Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
120 
підприємствами, що показало багатьом країнам, які розвиваються, 
приклад соціального партнерства і виробничої демократії. На відміну від 
соціально-трудового законодавства країн Західної Європи, закони США 
не вимагають наділення працівників правом обирати своїх представників 
у раду директорів або брати участь у її роботі, як, наприклад, це має 
місце у Німеччині. 
Розвиток особистості працівника на виробництві через його участь 
у справах підприємства, установи, організації є одним із показників 
демократичного і соціального характеру держави України. У сфері участі 
в організації праці та управлінні нею, а також громадського контролю за 
охороною праці і дотриманням законодавства про працю формулюються, 
модифікуються і здійснюються відносини, стороною яких виступають 
профспілкові та інші виборні представницькі органи трудового колективу 
організації. 
Безперечно, участь представників працівників в управлінні 
виробництвом є складовою реалізації в трудовому праві принципів 
демократії, що виражається в можливості брати участь в управлінні 
державними справами, передбачених ч. 1 ст. 38 Конституції України. 
Стаття 245 КЗпП України, розвиваючи положення ч. 2 ст. 2 КЗпП 
про право працівників на управління підприємствами, установами, 
організаціями, встановлює низку правових форм реалізації цього права. 
Перша – це коли працівник сам безпосередньо вносить пропозиції 
щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з 
питань соціально-культурного і побутового обслуговування, що 
кореспондується з обов’язком службових осіб розглядати критичні 
зауваження і пропозиції та повідомляти про вжиті заходи. 
Друга – коли право на участь в управлінні реалізується 
опосередковано. 
Функція 
представництва 
трудового 
колективу 
реалізується за двома основними напрямками: захист інтересів 
працівників, який є виключно прерогативою профспілок та спільне з 
роботодавцем прийняття управлінських рішень, яке є прерогативою 
інших органів представництва працівників. 
Безперечно, працівники мають брати участь в управлінні 
виробництвом, у встановленні умов праці. Однак тут виникає проблема 
визначення меж втручання працівників у повноваження роботодавця 
щодо організації процесу трудової діяльності, тобто проблема обмеження 
повноважень роботодавця у виробничих відносинах. У правовій площині 
ця проблема досліджується досить давно. Л.С. Таль ще на перетині ХІХ і 
ХХ ст. сформулював межі виробничої демократії: «Контроль, 
здійснюваний, за активної участі робітничих організацій, з 
державницькою метою та в певних правових формах і межах, не являє 
нічого нового чи небезпечного для промисловості. […] Зовсім інший 
характер має «контроль робітників», у формі, не обмеженій 

Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 
121 
законодавчими рамками, свавільного втручання робітників окремого 
підприємства чи професійних спілок в управління підприємством. Такий 
контроль тільки дезорганізує підприємство, затримує приток капіталу в 
промисловість, загрожує його існуванню та, нерозривно пов’язаних з 
ним, інтересам». 
Є декілька шляхів правового вирішення проблеми втручання в 
прерогативи роботодавця. Відносини з організації праці (у тому числі 
участі трудящих в управлінні виробництвом) – це відносини 
взаємопов’язані з господарськими (особливо у сфері організації праці), 
однак вони завжди залишаються різнорідними, як різнорідною є трудова і 
господарська діяльність. Спільним є те, що ці відносини пов’язані з 
реалізацією передбачених законодавством або іншими правовими актами 
повноважень: власника, суб’єкта господарської діяльності, роботодавця. 
О.С. Пашков звертає увагу на те, що складовим елементом внутрішнього 
трудового розпорядку є виконання у процесі праці розпоряджень 
керівників виробництва та інших їх вимог. Тобто функція управління 
підприємством є прерогативою роботодавця. Своєрідною формою 
юридичного закріплення господарської влади (прерогатив роботодавця – 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: