Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
Частина 3 ст. 43 Конституції України забороняє примусову працю. А згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем, відповідно до якої працівник підпорядковується роботодавцеві під час виконання роботи. У ч. 2 цієї статті вказується, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору. Свобода і демократія – речі нерозривні. Свобода трудового договору безпосередньо пов’язана з місцем і роллю працівника на підприємстві, в установі, організації. Сучасне підприємство – це місце активного залучення працюючих до нагальних проблем виробництва. Демократія в управлінні підприємством, а точніше – в управлінні його персоналом – означає, в широкому розумінні, виробничу демократію. Її серцевину складає участь найманих працівників у справах підприємств. Від того, якою мірою і в яких організаційних формах залучаються до управлінських функцій господарюючих суб’єктів представники персоналу, багато в чому залежить оптимальне використання професійних можливостей членів трудового колективу, зростання продуктивності праці та підвищення конкурентних можливостей підприємства. Зокрема, використовуючи виробничу демократію, робітники і службовці можуть впливати на підбір керівних посадових осіб, на оцінку їх діяльності та звільнення з займаних посад, брати участь в організації культурно-побутової роботи, у вирішенні трудових спорів тощо. Всі ці можливості та їх реалізацію, у широкому сенсі слова, зазвичай називають «участь в управлінні виробництвом». Суб’єктивне право на участь в управлінні виробництвом і встановленні умов праці є складовою частиною (елементом) правового статусу трудящих і профспілкових органів. Вперше його передбачила Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 119 ст. 165 Конституції Німеччини від 11/VIII–19 р., відповідно до якої робітники і службовці мали право разом із підприємцями, і на рівних із ними правах, брати участь у регулюванні заробітної плати та умов праці, а також у загальному господарському розвитку продуктивних сил. Позитивний досвід правового регулювання виробничої демократії знайшов закріплення у законодавстві інших країн. Розрізняють пряму і опосередковану участь трудящих в управлінні виробництвом. Так, О.В. Желєзов розкриває три моделі: 1. Пряма передбачає залучення працівників до управління на робочому місці, до участі у розробці різноманітних систем організації і оплати праці, технології та ін., що об’єднується загальним поняттям «демократизація трудового процесу». 2. Опосередкована, або репрезентативна, яка полягає у створенні різного роду, причетних до конструктивного обговорення і до вирішення виробничих питань, автономних структур на кшталт робітничих рад, сумісних (двох - чи тристоронніх) комітетів, гуртків якості, груп висловлення думок тощо, суть діяльності яких зводиться до «демократизації оперативного управління». 3. Фінансова, яка має за мету мобілізацію особистих грошових коштів працівників і використання їх для розвитку виробництва, що за своїм значенням виходить на рівень «демократизації стратегічного управління». Вигоди виробничої демократії в розвитку трудових відносин ілюструє досвід розвинутих країн світу і, в першу чергу, держав Західної Європи і Північної Америки. Правда, у США демократія в управлінні підприємствами і соціальне партнерство не так розвинуті, як у країнах – членах Європейського союзу. Японська модель «капіталізму з людським обличчям» будується на обмеженні влади менеджменту партнерством із робітниками для вирішення проблем покращення якості продукції. Вона полягає у залученні робітників до прийняття автономних управлінських рішень на робочому місці і набуття ними відповідальності за результати жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|