Підручник
Заходи захисту, що направлені на примусове виконання
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| 19.6. Заходи захисту, що направлені на примусове виконання
обов’язку Відрахування із заробітної плати, більш-менш чітко розкриті наукою трудового права та закріплені законодавством про працю. Трудове законодавство України досить жорстке у питаннях відрахувань із заробітної плати, що обумовлено соціальним характером норм цієї галузі. Так, роботодавець не має права на власний розсуд проводити відрахування із заробітної плати працівників. Зокрема, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості роботодавцю провадиться у випадках, передбачених пп. 1 і 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП України. Стаття 25 Закону України «Про оплату праці» встановлює обмеження щодо відрахувань із заробітної плати. Роботодавець не має права на власний розсуд проводити відрахування із заробітної плати працівників. По-перше, відрахування можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. Зокрема, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості роботодавцю провадиться у випадках, передбачених п. 1 і 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП України. По-друге, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, – 50% заробітної плати, що належить до виплати працівникам. Обмеження, що названі вище, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається. Важливим є також порядок реалізації цих заходів. Незважаючи на те, що цей різновид заходів захисту застосовується до працівників, їх соціальна сутність очевидна. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України наказ (розпорядження) роботодавця на відрахування із заробітної плати має бути видано не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу або погашення заборгованості. Якщо цей строк пропущений, роботодавець втрачає право на відрахування відповідних сум у безспірному порядку і стягує їх через суд. При цьому для визначення строків позовної давності підлягає застосуванню за аналогією норма ч. 3 ст. 233 КЗпП України, де йдеться про річний термін звернення до суду за захистом прав роботодавця. Аналогічно стягаються грошові суми й у тих випадках, коли працівник оскаржує підстави або розмір відрахування для погашення авансу, виданого на службові відрядження, службові переведення або на господарські потреби. Якщо ж авансовий звіт був затверджений, то будь- Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 453 які суми стягуються з працівника тільки в судовому порядку і за умови, що знайдено зловживання з його сторони. Повернення роботодавцеві зайво виплачених працівникові грошових сум безпосередньо залежить від дій як працівника, так і роботодавця. Зайві грошові суми, виплачені працівникові внаслідок рахункової помилки, можуть бути відраховані в місячний строк, обчислюваний з дня виплати неправильно нарахованої суми, незалежно від інших стягнень. Закінчення місячного терміну означає, що ці суми стягуються тільки в судовому порядку (С.С. Карінський). У тих же випадках, коли переплата відбулася не через рахункові помилки, а через які-небудь інші причини (наприклад, у зв’язку з неправильним застосуванням роботодавцем правил про оплату праці, помилкове застосування закону чи положення про преміювання), виплачена працівникові заробітна плата не може бути стягнута. Зворотне стягнення надмірно виплачених працівникові грошових сум у результаті зловживань з його боку передбачено у ст. 239 КЗпП України. Стягнення проводиться у випадках, коли переплата стала результатом зловживань з боку працівника, зокрема, коли виплати проведено на підставі наданих ним неправдивих відомостей або підроблених документів (фальсифікації, підтирання в документах, дописки та ін.). Отже про відрахування із заробітної плати працівника можна говорити як про класичний приклад матеріальних заходів захисту у трудовому праві. Відрахування із заробітної плати – це саме заходи захисту, хоча підставою їх застосування є правопорушення. Юридична відповідальність тут відсутня, бо відсутній такий елемент, як додаткове обтяження, а поверненню підлягають лише ті суми, які були отримані працівником незаконно або через чиюсь неуважність. Ці заходи мають відновний, а не каральний характер і направлені на захист майнових інтересів роботодавця (П.Р. Стависький). жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|