ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
516
пов’язані з цим, безпосередньо пов’язані з первинною вимогою про
проведення розрахунку зі звільненим.
Таким чином, виходячи з положень ст. 41 Конституції України про
непорушність права приватної власності (у тому числі й на грошові суми
розрахунку при звільненні) та положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі
порушення законодавства про оплату праці
працівник має право
звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому суми
заробітної плати та застосування до роботодавця матеріальних санкцій,
передбачених ст. 117 і 237-1 КЗпП України, за порушення вимог закону
про строки проведення
розрахунку зі звільненим,
без обмеження будь-
яким строком.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 р.
№ 9-рп/2013 дав офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП
України в аспекті поширення необмеженого строку звернення працівника
до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати на
вимоги про стягнення не нарахованих роботодавцем сум індексації
заробітної плати та компенсації працівникам
втрати частини заробітної
плати у зв’язку з порушенням строків її виплати
опосередковано
підтвердив відсутність строків позовної давності на відшкодування
виплат, пов’язаних із заробітною платою. На
підставі системного
аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд
України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з
позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації
втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її
виплати як складових належної працівнику заробітної плати без
обмеження будь-яким
строком незалежно від того, чи були такі суми
нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам
справедливості,
добросовісності,
розумності
як
складовим
конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу
прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Важливим є
питання часу, за який стягується середній заробіток
Достарыңызбен бөлісу: