Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
Частина 8 ст. 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», відповідно до якої місцезнаходження страйкуючих визначається органом, що керує страйком, є некоректною та не враховує інтересів роботодавця. Відповідно до п. 2.12 Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку, затвердженого Наказом Національної служби примирення і посередництва від 18.11.2008 р. № 131, місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником). Визначальним у даному випадку є словосполучення «за погодженням з власником». Перш за все необхідно розуміти, що означає погодження з власником місця перебування страйкуючих. Виходимо із протилежного: якщо ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 440 місцеперебування страйкуючих не обговорено з роботодавцем і з ним не погоджено, то таке рішення необхідно визнати незаконним, а місцеперебування страйкуючих невизначеним. У разі, коли роботодавець заперечує проти знаходження страйкуючих під час проведення страйку на території підприємства, установи, організації та не дає згоди на це, він має право не допускати працівників на роботу. Відповідно до цього роботодавець не допускаючи працівників до роботи або на підприємство має право не нести додаткових витрат пов’язаних з перебуванням працівників на підприємстві (витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші види утримання виробничих приміщень; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами і якістю продукції та ін.). Роботодавець у даному випадку виступає ще й як суб’єкт господарювання. Тому він у своїй діяльності керується вимогами ГК України. Працівники реалізовуючи свої права, передбачені нормами трудового права, не мають підстав для порушення прав роботодавця, передбачених господарським законодавством. Тому, відповідно до ч. 1. ст. 142 ГК України, прибуток (доход) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності. У такому випадку роботодавець не повинен нести видатки, пов’язані з жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|