По-перше, дозволяючи у певних рамках законні страйки до незаконних зараховується величезна кількість найефективніших різновидів страйків. Незаконними визнаються у різних країнах (і в Україні також) політичні страйки, загальні страйки, страйки солідарності, сидячі страйки (страйки, під час яких працівники не покидають підприємство), раптові страйки, «дикі страйки» (не схвалені профспілковим керівництвом) та ін. По-друге, в більшості випадків у західних країнах незаконність страйків визначається судовою та адміністративною практикою за допомогою правових доктрин і юридичних конструкцій, що спираються на загальні принципи права. Ці принципи суттєво впливають на можливості працівників чинити тиск на роботодавців і задовольняти свої вимоги. Прикладом таких принципів є перш за все доктрина «злочинних цілей і засобів». Згідно з цією доктриною страйк визнається незаконним у разі незаконності його цілей (вимог, що висуваються) або засобів (форм і методів страйкової боротьби). Страйк вважається законним якщо він: - стосується вимог у сфері умов праці; - спрямований проти контрагента за колективним договором; - має на меті врегулювання колективних трудових відносин; - цілі страйку не суперечать принципам трудового права; - перед його початком вичерпано всі можливості мирного вирішення конфлікту; - методи проведення страйку лояльні і виключають насильство; - якщо страйк соціально невиправданий, інша сторона має право також застосовувати соціально невиправдані методи; - страйком керує профспілкова організація (І.Я. Кисельов). Однак незважаючи на те, що ст. 22 і 24 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» встановлюють досить жорсткі обмеження щодо можливості застосування цього економічного засобу тиску на роботодавця, а інші положення Закону, навпаки, розширюють можливості працівників відстоювати свої права та інтереси. Зокрема, це стосується предмета колективного трудового спору (конфлікту). Так, згідно зі ст. 2 цього Закону, колективний трудовий спір – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо встановлення нових або зміни Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 457 існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Як зазначається в ч. 3 ст. 18 Закону страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або роботодавець ухиляється від процедури примирення, або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення спору. Антиподом страйку працівників виступає локаут. Локаут – це законодавчо закріплений засіб економічного впливу роботодавця на працівників з метою пом’якшення наслідків страйку або прийняття умов, які він висуває. Господарське і трудове законодавство України не передбачає локауту. Відповідно до ч. 4 ст. 44 Конституції України заборона страйку можлива лише на підставі закону. Але Конституція не забороняє локауту і не обмежує його застосування законом. Частина 5 ст. 55 Конституції України гарантує кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Тому роботодавець у разі проведення працівниками незаконного страйку, що призвів до значних збитків, може вдатися до захисного локауту. Право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантовано йому ч. 1 ст. 42 Конституції. Тим більше, що це право є логічним продовженням конституційної норми (ст. 15) щодо економічної багатоманітності суспільного життя в Україні. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|