Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Об’єктивна сторона. Важливим елементом об’єктивної сторони
трудового матеріального правопорушення є порушення роботодавцем обов’язків у трудових правовідносинах, тобто йдеться про такий елемент як протиправність. Обов’язки роботодавця встановлюються нормами ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 510 трудового законодавства, локальними нормативними актами та умовами трудового договору. Зміст порушуваних роботодавцем обов’язків не обмежується тільки обов’язками, що безпосередньо пов’язані з виконанням працівником трудової функції (П.Р. Стависький). На наш погляд, необхідно говорити про всі обов’язки роботодавця у трудових, та тісно пов’язаних з ними, правовідносинах, де суб’єктами виступають конкретний працівник і роботодавець. Однак це все ж вузьке бачення проблеми. Мову треба вести як про невиконання роботодавцем обов’язків, так і про порушення трудових прав працівника, тобто протиправність діянь роботодавця. Саме характер визначених нормами трудового права обов’язків роботодавця відмежовує трудове правопорушення від майнових правопорушень інших галузей права. Особливості шкідливих наслідків трудового матеріального правопорушення роботодавця: – шкода як елемент цього правопорушення відрізняється тим, що виражається у грошовій формі у вигляді середнього заробітку; – діють свої правила оцінки і визначення шкоди, встановлення меж її відшкодування (н-д, за порушення права працівника на працю); – інша шкода, яка прямо не передбачена законом, не враховується і відшкодуванню не підлягає; – обмежуються і строки відшкодування, наприклад, не більше, ніж за один рік або за весь час невиконання обов’язку (П.Р. Стависький). Розглядаючи проблему визначення шкідливих наслідків трудового матеріального правопорушення, необхідно дотримуватися принципово іншої позиції. У вирішенні проблеми законодавчого визначення поняття матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцем, має бути обов’язково реалізована конституційна ідея про людину як найвищу соціальну цінність виробництва. Така категорія, як «пряма дійсна шкода», для характеристики результатів протиправної діяльності роботодавця використана бути не може. Навпаки, враховуючи соціальний характер трудового права в новітніх законодавчих актах, слід розширити поняття шкоди, що заподіюється роботодавцем, а не обмежуватися тільки рамками прямої дійсної шкоди. Це обумовлено тим, що трудове право виконує разом із відновною (компенсаційною) функцією ще й каральну (відплатну). Таким чином трудове право зможе виступати як ефективний засіб забезпечення трудових прав працівників. У протилежному випадку втрачається сенс матеріальної відповідальності роботодавця, бо вона перетворюється на звичайні компенсаційні виплати. А це суттєво впливає на вирішення проблем, пов’язаних із запобіганням трудовим правопорушенням. Тому пропонується у визначенні поняття «трудове матеріальне правопорушення» відобразити ідею про те, що протиправне невиконання роботодавцем своїх обов’язків або порушення трудових Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 511 прав працівника завжди тягне за собою заподіяння працівникові матеріальної і моральної шкоди. Обґрунтовуючи таку позицію, виходимо з того, що стабільність правовідносин між працівником і роботодавцем визначається й можливостями заходів юридичної відповідальності трудового права. Таке вирішення проблеми ґрунтується на основних засадах встановлення і реалізації примусових заходів, визначених Конституцією України. Враховуючи викладене вище, пропонується для характеристики результатів протиправної діяльності роботодавця використовувати термін «дійсна шкода матеріального характеру». Безперечно, що це поняття узагальнююче і умовне, проте воно дозволяє ефективніше запрацювати механізму матеріальної відповідальності роботодавця у сучасних умовах. Матеріальний характер втрат працівника не можна розуміти як майнові втрати. Таке тлумачення цього терміну надто вузьке. Слово «майно» означає «сукупність речей, цінностей, які належать певній особі або установі». Слово «матеріальний» має корінь «матеріал». Одним із тлумачень слова «матеріал» є «те, що служить основою, джерелом для створення чого-небудь». Тобто, йдеться про те, що протиправні дії роботодавця призводять до реальних втрат того, що служить добробуту людини (працівник втрачає заробіток, у нього погіршується стан здоров’я або він відчуває негативні переживання, необумовлені специфікою роботи та ін.). Безумовно, не можливо передбачити в законі всі випадки заподіяння протиправними діяннями роботодавця реальних втрат працівникові. Уявляється, що реальність втрат працівника має визначатися судом (н-д, моральної шкоди (ч. 2 та абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України)). Розмір же відшкодування – це вже питання встановлення у законі санкцій за правопорушення. Обов’язковим елементом трудового матеріального правопорушення є причинний зв’язок між невиконанням роботодавцем свого обов’язку і виникненням реальних втрат у працівника. Зауважимо, що норма ст. 237- 1 КЗпП України містить термін «призвели», що свідчить про обов’язковість наявності причинного зв’язку між діяннями роботодавця та шкідливими наслідками. Важливою особливістю матеріальної відповідальності роботодавця є визнання правового значення не тільки за прямим причинним зв’язком, тобто, безпосереднім зв’язком між порушенням обов’язку і шкодою, але в ряді випадків і за непрямим причинним зв’язком, коли порушення обов’язку було передумовою спричинення шкоди іншою особою або подією. Це обумовлюється тим, що роботодавцем працівника виступає, як правило, не індивідуальний суб’єкт трудового права – підприємство, установа, організація. За визначенням ч. 1 ст. 80 ЦК України – юридична особа. Подібні проблеми виникають і при встановленні суб’єктивної сторони цього правопорушення. |