Недопущення працівників до роботи або на підприємство, в

Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 
439 
способом тиску працівників на роботодавця, з метою вирішення 
колективного трудового спору на свою користь, є страйк. Стаття 44 
Конституції України проголошує право працюючих на страйк для 
захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Реалізація цього права 
можлива лише у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок 
вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 
1998 р. Стаття 17 цього Закону визначає страйк як тимчасове колективне 
добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, 
невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, 
організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного 
трудового спору (конфлікту). Право на страйк є найважливішою 
передумова здорового розвитку системи колективних договорів і 
розумного вирішення протиріч, що виникають у сфері праці та трудових 
відносин (І.Я. Кисельов). 
Для того, щоб відвернути настання шкідливих наслідків для 
роботодавця, він має право використовувати заходи, які б запобігали 
цьому. На нашу думку, одним із таких заходів є недопущення 
працівників до роботи або на підприємство, установу, організацію під час 
проведення ними страйку. 
Якщо страйк – це право, яке є способом захисту порушених 
трудових прав працівників, то недопущення працівників до роботи або на 
підприємство зі сторони роботодавця виступає інструментом протидії 
цьому. 
Початковий момент страйку має важливе правове значення, оскільки 
на орган, що його очолює, покладається обов’язок письмово попередити 
власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніше, ніж за 
сім днів до початку страйку, а у випадку оголошення його на безперервно 
діючому виробництві – за п’ятнадцять днів. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: