ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
520
нормальних життєвих зв’язків через
неможливість продовження
активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими
людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Стаття 237-1 КЗпП України, порівняно зі ст. 23 ЦК України, містить
значно «жорсткішу» конструкцію підстав для відшкодування моральної
шкоди. Норма ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України сформульована таким чином,
що
відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові роботодавцем,
можна
тільки
за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань;
втрати нормальних життєвих зв’язків; необхідності додаткових зусиль
для організації свого життя. Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати,
що працівник у плані можливого відшкодування шкоди за нормами
трудового
права менш захищений, ніж фізична особа нормами
цивільного права. Відсутність хоча б одного із елементів шкоди, вказаних
у зазначеній нормі, розцінюється як відсутність підстав для
відшкодування моральної шкоди. Більше того, виходячи з положень ч. 2
цієї статті, цивільним законодавством
визначається тільки порядок
відшкодування моральної шкоди.
Судова практика більш оптимістична. Так, у листі Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 01.09.2011 р. «Аналіз судової практики у справах про відшкодування
моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час
виконання трудових обов’язків» зазначено: «Конституційний Суд
України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008
зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
визнав
такими,
що
відповідають
Конституції
України
(є
конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на
відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167
Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю
України їм надано право відшкодовувати
моральну шкоду за рахунок
власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».
Необхідно виходити з того, що спільний процес праці – це
специфічне соціальне середовище, де особи включаються в різноманітні
суспільні зв’язки. Працівник, як людина, досить часто піддається
негативному
впливу
виробничого
середовища:
конфлікти
з
представниками роботодавця, з
колегами по роботі, або ж об’єктивно
неприйнятне виробниче середовище (н-д, неналежним чином обладнане
робоче місце) тощо. Тому маємо визнати, що
сфера професійної
Достарыңызбен бөлісу: