Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| -1
і 10 -2 , якими Пленуму Верховного Суду було частково повернуто повноваження з узагальнення судової практики і тлумачення правових норм. З метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ Пленум Верховного Суду узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані. За результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики Пленум надає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ. Таким чином, аналіз положень Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави стверджувати, що ні Конституція, ні названий Закон не наділяють Верховний Суд правом офіційного тлумачення законів і підзаконних нормативно-правових актів, а тому говорити про обовязковість роз’яснень Пленуму Верховного Суду для суб’єктів, які не є судовими органами, не можна. Сумнівними з точки зору відповідності Конституції України є положення ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до неї, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права. Однак це питання Конституційного Суду України, до якого він рано чи пізно звернеться, з огляду на те, що відсутнє конституційне чи законодавче закріплення переліку джерел права та підгрунтя для визнання їх такими. У зв’язку з цим ще суперечливішою є діяльність органів державної виконавчої влади щодо присвоєння собі повноважень із тлумачення норм трудового права, особливо норм тих нормативно-правових актів, які вони не приймали. Аналіз компетенції Міністерства соціальної політики України дає підстави стверджувати, що цей державний орган не уповноважений на тлумачення норм трудового права, які місяться в нормативно-правових актах, прийнятих іншими державними органами Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 73 (Див.: Положення про Міністерство соціальної політики України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 423). Особливе занепокоєння викликає той факт, що цей орган, як і його попередники, тлумачить норми законів України та міжнародно-правових актів про працю. Прикладів більше, ніж достатньо. Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 7 грудня 2005 р. № 647/036/116-05 «Щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України, а навчаються у навчальних закладах за кордоном» дається роз’яснення положень Конвенції МОП № 140 «Про оплачувані учбові відпустки», КЗпП України та Закону України «Про відпустки». Лист Міністерства соціальної політики України від 18.06.2019 р. № 928/0/206-19 тлумачить положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100. А Міністерство юстиції України видало лист від 17.07.2014 р. n 108-78-0-26-14/10.3 «Щодо правового регулювання призначення працівника виконуючим обов’язки за вакантною посадою». В юридичній науці сталою є позиція, що роз’яснення змісту норми є невід’ємною частиною процесу її тлумачення. Більше того, такі, з дозволу сказати, роз’яснення публікуються й у збірниках законодавства про працю. На наш погляд, подібні акти тлумачення норм трудового права мають неправомірний характер, оскільки при цьому порушується основоположний конституцій принцип права: «Органи держави діють виключно в рамках своєї компетенції та можуть вчиняти тільки ті дії, які прямо передбачені нормативно-правовим актом, що визначає їх компетенцію», що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, подібні акти вносять дисонанс у правозастосування, справляють певну конкуренцію актам тлумачення права судових органів. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а їх юрисдикція поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Таким чином, суди, вирішуючи справи, тлумачать норми трудового права і приймають остаточні рішення зі спорів у межах своєї компетенції. Міністерство соціальної політики України чи інші органи центральної виконавчої влади, тлумачачи норми трудового права, ніякої відповідальності за акти тлумачення права у формі листів, роз’яснень та їм подібних актів не несуть. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|