Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| основним елементом організаційних та інших заходів, яких вживають на
виконання положень статей 16 – 19 цієї Конвенції. В Україні колективний договір чи угода передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів. Безпека працівників, безперебійність функціонування виробництва ґрунтуються на безумовності виконання суб’єктами трудових правовідносин приписів з охорони праці. Права і обов’язки сторін трудового договору щодо охорони праці знайшли чітке закріплення у низці базових актів МОП. Так, ст. 20 Конвенції МОП № 174 про запобігання великим промисловим аваріям 1993 р. передбачає права працівників і їхніх представників щодо забезпечення безпеки праці на об’єкті підвищеної небезпеки: a) отримувати відповідну інформацію в прийнятній формі про фактори ризику, пов’язані з об’єктом підвищеної небезпеки, і можливі наслідки їх; b) отримувати інформацію про всі розпорядження, інструкції чи рекомендації, які надходять від компетентного органу; c) залучатися для консультацій під час підготовки таких документів і мати доступ до них: i) доповіді з безпеки; ii) плани дій в аварійних ситуаціях і відповідні процедури; iii) звіти про аварії; d) регулярно проходити інструктаж і професійну підготовку з практичних дій та процедур, пов’язаних із запобіганням великим аваріям і контролем за факторами, здатними призвести до великої аварії, а також з аварійних процедур на випадок виникнення великої аварії; e) у межах своїх службових обов’язків, не наражаючись при цьому ні на яке покарання, вдаватися до виправляючих дій, а в разі необхідності переривати роботу, якщо на основі здобутих ними професійної підготовки та досвіду вони мають достатні підстави вважати, що є неминуча небезпека великої аварії, і повідомляти своє керівництво або знімати тривогу, залежно від обставин, до чи, по можливості, відразу після того, як вони вдалися до таких дій; f) обговорювати з роботодавцем усі потенційні небезпеки, здатні, на їхню думку, призвести до великої аварії, і мати право повідомляти компетентний орган про такі небезпеки. ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 372 Відповідно до ст. 13 Конвенції МОП № 155 про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище 1981 р., працівникові, який залишив роботу і мав достатні підстави вважати, що вона становить безпосередню й серйозну небезпеку для його життя чи здоров’я, забезпечується відповідно до національних умов та практики захист від необґрунтованих утисків. А згідно з п. «f» ст. 19 зазначеної Конвенції, працівник негайно повідомляє свого безпосереднього начальника про будь-яку ситуацію, з приводу якої в нього є достатні підстави вважати, що вона створює пряму й серйозну загрозу його життю чи здоров’ю; доти, доки роботодавець, у разі потреби, не вжив заходів для її усунення, він не може вимагати, щоб працівники поновили роботу, де як і раніше зберігається пряма й серйозна небезпека для життя чи здоров’я. Стаття 17 Рекомендації МОП № 164 щодо безпеки та гігієни праці і виробничого середовища 1981 р. надає працівникові право, який, керується добрими намірами, подати скаргу у зв’язку з тим, що, на його думку, порушено регламентуючі положення або є серйозні недоліки у здійсненні роботодавцем заходів щодо безпеки та гігієни праці і виробничого середовища та забороняє вживати заходів, що завдають йому шкоди у зв’язку з тим. Згідно зі ст. 12 Конвенції МОП № 161 про служби гігієни праці 1985 р., нагляд за станом здоров’я працівників у зв’язку з виробничим процесом не спричиняє для них будь-яких втрат у їхньому заробітку, здійснюється безплатно і, по змозі, в робочий час. А відповідно до ст. 13 цієї Конвенції, всі працівники повинні бути проінформовані про пов’язані з їхньою роботою шкідливі для здоров’я чинники. Подібна норма знайшла чітке відображення у п. 1 ст. 29 КЗпП України. Закон України «Про охорону праці» детально окреслює коло прав працівника на охорону праці під час укладання трудового договору та під час роботи. Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 373 стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. Працівники мають й інші права на охорону праці. Так, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Зокрема, Кабінет Міністрів України постановою від 24 червня 2016 р. № 461 затвердив Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. А наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Для окремих категорій працівників, окремими нормативними актами, передбачаються спеціальні норми з охорони праці. Так, Перелік установ охорони здоров’я (підрозділів) Державної прикордонної служби України та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 червня 2013 р. № 622. Законодавство про охорону праці передбачає низку категорій робіт на яких забороняється використовувати працю ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 374 жінок та неповнолітніх. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково. Відповідно до ст. 16 Рекомендації МОП № 164 щодо безпеки та гігієни праці і виробничого середовища 1981 р. працівники зобов’язані: a) виявляти розумне піклування про свою власну безпеку та безпеку інших осіб, які можуть бути наражені на загрозу внаслідок їхньої дії або бездіяльності під час роботи; b) дотримуватися інструкцій, передбачених з метою забезпечення їхньої власної безпеки та гігієни праці, а також безпеки та гігієни праці інших осіб, і процедури у галузі техніки безпеки та гігієни праці; c) правильно користувалися пристроями з техніки безпеки та захисними засобами і не виводити їх із ладу; d) негайно повідомляти свого безпосереднього начальника про будь- яку ситуацію, яка, на їхню думку, може становити небезпеку і яку вони не можуть самі усунути; e) повідомляти про будь-який нещасний випадок або випадок ушкодження здоров’я, що виник у ході роботи чи у зв’язку з нею. Згідно зі ст. 21 Конвенції МОП № 174 про запобігання великим промисловим аваріям 1993 р., працівники, зайняті на об’єкті підвищеної небезпеки, зобов’язані: a) дотримуватись усіх правил експлуатації і процедур, які стосуються запобігання великим аваріям та контролю за факторами, здатними призвести до великої аварії на об’єктах підвищеної небезпеки; b) дотримуватись усіх аварійних процедур, коли виникає велика аварія. За законодавством України кожен працівник з питань охорони праці зобов’язаний: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 375 проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе відповідальність за порушення зазначених вимог. Стаття 16 Конвенції МОП № 155 про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище 1981 р. передбачає загальні обов’язки роботодавця щодо безпеки та гігієни праці: забезпечувати, наскільки це обґрунтовано й практично здійсненне, щоб робочі місця, механізми, обладнання та процеси, котрі перебувають під їхнім контролем, були безпечними і не загрожували здоров’ю; забезпечувати, наскільки це обґрунтовано й практично здійсненне, щоб хімічні, біологічні й фізичні речовини та агенти, котрі перебувають під їхнім контролем, були безпечними для здоров’я, коли вживано відповідних захисних заходів; у разі потреби, надавати відповідні захисні одяг і засоби, щоб запобігти, наскільки це обґрунтовано й практично здійсненне, виникненню нещасних випадків чи шкідливих наслідків для здоров’я. Статті 14 і 15 Рекомендації МОП № 164 щодо безпеки та гігієни праці і виробничого середовища 1981 р. передбачають загальні обов’язки роботодавця у сфері охорони праці. Роботодавці повинні, якщо характер діяльності їхніх підприємств дає змогу зробити це, письмово викладати політику та заходи в галузі безпеки та гігієни праці, зазначати різні обов’язки, які виконуються відповідно до цих заходів, і доводити цю інформацію до відома кожного працівника тією мовою або тим комунікаційним засобом, котрі легко доступні для його розуміння. Роботодавці повинні регулярно перевіряти застосування відповідних норм безпеки та гігієни праці, здійснюючи, наприклад, контроль за виробничим середовищем, і провадити час від часу систематичну перевірку становища в цій галузі. Вони повинні реєструвати такі дані з безпеки та гігієни праці і виробничого середовища, які, на думку компетентного органа чи органів, є необхідними і які могли б містити інформацію про всі нещасні випадки на виробництві та ушкодження здоров’я в ході роботи або у зв’язку з нею, котрі підлягають реєстрації, відомості про дозволи та винятки із законодавства чи правил у цій галузі і можливі умови, від яких ці дозволи та винятки можуть залежати, посвідки про нагляд за здоров’ям працівників на підприємстві, відомості про контакт з певними речовинами й агентами. Стаття 153 КЗпП України визначає основні обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Роботодавець зобов’язаний організувати виробництво таким чином, щоб умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 376 санітарно-побутові умови відповідали вимогам нормативних актів про охорону праці. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|