Тема 17. Магічна сила вимовленого слова. Різновиди елементів антиетикету: забобони, прокльони, віщування, замовляння, зурочення

• 
  Чи вірите ви у магічну силу слова?
  
• 
  Як розумієте вислів «словом можна вбити людину»?
  
• 
  Поясніть значення слів антиетикет, магія?
  
• 
  Назвіть письменників та твори, в яких наявні елементи антиетикету («Конотопська відьма» Г.Квітки-Основяненка), «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського, «Зачарована Десна» О.Довженка та інші)
  
• 
  
  

Усе сказане й написане завжди комусь адресовано. Від лікаря пацієнт чекає розуміння та співпереживання, тому і потрібно шукати найточніші і найвиразніші слова, тим самим активно впливаючи на його настрій, самопочуття. «Слова, як і ліки, - підкреслював письменник і лікар П. Бейлін, — мають пряму токсичну чи побічну дію. На окремі слова виробляється несприйняття - вони можуть викликати «алергію», шок. А передозуєш, хай навіть за змістом своїм лікувальні слова, може розвинутися «лікарська хвороба». Балакуча людина може викликати у своїх слухачів головний біль і втому».

Віра в магічну, чудодійну силу слова притаманна всім релігіям, фольклору, давній народній медицині. У ній слову завжди віддавали перевагу перед рослиною і ножем. В єгипетському папірусі Еберса (XVI ст. до н.е.) хворому нагадують: «Заклинання благотворні у супроводі ліків, а ліки благотворні у супроводі заклинань». З часом слово стало самостійним засобом лікування і профілактики. Вважалося, що слову підко­ряються злі духи, хвороби, воно впливає на хід подій, перед ним відступають природні напасті, його чують боги. Христос, який зцілював людей від фізичних та душевних страждань, теж покладався на слово, що лікує. Головне - усвідомлювати: «По вірі вашій нехай буде вам». Тому іноді кажуть: професія психотера­певта бере свій початок від Ісуса Христа, а Новий Завіт — перший, так би мовити, підручник з цієї галузі медицини.
2. Забобони як різновид антиетикету

Давайте ближче познайомимося з різновидами елементів антиетикету. Серед них забобони, прокльони, віщування, замовляння.

Забобони так органічно увійшли до нашого життя, що часом ми й не помічаємо, як живемо у світі упереджень, залишків давно зниклих або досі існуючих релігійних культів. Деякі з них зовсім стерлися з пам’яті, інші асимілювалися, натомість з’явилися нові забобони: студенти не миють голову перед екзаменом, туристи кидають монети у фонтан, а наречені одягаються у біле.

- Як виникли забобони? Що вони означали для наших пращурів і яке значення мають зараз?  

Усе в світі прадавніх слов'ян мало сакральне значення. Ліси, поля, болота і навіть власна хата й комора були заселені містичними створіннями - мавками, марами, духами предків... Усіх треба було задобрити, щоб почуватися в безпеці у світі, який було так важко пояснити. Тому на могилах родичів справляли тризну, домовикам наливали у мисочку молока, а богам приносили жертви. 

Згодом боги замінилися християнськими святими: божество літнього сонця Купало стало Іваном Хрестителем, бог війни Перун - святим Іллєю, богиня материнства Мокоша - Параскевою П'ятницею; традиції ж лишились майже незмінними. Наші предки вірили у магічні властивості води й вогню, солі, пахучих трав, воску й крейди. Так, знайшовши на Купала цвіт папороті, треба крейдою накреслити навколо себе коло і освятити його святою водою, щоб нечисть не змогла тобі нічого лихого заподіяти. 

Дуже багато повір'їв і забобонів пов'язаною з домом. Навіть будівництво хати варто розпочинати на тому місці, яке обере собі для відпочинку худоба або там, де розташований мурашник. 

Одним із найбільш священних місць у домі є поріг - символ межі і оберіг від злих духів. Тому не можна стояти на порозі - щоб не впустити духів у хату. Через поріг не вітаються, не передають речей, бо вважається, вони ніколи більше не повернуться додому. Уберегти себе від духів можна, намалювавши на дверях хрест, сваргу або «повну ружу» - солярні знаки, або повісити підкову, вишитий рушник, перехрещений пучок трав. 

Археологи знаходять під порогом первісні поховання. Предків ховали під порогом, бо вірили, що вони будуть оберігати оселю від усього лихого. Звідси звичай кланятися порогу, ударяти труною о поріг, таким чином віддаючи честь пращурам. 

Іншою межею між хатою і світом було вікно. Коли хтось помирав, то і вікна, і двері прочиняли навстіж, щоб душа могла вилетіти з дому. Потягом сорока днів для душі ставили воду й запалювали свічки. 

Величезна кількість забобонів пов'язана з працею, святами, грішми, побутовими відносинами, але, напевно, найбільше - із народженням дитини. Вагітним жінкам не можна робити практично нічого. Не можна говорити нікому про вагітність, фотографуватись, підстригати волосся, дивитися на хворих людей, шити, різати, лихословити, купувати дитячі речі до народження дитини, їсти потайки... 

Не можна проходити між двох людей, щоб дитина не стала косоокою; не можна лякатися - на тому місці, де жінка схопиться рукою у дитини може бути родимка; не можна колисати порожню колиску чи коляску, бо дитина вночі погано спатиме...

Про забобони, народні прикмети та повір'я українців можна писати багатотомні книги. Але не лише ми забобонні - в інших країнах теж тричі плюють через ліве плече і вважають розсипану сіль поганою прикметою. 

- Що виможете розповісти про забобони наших сусідів? Чи схожі вони з нашими (слов’янськими)?

(Під час відповідей учнів доцільно використати географічну карту)

Матеріал для вчителя: Французькі селяни вірили, що чорні коти знають, де закопаний скарб. Для цього треба вийти на перехрестя п'яти доріг і випустити кота, уважно слідкуючи куди він піде і де ляже. А якщо в шерсті цього чорного кота знайти білу волосину... то француза просто переслідуватиме успіх!  

В Італії вірять, що удача усміхнеться, як тільки почуєш, як кішка чхає. Проте успіх може й полишити італійця, який всього-на-всього побачить на вулиці монашку. В цьому разі треба негайно доторкнутися до чогось металевого.  

А щоб виявити чи тебе не зурочили, італійці радять крапнути на святу воду оливковою олією. Якщо краплинка збереже свою форму - це хороший знак, але якщо розтечеться по поверхні води, то доведеться знімати наврок. 

В країнах Африки досі дуже бояться відьом. В африканських селах досі побутує полювання на відьом та їх спалення. В Камеруні, Гані та Уганді вважають, що відьмами можуть бути жінки та немовлята, у Нігерії чаклунки можуть також ховатися під личиною комахи або маленької пташки, а в Гамбії та Сенегалі відьом асоціюють із совами. 

У країнах Азії, окрім відьом, дуже бояться привидів і демонів. Й не дивно, що найстрашніші фільми жахів знімають у Азії! 

В Японії говорять, якщо приймаючи душ ти заплющуєш очі на довше, ніж на 12 секунд, то, розплющивши їх, побачиш у дзеркалі привида. 

А якщо до молодого хлопця підійде дівчина і спитає: «Чи я гарна?», то це може бути Кучісаке Онна. Коли вона зніме маску, то під маскою буде розрізане від вуха до вуха обличчя. Тоді вона спитає удруге: «Чи я гарна?». Але ні в якому разі не можна відповідати «так» чи «ні», треба сказати «так собі», і тоді вона тебе відпустить й піде геть. 

Найпоширеніший забобон у Японії - це заборона спати головою на північ, адже так за японськими звичаями кладуть мерців. А число чотири вважається нещасливим, бо воно співзвучне зі словом «смерть». 

Успіх японцям приносить змія, тому це хороша прикмета носити в гаманці шматочок зміїної шкіри - посміхнеться удача або знайдеш гроші. До речі, аргентинці радять завжди підбирати знайдені монети, але ніколи їх не витрачати. Тоді ці гроші будуть притягувати достаток у дім. 

А в Мексиці жінки, які хочуть одружитися, мають купити статуетку або зображення Святого Антонія. Вдома вони мають поставити його вверх ногами і запалити перед ним свічку. 

Отже, у кожній країні є свої забобони, і більшість людей інколи навіть і несвідомо їх дотримується. А що ж таке замовляння?

Первісно основою замовлянь були обрядові, магічні дії, імітаційні рухи, можливо, без слів. Пізніше словесний супровід стає головним, набуває самостійного значення. Основний зміст замовляння складає звернення до якоїсь вищої сили, яка б дарувала щось бажане, перелік різних причин хвороби і частин тіла, через які вона відійшла до недужого і через які з наказу знахаря повинна вийти. У замовлянні багата, розмаїта поетика, ритміка, поетичний синтаксис (анафора, риторичні звертання і запитання, різні види художнього паралелізму тощо). Вражають яскравістю образів і навіть ліризмом, особливо поетичні дівочі замовляння:

Добрий день тобі, сонечко яснеє,

Ти святе, ти ясне прекраснеє,

ти чисте, величне й поважне;

ти освіщаєш гори і долини і високії могили,

освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:

перед панами, перед царями,

перед усім миром християнським

добротою, красотою,

любощами й милощами;

щоб не було ні любішої, ні милішої

од раби Божої народженої, хрещеної (Марії).

Як ти ясне, величне, прекрасне,

щоб і я така була ясна, велична, прекрасна

перед усім миром християнським на віки віков, амінь.

Відгомін мовно-стильових особливостей, ритмомелодики замовлянь, зокрема прокльонів і голосінь, виразно відчутний у каксадах інвектив Івана Вишенського, в антивоєнних новелах Марка Черемшини, творах  М.Коцюбинського, О.Довженка, творах-молитвах Катерини Мотрич. У добу християнства замовляння мали особливий статус - від «нечистого», їх творців і виконавців переслідували. Адже замовляння виникли раніше від цієї релігії і, як відзначив О. Потебня, «стоять поза сферою богошанування». Збирання і вивчення замовлянь ускладнювало ще й те, що професійні знахарі та ворожбити зберігали їх у таємниці. Перше зібрання замовлянь помістив у совєму корпусі П.Чубинський («Труды этнографическо-статистической экспедици...»). Незалежно від Чубинського перший окремий збірник замовлянь уклав і видав етнограф П. Єфименко («Сборник малороссийских заклинаний»). Цінні добірки і відомості про замовляння є в працях  М.Драгоманова «Малорусские народные предания и рассказы», В.Антоновича «Чари на Україні». Першу біблігорафію замовлянь уклав М. Сумцов («Заговоры»).

- Що таке лайка? Чи характерно для українців вживати лайливі слова?

Лайка суттєво відрізняється у різних етносів і в різні історичні епохи. У ній проглядає суть багатьох стереотипів поведінки та спосіб думання народу. Адже лайка «виголошується» людиною розлюченою, отож піддає образі головні цінності ображуваної людини. А ці цінності, звичайно, перебувають у рамках загальної системи цінностей даного суспільства.

«Ах ти ж собака!» Витоки лайки, в якій людину обзивали «псом», «нецнотливим псом» (згадаймо також польську лайку «пся крев»), сягають ще язичницької давнини. Давньослов'янські міфологічні уявлення, як і загалом давньоіндоєвропейські, пов'язували собаку та її родича вовка з хтонічним, підземним світом, світом смерті.

«На дідька лисого!»

У народних уявленнях «лисим» виступає чорт (згадаймо всім відомого й зараз «дідька лисого» або Лису гору, на якій, як вірили, відбуваються відьомсько-бісівські зборища). «Лисицею» називали ланцюг, до якого в церкві прив'язували грішників, а також кайдани, наручники і дибу. Думається, що народна свідомість не випадково наділила надзвичайною хитрістю і лукавством саме лисицю, а не іншого звіра, хоча насправді в природі ця тварина не відзначається названими якостями. Тут, як видається, зіграла роль співзвучність назв - «лис» і «лисий». У нападі люті середньовічний українець міг назвати неприємну йому людину «катом». Ката тодішній обиватель бачив істотою ритуально нечистою, пов'язаною своїм ремеслом із потойбіччям.

Дуже образливим, зокрема для шляхтича, і взагалі для людини, яка служила мечем чи шаблею тому чи іншому сеньйорові, було звинувачення у безчесті, зрадництві, віроломстві. А в XV—XVII століттях, коли Україна жила в умовах безперервних війн, таких служилих людей, зокрема у прикордонних із Диким Полем Подніпров'ї і Східному Поділлі було чимало. Це дуже било по самолюбству й гідності того, кому наведені слова адресувалися.

• 
  Що ви розумієте під терміном «зурочення»?
  

Перебуваючи в храмі, жінки мають покрити голову хустиною. Волосся зберігає негативну інформацію про людину і здатне порушити добру енергетику навіть у святому місці.

У транспорті, на вулиці, роботі нас оточує чимало людей із негативними думками, недоброзичливими поглядами. На тонкому рівні відбувається постійний безконтрольний викид енергії, який б’є по незахищеному. Добра людина рідше наражається на енергетичний напад. Від неї удари відскакують. Але навіть коли живеш по совісті, можна постраждати від імпульсів зла. Не тіло хворіє, а слабшає свідомість.

Енергетична гігієна в наші дні стає такою ж необхідністю, як і миття рук перед їдою.

Недарма знов у моді англійські шпильки. Це надійний захист від зурочення. Наші бабусі постійно носили із собою прості металеві шпильки, приколоті до одягу. Особливо помічні шпильки з коралом або топазом. А якщо ви ще кожного разу, повернувшись додому, вмиваєтеся холодною водою, то ніяке зло до вас не причепиться. Однак намагайтеся триматися подалі від людей, які вам неприємні. Якщо ж контакту не уникнути, застосовуйте метод протидії.

Найелементарніший захист при розмові з неприємним співрозмовником - замкнути на собі біополе і схрестити руки на грудях або закинути ногу за ногу. Ще ефективніше - і те й інше разом. При розмові дивіться на перенісся співрозмовника.

- Які елементи антиетикету називаються прокльонами?

Аби ти так з носом був!

А бодай єс непутані блохи  пасти  гонив.

А втік би під тебе твій дурний розум! 

А  щоб тебе люди не знали! 

У деяких творах українські письменники вживають елементи антиетикету з метою реального відтворення побуту, звичаїв і спілкування українського народу (учні зачитують вибрані уривки із творів, називають елементи антиетикету).

«…Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дiдова мати. Я - бiгом. А

вона - зирк та за мною. А я тодi - куди його тiкать? - повалив соняшника

одного, другого:

- Куди ти, бодай тобi ноги повсихали!

Я в тютюн. «Побiжу,- думаю,- в малину, та рачки попiд тютюном». Пiрат

за мною.

- Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобi руки i ноги поламало! А бодай би ти не вилiз з того тютюну до хторого пришествiя! Щоб ти зiв'яв був,

невiгласе, як ота морковочка зiв'яла вiд твоїх каторжних рук!

Не вдаючись глибоко в iсторичний аналiз деяких культурних пережиткiв, слiд сказати, що у нас на Вкраїнi простi люди в бога не дуже вiрили. Персонально вiрили бiльш у матiр божу i святих - Миколая-угодника, Петра, Іллю, Пантелеймона. Вiрили також в нечисту силу…»

- Мати божа, царице небесна, - гукала баба в саме небо, - голубонько моя, святая великомученице, побий його, невiгласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував вiн із сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, а вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю на бiлому конi, на бiлому сiдлi, покарайте його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї морковочки, та бодай його пранцi та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила...

Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтiла вся од хрестiв. А в малинi лежав повержений із небес маленький ангел i плакав без слiз».
«…Не знаю, чим би закiнчились бабинi молитви. Може, менi тут би й повикручувало руки й ноги, коли б раптом не почувсь з погребнi лагiдний голос дiда, що прокинувся од бабиних молитов.

- Мамо, а чи не принесли б ви менi мисочку узвару? - звернувся вiн до своєї матерi. - Так чогось у животi пече!

- Га? Це ти тут лежиш, бодай ти не встав!

I понеслася бабина гроза на погребню.

- Зараз принесу, бодай тебе пранцi з'їли, щоб ти їв i не наїдався, щоб тебе розiрвало, щоб ти луснув був маленьким!..

Баба пiшла до хати, а бог дивився їй услiд з погребнi i тихо посмiхався».

« … Отже-то, як пан сотник бачить, що пан писар не влiзе у його свiтлицю за тою довгою хворостиною, та й пита:

  - Та що то ви, пане писарю, якого чорта до мене в свiтлицю прете?
    - Та се, добродiю, лепорт об сотеннiм народочисленiї, в наличностi предстоящих по мановенiю вашому, та - бодай вiн сокрушився в прах i пепел! - невмiстим єсть в чертог ваш. Подобаєть або стiну протяти, або стелю пiдняти, бо не влiзу до вашої вельможностi! - сказав Пiстряк та й почав знову возитись з тою хворостиною…»
V. Підсумок заняття

- Назвіть, які ви знаєте різновиди антиетикету.

- Чи є характерним для українців вживання лайливих слів?

- Хто займався збиранням і вивченням українських замовлянь?

- Як виникли забобони? Що вони означали для наших пращурів і яке значення мають зараз?  

- Поясніть вислів «Словом можна не тільки поранити, а й вбити людину».

БІБЛІОГРАФІЯ

1. 
   Волощак М. Неправильно-правильно: Довідник з українського слововживання. За матеріалами засобів масової інформації. – К.: Просвіта, 2000.
   
2. 
   Довлєтова С.А. Українська мова: Стилістика. Культура мови. – Х.: Країна мрій, 2003. – 64 с.
   
3. 
   Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – 384 с.
   
4. 
   Культура української мови: Довідник/ за ред.. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990.
   
5. 
   Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005. 480 с.
   
6. 
   Пономарів О. Культура слова. – К.: Либідь, 1999.
   
7. 
   Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуманіст. Профілю.- К.: Вежа, 1994. – 240.
   
8. 
   Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 8-11 класи. – К.: Видавництво «Дивослово», 2008. Вип. 2/Відп. За вип.. В.Л.Федоренко. – 176 с.
   

10. http://pidruchniki.com.ua

11. 
    http://www.aratta-ukraine.com
    
12. 
    http://kharakternyk.in.ua
    
13. 
    http://history.org.ua
    
14. 
    http://www.google.com.ua
    
15. 
    http://vidrodjena.org.ua
    
16. 
    http://www.br.com.ua
    
17. 
    http://www.restaurants-bars-automation.com
    
18. 
    http://www.ukrlit.vn.ua
    
19. 
    http://www.google.com.ua
    

21. http://www.ranok.com.ua

22. http://tineydgers.at.ua

24. http://www.chasipodii.net

25. http://dotyk.in.ua/

26. http://www.refine.org.ua

27. http://etuket.com

28. http://traditions.org.ua

29. http://life.pravda.com.ua

30. http://language.br.com.ua/

31. http://ua.textreferat.com