Підручник

Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
55 
 
Розділ 3. Джерела трудового права 
3.1. Загальна характеристика джерел трудового права 
Трудове право регулюючи трудові і тісно пов’язані з ними відносини 
є сукупністю правових норм. Зовні ці норми мають певну форму (закон, 
декрет, указ, постанова і т. ін.), яка визначається терміном «джерело 
права». Джерело трудового права необхідно розглядати як наслідок 
нормотворчої 
діяльності 
компетентних 
органів 
держави 
або 
уповноважених нею інших суб’єктів права. До них відносяться: 
парламент, президент, уряд, окремі міністерства і відомства, 
підприємства, установи, організації. Способи прийняття норм права і 
форми їх вираження залежать від компетенції суб’єктів, уповноважених 
на їх створення. 
Поділяємо думку білоруського вченого К.Л. Томашевського, який 
пропонує для законодавства родову категорію «джерела правового 
регулювання трудових і пов’язаних із ними відносин». При цьому в 
системі джерел учений пропонує виділяти три блоки: 
- об’єктивно-правові (нормативні) джерела (акти законодавства про 
працю, нормативні договори про працю, локальні нормативні правові 
акти); 
- суб’єктивно-правові джерела (трудові договори та інші 
індивідуальні угоди про працю); 
- 
природно-правові 
джерела 
(загальновизнані 
принципи 
міжнародного права у сфері праці). 
Учений наводить і вдале визначення джерел трудового права. Це, на 
його думку, зовнішньо об’єктивовані результати правотворчої діяльності 
міжнародних організацій, державних органів, наймачів і представників 
суб’єктів соціального партнерства, що являють собою складну 
багаторівневу систему нормативних актів, нормативних договорів, що 
містять у собі норми права, і міжнародних документів, що закріплюють 
загальновизнані принципи і норми у сфері праці». 
Професор А.М. Лушніков вважає, що будь-яке джерело права, у 
тому числі й трудового, повинне мати наступні ознаки в сукупності: 
1. Зв’язок із державою, тобто вони походять від держави (нормативні 
правові акти), або санкціонуються державою (нормативні правові 
договори), або визнаються державою (правові звичаї, локальні акти). 
2. Норми цих актів завжди не персоніфіковані і не казуїстичні, тобто 
розраховані на невизначене коло осіб та неодноразове застосування з 
урахуванням меж їх дії в часі, у просторі та за колом осіб. 
3. Невиконання приписів нормативних правових актів передбачає 
можливість державного примусу до їх порушників. 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
56 
4. Нормативні приписи джерел права можуть не відповідати ідеалам 
природного права, однак це не позбавляє їх властивостей джерел права. 
Таке трактування так званих типових джерел трудового права. 
Отже джерела трудового права – це форми вираження норм 
трудового права, які приймаються, санкціонуються чи визнаються 
компетентними органами держави і за їх допомогою здійснюється 
правове регулювання трудових та інших відносин, які входять до 
предмету трудового права. 
Джерела трудового права різноманітні за своїм складом і змістом. 
Як зазначав у свій час один із фундаторів трудового права Л.С. Таль, 
джерелами правопорядку юристи зазвичай називають певні типи 
правових норм, а саме звичай, закон, судова практика. 
Безумовно, нині цей перелік набагато складніший. Однак трудове 
законодавство України не встановлює чіткого переліку джерел трудового 
права. На відміну від українського законодавства, ст. 7 ТК РБ вказує на 
такі джерела регулювання трудових та пов’язаних із ними відносин: 
1) 
Конституція Республіки Білорусь; 
2) 
Трудовий кодекс та інші акти законодавства про працю; 
3) 
колективні договори, угоди та інші локальні нормативні 
правові акти, укладені і прийняті відповідно до законодавства; 
4) 
трудові договори. 
Професор А.М. Лушніков розділяє джерела трудового права на 
типові, ознаки яких вказувалися вище, і нетипові. 
До нетипових джерел трудового права, на його думку, можна 
віднести: 
1. Квазінормативні акти, визнані законодавцем. 
2. Керівну судову практику у формі правоположень (інтерпретаційні 
норми) і в формі судового нормоконтролю. 
До квазінормативних актів джерел трудового права А.М. Лушніков 
відносить: 
- внутрішні установлення релігійних організацій; 
- положення (регламенти) про спортивні змагання, норми (статути) 
спортивних федерацій; 
- правила моралі. Очевидно, що до джерел права можна віднести 
тільки ті норми моралі, які опосередковані правовою формою, 
відображені в нормативних правових актах; 
- технологічні (технічні) нормативно-правові акти. Йдеться про 
технічні за змістом акти (технічні регламенти, правила тощо), яким 
надається правове значення. Проте їх виокремлення в окрему групу за 
правовою природою і юридичною силою проблематичне, оскільки, вони, 
як правило, можуть бути віднесені до одного з видів нормативних 
правових актів (закон, відомчий акт тощо). 

Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
57 
На наш погляд, джерела трудового права необхідно підрозділяти, 
перш за все, за походженням. Можна виокремити: 
1) акти національного права; 
2) міжнародно-правові акти. 
К.Л. Томашевський дещо розширив цей поділ. На його думку, 
сучасним умовам глобалізації та інтеграції правових систем відповідає 
запропонована вченим концепція двоєдиної системи джерел трудового 
права Республіки Білорусь, що складається з двох підсистем (міжнародні 
і національні джерела трудового права), з перспективою переходу до 
трирівневої системи, яка включає три підсистеми (міжнародні, 
наднаціональні та національні джерела трудового права). Джерела 
трудового права, що входять у ці підсистеми, тісно взаємодіють, 
доповнюють і розвивають одна одну. 
К.Л. Томашевський також звертає увагу на те, що в умовах 
глобалізації стали з’являтися такі нові джерела трудового права, як 
глобальні і генеральні колективні договори, а також кодекси поведінки, 
що приймаються у ТНК, які відносяться до системи наднаціонального 
трудового права і потребують умонтування в загальну систему джерел 
трудового права. 
Питання про співвідношення міжнародного і національного права в 
науці міжнародного права, конституційних нормах тих або інших держав 
існують різні підходи і концепції (н-д, суди Англії або США інакше 
підходять до питання норм міжнародного права і його співвідношення з 
національним законодавством, ніж, наприклад, законодавці України, 
Білорусі і Росії, тому верховенство перших над другими не може бути 
загальновизнаним принципом). До того ж міжурядові і міжвідомчі 
міжнародні договори за визначенням не можуть мати верховенства над 
Конституцією і іншими законодавчими актами, враховуючи рівень і 
компетенцію органів, які їх уклали. 
Дискусійним нині є також питання про залежність якісного рівня 
трудового законодавства країни від кількості ратифікованих конвенцій 
МОП. 
Так, 
наприклад, 
Південно-Африканською 
Республікою 
ратифіковано всього 23 конвенції МОП, із яких дві денонсовано і одна 
ратифікована із застереженнями. Практично половина конвенцій 
ратифіковані починаючи з 1994 р., серед них вісім основоположних. Нова 
Зеландія ратифікувала всі основні акти ООН і 59 конвенцій МОП (із яких 
9 денонсовано). З точки зору рівня соціально-економічного розвитку обох 
країн, то вони знаходяться приблизно на одному рівні, а тому 
перебільшувати значення актів МОП для розвитку національного 
законодавства та стану економіки не слід. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: