Тема 3. Правила поведінки в конкретних життєвих ситуаціях: у громадських місцях, у службових приміщеннях, під час знайомства та прощання

Серед багатьох наук, без яких не обійтися людям, є дуже особлива й необхідна для всіх — наука спілкування з людьми, наука поваги один до одного, вміння вести о себе так, щоб оточуючим було з нами приємно, зручно. Без цієї науки не можна було б людям жити, працювати і відпочивати разом. Дуже важливо знайти правильну лінію поведінки. І ось на допомогу цьому прийшли ще століття і тисячоліття назад загальноприйняті правила, які обов'язково повинен знати кожен із нас. Cьогодні ми з вами ближче познайомимося з даними правилами.

Прийшовши до школи, ви вітаєтеся з учителями, товаришами. 

Отже, правила культури поведінки прийшли до нас із давніх часів і за традицією вони продовжують існувати і служити людям. У наші часи ці давні правила поведінки і прийоми ввічливості виражають повагу до людей. Ось візьмемо для прикладу таке: неправильно привітавшись, можна зіпсувати людині настрій, образити. Ввічливим потрібно бути не тільки до знайомих, а й до незнайомих людей, до старших і молодших, вдома і в школі, на вулиці і в громадських місцях. Отже, основне в правилах - повага до людей. Проаналізуємо конкретніше правила поведінки у різних ситуаціях.

• 
  скласти правила поведінки в громадському транспорті;
  
• 
  правила поведінки в театрі;
  
• 
  особливості поведінки у кафе чи в ресторані;
  
• 
  правила поведінки у школі.
  

Громадський транспорт у нашій країні відрізняється великою фізичною згуртованістю пасажирів одночасно з їх духовною відчуженістю. Іншими словами, народу - тьма, а ввічливість - із просвітами. Не прагніть потрапити якомога швидше в транспорт, якщо він ще не зупинився, будь то автобус, тролейбус, трамвай або маршрутка. Своїми поспішними діями ви піддаєте ризику спокій пасажирів, власне життя і свободу водія. Якщо ви все-таки вирішили за краще обійтися без зайвого адреналіну і спокійно чекаєте повної зупинки транспорту, то продовжуйте чекати, поки не вийдуть всі пасажири.

Припустимо, що увійти в транспорт хочете не тільки ви. Так ось: пасажири за різними ознаками діляться на дітей, жінок (іноді вагітних, іноді з маленькими дітьми на руках), літніх, інвалідів і т. д. А ви знаєте, що право займати кращі місця в першу чергу належить саме вищеперерахованим категоріям громадян? Будь ласка, пам'ятайте про це! Не намагайтеся будь-що-будь потрапити в автобус першим - ні медаль, ні премію, ні загальне схвалення за це ви не отримаєте.

Тому не треба розштовхувати ліктями пасажирів ні для того, щоб вломитися в автобус раніше за інших, ні заради спроби зайняти вільне місце.

У громадському транспорті не слід зачісуватися, підпилювати нігті і наносити макіяж. Забороняється (не тільки етикетом, але і правилами техніки безпеки) провозити колючі, ріжучі, фарбувальні, шкідливі хімічні та інші предмети і речовини, якими можна заподіяти шкоду іншим пасажирам.

Намагайтеся не спиратися на тих, хто стоїть поряд, навіть при тисняві, не наступайте на ноги людям, не штовхайте їх у спину (особливо з метою прискорити вихід із транспорту). Непристойно пильно роздивлятися тих, що їде разом із вами в одному автобусі. Входячи в громадський транспорт із домашніми тваринами, подбайте про запобіжні заходи: котів потрібно перевозити у спеціальному кошику (а не за пазухою), пташок - у клітці, собакам (навіть якщо вони видресирувані і завжди слухаються вас) необхідно надягати намордник і нашийник на повідку, щоб ваші вихованці не викликали непотрібної паніки.

Сідаючи в таксі, неодмінно привітайтеся з водієм. Ввічливий водій обов'язково відповість вам тим же. Не варто дошкуляти порадами, як краще їхати, - це відволікає водія. Найбезпечніше місце в легковій машині - на задньому сидінні прямо за водієм. Менш безпечним, але зате найпочеснішим вважається переднє сидіння поруч із водієм (виняток - службова машина з шофером, де найпочесніше - заднє сидіння).

Якщо ви підвозите даму, то знайте, що завжди чоловік-водій допомагає жінці винести з машини (або донести до неї) багаж. Справжній джентльмен завжди відкриває двері машини перед жінкою. Але якщо ви сидите за кермом і очікуєте даму, то достатньо буде відкрити дверцята зсередини.

Правила поведінки в театрі

Похід у театр сьогодні – вже не така урочиста подія, як століття тому. Тому вечірній одяг зовсім не обов’язковий. Чимало людей вирушають на виставу просто з роботи, і серед них занадто ошатний глядач може виглядати навіть смішно. Однак певні правила поведінки у театрі залишилися незмінними з давніх часів.

Приходити слід за 10-15 хвилин до початку, щоби був час спокійно роздягнутися й зайняти своє місце. Чоловікові слід зняти головний убір вже у фойє театру, а не в гардеробі. Перш, ніж роздягнутися, чоловік допомагає зняти верхній одяг своїй супутниці.

Проходити на своє місце слід обличчям до тих, хто вже сидить. При цьому варто перепросити за завдання клопоту й подякувати, якщо люди встають, пропускаючи вас. Жінка сідає праворуч від чоловіка. Якщо прийшли дві пари, то жінки сідають між чоловіками.

Жінкам дозволено не знімати капелюшок у приміщенні. Але в такому разі слід поцікавитися у глядачів позаду, чи їм це не заважає. Якщо жінка забула це зробити, етикет дозволяє ввічливо попросити її зняти головний убір. До речі, з таких самих міркувань не варто приходити до театру з високою зачіскою. Крім того, глядачам-сусідам може заважати занадто сильний запах парфумів.

З дітьми до театру приходять на дитячі вистави. Якщо ж склалися особливі обставини і довелося прийти з дитиною, слід подбати, щоби вона не заважала сусідам. Коли малюкові стає нудно й він голосно розмовляє або плаче – треба негайно вийти із зали.

Придбання програмки – обов’язок кавалера, як і частування супутниці цукерками, тістечками. Ось тільки робити це слід у буфеті під час антракту.

Краще утриматися од відвідин театру людям із сильним кашлем. У крайньому разі – прийняти ефективні ліки перед виставою.

Не поспішайте до гардеробу після закінчення вистави. Вкрай неввічливо показувати акторам спину, коли вони вийшли вклонитися.

Основні правила:

1. Не запізнюватись.

2. Не розмовляти.

3. Не їсти під час сеансу. Не розгортати цукерок. Не лузати насіння.

4. Спокійно реагувати на події, що на екрані. Гупотіння, крик, свист — недопустимі.

5. А тепер уявіть, що ваше місце посередині, вам потрібно пройти повз товаришів, які сидять на своїх місцях. Як ви будете проходити? 
(Ввічливо вибачитись, проходити обличчям до людей. Коли ми сидимо і хтось проходить повз нас, потрібно встати. Не слід займати чужі місця, які пустують, бо в будь-яку мить можуть з'явитися їх власники і пересадка буде заважати іншим глядачам. Зараз ми практично покажемо, як потрібно це робити).
Правила поведінки у кафе чи в ресторані

Домовившись про зустріч із жінкою в кафе чи ресторані, чоловік зобов'язаний бути на місці дещо раніше, щоб встигнути знайти вільний столик, що іноді займає певний час. Якщо в ресторані мають намір зустрітися кілька людей, то люди, що прийшли вчасно, очікують тих, що спізнюються, близько 20 хвилин, після чого не пов'язують себе зобов'язаннями по відношенню до них. 

Деякі молоді дівчата  або жінки віддають перевагу домовлятися про зустріч на вулиці, не бажаючи поодинці входити в кафе чи ресторан. Якщо чоловік на це погодився, він тим більше зобов'язаний прийти вчасно. У ресторан, кафе першою входить жінка. Входячи в приміщення ресторану чи кафе, джентльмен знімає головний убір; виходячи, одягає його тільки в дверях. Перед залом кафе чи ресторану зазвичай розташовується гардероб. Коли чоловік приходить у ресторан або кафе з жінкою, він повинен перш за все допомогти їй зняти пальто і тільки після цього роздягнутися сам. Номерок за здані у гардероб речі він залишає у себе. В окремих країнах жінкам (але тільки їм!) дозволяється сидіти в кафе в плащах. У ресторанах завжди верхній одяг залишають у гардеробі. Виходячи з ресторану, чоловік сам подає своїй супутниці пальто, не залишаючи цю функцію гардеробнику.

 Біля дзеркала в гардеробі можна поправити зачіску, але зачісуватися, підфарбовуватись, зав'язувати краватку, підтягувати панчохи можна тільки в туалеті. У гардеробі залишають покупки, пакети; бажано, щоб чоловік залишив портфель. Після того, як жінка приведе свою зовнішність у порядок, чоловік вводить її в зал, пропускаючи в дверях, але потім йде вперед, щоб вибрати місце. У ресторанах їх зустрічає офіціант або адміністратор (метрдотель). Тоді чоловік знову пропускає жінку вперед - слідом за службовцем ресторану. 

Чашку слід тримати за вушко. Чайна або кавова ложечка служить тільки для розмішування цукру, після чого її потрібно покласти на блюдце, а якщо воно дуже глибоке, обперти на край. Блюдце не беремо до рук, підняти можна тільки чашку або склянку. Кавову гущу залишаємо в чашці.  Скибочку лимона, що знаходиться в склянці, можна обережно видавити ложечкою, потім покласти на тарілку, але краще залишити в склянці. Присутність лимона в склянці ніяким чином не дає вам права на присьорбування (хоч шматочок лимона іноді до цього і дуже сприяє). Лимон із чаю з'їдати не слід. Якщо чайна заварка подається в мішечках, то, отримавши бажаний результат, мішечок вийміть і покладіть на блюдце (не в попільничку). Іноді дуже приємно випити напій через соломинку, але в таких випадках не слід висмоктувати його до останньої краплі, так як пронизливе булькання внесе певний дисонанс у загальну бесіду. 

У тих приємних випадках, коли ми п'ємо чай або каву з тістечком, особливо якщо останнє з кремом, потрібно стежити за тим, щоб не залишати жирних слідів на краю склянки. Сухе тістечко краще взяти в руку, тому що під ложечкою воно може розлетітися по столу. Паперову серветку після вживання залишайте на тарілочці, а не в попільничці. 

У випадках, коли в ресторані передбачена одна картка-меню на столик, чоловік пропонує жінці, яка, в свою чергу, може запропонувати супутнику прочитати вголос її зміст. У великій компанії хто-небудь один читає вголос назви страв. Запрошеним на вечерю чи обід краще не вибирати найдорожчих страв. Кількість замовленої їжі не повинна бути такою, ніби це остання вечеря в житті. Погано виглядає й інша крайність: приймаючи запрошення на обід чи вечерю, передбачається само собою, що у того, хто запросив, є необхідна сума. Не варто соромитися звернення до офіціанта з проханням пояснити, що криється під назвою того або іншого блюда, навпаки, подібна цікавість - цілком природна.

Розраховуючись, подивіться на рахунок (до речі, його можна перевірити) і покладіть потрібну суму на тарілочку, на якій він був поданий. Якщо чоловік розраховується і за жінку, остання ніяк не втручається і не коментує його переговорів з офіціантом. Ні в якому разі не можна вимагати рахунок у момент, коли партнерка чи партнер ще їдять, це неввічливо по відношенню до них. 

Якщо жінка не була спеціально запрошена на вечерю або обід, а зустріла знайомого вже в кафе, вона може платити за себе. І дискусія на цю тему не повинна проходити в присутності офіціанта. Розрахунок у подібних випадках виглядає так: коли підходить офіціант, жінка нагадує йому замовлені нею страви і отримує свій рахунок, партнер - свій. Чоловік може взяти на себе оплату вартості вина. 

Хто першим пропонує залишити ресторан? Той, хто був ініціатором зустрічі. Якщо замовлений столик на двох - перший пропонує чоловік. Тільки у виняткових випадках жінка, подивившись на годинник, може сказати: «На жаль, мені пора». 

Правила поведінки у школі

Більшу частину дня ми перебуваємо у школі, і якщо забути про правила поведінки, то школа стане схожою на зоопарк.  У школі ми повинні бути організовані, дисципліновані, чесні,  відповідати за свої слова. Дуже важливо – бути в колективі скромним.

Як вести себе у школі

Зайшовши у клас, привітайся!

Роздягнись і приготуйся до уроку.

Не розмовляй з друзями! Не відволікай себе та інших!

Забороняється користуватися мобільним телефоном!

Не заважай проводити урок!

Не їж на уроці! Для цього є перерва!

Ти увійшов до чистого класу! Таким і залиш його після себе!

Будь активним на уроці і неодмінно отримуєш задоволення!

Якщо ти хочеш щось запитати, не відволікай сусіда по парті, а підійми руку.

Золоте правило учня школи: стався до людей так, як ти хочеш, щоб люди ставились до тебе!

Якщо ти поранився, або погано себе відчуваєш, звернися в медпункт до медсестри.

До школи потрібно ходити у шкільній формі!

Акуратно користуйся підручниками. Пам’ятай, що «книга – обличчя людини»!

Поважно стався до дорослих.

Сходами користуйся тільки по призначенню. Гратися на них строго забороняється!

1) Вам потрібно швидко звернутися до вчителя, який в цей час розмовляє з кимось. Поясніть ваші дії у даному випадку?

2) Людмила Дмитрівна йде по коридору, а поруч із нею ще два 
вчителя. Біжить назустріч хтось із учнів вашого класу. Біжучи, він 
вітається з учителькою. Що ви можете сказати про поведінку цього 
учня?

3) Уявіть собі, що всі хлопчики нашої школи дотримуються такого 

4) Кожного дня у школі ви буваєте у шкільній їдальні. І не лише в шкільній. Ви буваєте в гостях. Назвіть основні правила поведінки за столом.

5) Яке сидіння в службовій машині вважається почесним, а яке безпечним? Доведіть.

6) Чоловік і жінка сідають у таксі. Перелічіть обов’язки чоловіка.

7) На основі опрацьованого матеріалу спробуйте сформулювати основні правила поведінки у метро.

V. Підсумок заняття

Отже, як бачимо відвідування громадських місць вимагає дотримання певних правил етикету. І щоб завжди бути нависоті, необхідно не тільки їх знати, а й дотримуватися.

Читання напам'ять поезії Д. Білоуса «Слова покличні — прості й величні» (про роль звертань у мові).

Бесіда після прослуханого вірша:

- Яка чуттєва сфера поезії?

- У чому виражається мовностилістична особливість цього твору?

- Що називається звертанням?

- Яка роль звертань?

- За допомогою чого виділяються звертання в усному мовленні?

- Як виділяються звертання на письмі? Наведіть приклади.

- У яких стилях мовлення найчастіше вживаються звертання?

- Чи однаково ви звертаєтеся до різних людей?

ІІІ. Оголошення теми і мети заняття

ІV. Опрацювання нового матеріалу

1. 
   Різні форми звертань в українській мові
   

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на «ти». Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу, зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися. Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.

- Які форми звертань в українській на вашу думку, є типовими?

(Упродовж століть наш народ використовував дві основні форми звертання: типову українську добродію і західнослов'янську пане, пані. Добродію, добродійко — специфічно українське шанобливо ввічливе звертання як до знайомого, так і до незнайомого. Внутрішня форма його прозора, не викликає ніяких негативних асоціацій і не містить соціального змісту. В «Історичному словнику українського язика» Є. Тимченка (К., 1930-1932) так тлумачиться одне із його значень: «що діє добро, доброчинець». Порівняймо зі словами протилежного значення: злодій — спочатку означало «людина, яка чинить будь-яке зло», лиходій — «той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо». Як етикетне звертання слово добродій фіксується в Словнику Є. Тимченка з XVII ст. Поширене воно в цій функції було здебільшого на Східній Україні. Звертання добродію (добродійко) вживалися самостійно і в поєднанні з етикетними означеннями: шановний(-а), ласкавий(-а), високошановний(-а), вельмишановний(-а), високоповажний(-а), та з іменем по батькові. Уживаються добродій (добродійка) і як увічлива форма згадування про відсутню людину. Наприклад: «Скажіть мені, добродію, хто це придумав границі для людей?» (О. Маковей). «Сідаючи напроти Криленка, він поправив ремінь свого саквояжа й сказав: — Я вам не заважаю, шановний добродію?» (М. Хвильовий). «Вельмишановний добродію», — писав М. Коцюбинський до В.Гнатюка; «Високоповажна добродійко Ольго Петрівна», — до Олени Пчілки; «Зо мною йде в полонину добродій Гармашій, дуже гарна людина», — до Віри Коцюбинської. Думається, шляхетне і дуже зручне звертання несправедливо викинуте з ужитку в нашій мові, тож потрібна його реабілітація).

• 
  Коли вживається звертання «панове»?
  

У такому ж самому значенні (шанобливості) це звертання ми знаходимо у Павла Тичини: «О люба Інно, панно-Інно! Я вас любив так ніжно, злотоцінно...»)

(На урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання «Товариші!» з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них. Звертання товариш, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме — людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: «Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко» (О.Довженко). Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної «відстані» між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово-звертання товариш. А в тональності дружній звертання товариш є неприродним, чужорідним. Похідне від слова товариш слово-звертання Товариство! (шановне, дороге, любе... ) з природнім як для нейтральної тональності, так і для дружньої (у колі близьких друзів). Для високої тональності спілкування звертання Товариство! (з означенням чи без нього) є неприйнятним).

- Коли доцільно вживати звертання «пане, пані чи панове»?

- Під впливом якої мови дані звертання поширилися в українській мові?

(Шанобливо ввічливі форми звертання пане, пані, панове поширилися в українській мові під впливом польської, цим і пояснюється те, що вживання їх переважає в західних областях України. Форму пане як офіційне звертання до осіб привілейованих верств суспільства двотомний «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.» (К., 1977-1978) фіксує з XIX століття. Пізніше це слово узвичаїлося як увічлива форма згадування або звертання до людей незалежно від соціального стану. Якщо на сході України їхнє вживання закріпилося переважно в офіційно-діловій сфері (це звертання до іноземних гостей, високопоставлених урядовців, учасників зборів і засідань), то на заході нашої держави ці звертання знову стали побутовими, загальноприйнятими. Тут їх можна почути на вулиці, в крамниці й на ринку, в автобусі і електричці, в школі тощо. Отож слово пан та похідні від нього знову, як і в дорадянський період, втратили експресію і аж ніяк не засвідчують високу соціальну належність співрозмовника. Ця зручна форма не супроводжується іншими словами звертання, якщо адресована незнайомій людині. В офіційній обстановці вона поєднується з власним іменем, прізвищем або назвою посади: «Моє поважання панові інженерові», — відізвався Горобець» (О. Маковей). «Не забувайте, пане Стефаник, за мене ніколи, хотя і мовчати буду» (О. Кобилянська). «Пані Наталія Кобринська, не пам'ятаючи адреси Вашої, просила мене передати Вам її «промову»...» (М. Коцюбинський).

- Подумайте і скажіть, до кого доречно звертатися на ВИ, а до кого на ТИ? Думку аргументуйте.

(На «ти» звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на «ти» слід поцікавитися, що це за людина і чи цей «місток» буде на вашу користь. Пропозиція перейти на «ти» повинна виходити від більш літньої, поважної людини чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на «ти», хоча самі продовжують звертатися на «ви». Жінкам дозволено відмовитися від переходу на «ти» з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.

А от поважливе, шанобливе звертання до батька, матері і старших рідних на Ви, відоме й на сході України, зберігається майже повсюдно: – Ви, тато, запрошували... Ви, мамо, наказали... «Тикання» загалом – не галицька традиція; таке слововживання прийшло зі сходу, в ньому відчутний вплив російськомовного населення. Лише за умов близьких товариських взаємин можливе звертання на ти: – Чого ти хочеш, брате?

- Уявіть собі: ви приїхали у незнайоме місто і не знаєте, як добратися до певного місця. Безумовно, ви звернетеся за допомогою до людей. Які форми звертань використаєте?

(Як бачимо, у сучасній українській літературній мові арсенал лексичних засобів вираження звертання до незнайомої людини дужа збіднений. Уникаючи прямих звертань до незнайомої людини, ми вдаємося до формул-замінників звертань, а саме до формул, головною функцією яких в функція підтримання мовного контакту, а не його зав'язування. Наприклад: Вибачте, як пройти до ...? Дозвольте звернутися... Можна вас запитати (попросити)...? )
2. Звертання в листах Шевченка (учні працюють із роздатковим матеріалом)

Висновки учнів: Як правило, Шевченко майже не вживає саме лише ім’я та по батькові як початкову формулу-звертання. Це буває зрідка в листах, писаних повністю або частково російською мовою до офіційних осіб та до знайомих: «Григорій Степанович!» (до Г. С. Тарновського, 26 березня 1842), «Андриан Филиппович!» (до А. П. Головачова, 15 листопада 1852).

Народнорозмовна й фольклорна традиція яскраво виявляється у листах поета до друзів і знайомих, де у початковій формулі найпоширенішими словами-звертаннями є друже, рідше - брате, брате-друже в супроводі епітетів любий, добрий, (богу) милий, давній, благородний, великий, милостивий, искренний, а найчастіше — єдиний. Наприклад: «Богу милий друже мій Михаиле!» (до М. М. Лазаревського, 8 жовтня 1856), «Любий мій єдиний Михаиле!» (до нього ж, 8 грудня 1856). Ніжно, зворушливо звучать звертання поета до М. С. Щепкіна: «Друже мій давній, друже мій єдиний!» (12 листопада 1857), «Друже мій добрий і єдиний!» (23 лютого 1858), «Благородний мій єдиний друже!» (6 грудня 1858).

Народними в листах до друзів та знайомих є опорні слова початкової формули-звертання: батьку (до В. I. Григоровича), голубе, серце, добродію; отамане (до Я. Г. Кухаренка), земляче, добрий чоловіче, кумасю (до Н. В. Тарновської): «Батьку мій рідний, порадь мені, як синові, що мені робить?» (до В. І. Григоровича, 28 грудня 1843), «Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене!» (до С. С. Гулака-Артемовського, 30 червня 1856), «Друже і голубе мій сизий!» (до М. О. Максимовича, 5 квітня 1858).

Початкова, вітальна формула-звертання у вигляді поздоровлення зі святом уживана Шевченком нечасто: «З Новим роком будьте здорові, любий і щирий мій земляче, де вас бог носить» (до М. М. Лазаревського, 20 грудня 1847), «Поздоровляю тебе з цим Новим роком, друже мій єдиний!» (до О. М. Бодянського, 3 грудня 1850).

У частині листів початкова формула-звертання вмонтована у фразу з повідомленням, проханням, подякою і т. ін.: «Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши подарунок твій щирий, мій єдиний друже, так зрадів, що ще й досі не схаменувся, цілісіньку ніч не спав, розглядав, дивився, перевертав по тричі, цілуючи всяку фарбочку» (до А. І. Лизогуба, 7 березня 1848), «Посилаю тобі, друже мій єдиний, с г. Семеновым поличчя оцього нікчемного гетьманця» (до О. М. Бодянського, 3 листопада 1854), «Спасибі тобі, моя доню любая, моя єдиная, що ти мене хоч у Дрездені згадала» (до Марка Вовчка, 25 травня).

Для Шевченка характерний зачин листа без звичайної початкової формули-звертання - одразу йде виклад. Така форма листування випливає з самої природи епістолярного стилю, його початкової суті: листи - це розмова співбесідників на відстані. Кожен наступний лист - продовження розпочатої розмови. І в інших авторів того часу листи до друзів, близьких і рідних, добрих знайомих, а іноді й до інших адресатів не мають певної початкової формули-звертання.

Епістолярій Т. Шевченка своїм корінням глибоко входить у живомовну стихію українського народу, являючи собою літературну обробку тогочасного українського народного мовлення.

- Наведіть приклади основних форм звертань, які вживаються повсякденному спілкуванні.

- Коли вживається звертання панове?

- Які форми звертання переважають у зверненні до невідомих людей?

- Як виділяються звертання на письмі? Наведіть приклади.

- Які форми звертань найчастіше використовував Т.Шевченко у своїх листах?

- Ми часто чуємо словосполучення «правила хорошого тону». Як ви його розумієте?

- З чого починається спілкування, зав’язуються дружні чи приятельські стосунки?

- Як же тоді знайомитися?

Коли ви будете представлені (це стосується і чоловіків, і жінок), то по реакції нового знайомого ви зможете зрозуміти, чи хоче він продовжувати знайомство. І якщо ви бачите його холодність, не слід наполягати на продовженні відносин.

1. Вживати слова: «Дозвольте представити вам ...», «Дозвольте познайомити вас ...», «Оля, знайомся ...»

2. Чоловіка представляють жінці.

3. Молодших за віком представляють старшим.

4. Гостей, що приходять пізніше, тим, хто прийшов раніше.

5. Якщо гості приходять один за одним, а ви не встигаєте знайомити їх один з одним, цей обов'язок може взяти на себе ваш родич або хороший друг.

Провівши гостя до кімнати, всім, що знаходилися там, називають його ім'я, після чого цього гостю називають імена решти.

6. Якщо гостей небагато, можна познайомити всіх окремо.

7. Знайомлячись, чоловіки встають. Жінки можуть залишитися сидіти, за винятком тих випадків, коли увійшов гість набагато старший за них або, який займає високе положення.

8. Якщо знайомляться дві жінки різного віку, правильно, звертаючись до жінки старшої, сказати: «Дозвольте вам представити ...» - і вимовити ім'я і прізвище особи молодшої, після чого назвати жінку старшого віку. Іншими словами, вік і авторитет мають в даному разі безперечну перевагу. Тим же принципом визначається норма знайомства, при якій зазвичай чоловіка представляють жінці, співробітника - керівнику. Якщо потрібно познайомити ровесників або людей, рівних за положенням, краще представити спочатку ближчу собі людину, наприклад, свою сестру своїй знайомій.

9. Коли необхідно представити одночасно кількох осіб людині відомій, то його прізвище не називають зовсім (передбачається, що всі його знають).

10. Своїх дружину, чоловіка, дочку, сина представляємо словами: «Моя дружина», «Моя дочка». Знайомство з матір'ю і батьком - виключення з цього правила: усіх знайомих представляємо батькам, а не навпаки.

11. Доречно, представляючи своїх знайомих, додати, наприклад, таке уточнення: «Мій друг N - хірург, а це Z - мій інститутський товариш».

12. Представляючи людину, слід вимовляти її прізвище чітко і виразно. Абсолютно неприпустимі уточнення типу: «Пан N - брат відомого актора Z!»

Людям, що не впевнені у своїй пам'яті щодо чужих прізвищ, доцільно запропонувати: «Знайомтеся, будь ласка ...». І далі покластися на чужу ініціативу. Такий спосіб представлення цілком допустимий.

13. Ви їдете у громадському транспорті з товаришем, і на одній із зупинок у вагон входить ваш знайомий? Чи знайомити своїх супутників? Якщо увійшовши ви обмінюєтеся лише кількома словами, то можна не знайомити з товаришем, але не забудьте це зробити у випадку, якщо розмова стане загальною.

14. Хтось із членів вашої сім'ї заходить до вас на роботу. Чи обов’язково його представляти співробітникам? Не обов'язково, якщо у вас із ними суто службові стосунки.

На роботі. Нового співробітника представляє колективу керівник. Старі співробітники вводять новачка в курс справи і ведуть себе так, щоб останній вже через кілька днів відчув себе на новому місці затишно. У складні особисті стосунки між деякими співробітниками, а також у взаємні образи новоприбулого присвячувати не слід.

15. Форма звернення один до одного серед членів одного колективу залежить від ступеня їх дружніх симпатій і традицій, що склалися. Але в будь-якому випадку неприпустимо звертатися до товариша тільки за прізвищем.

16. Серед ровесників - молодих людей і дівчат- цілком допустимо при знайомстві називати тільки імена.

3 учень. Але ось нас представили. Як вести себе далі? Якщо особа, що знайомить нас, вже сказала наше прізвище, то повторювати його, подаючи руку, не слід. Першим подає руку людина, якій представили іншого, тобто жінка простягає руку чоловікові, старший - молодшому, керівник - підлеглому. Особа, яку представили, терпляче чекає, готова простягнути руку, але не поспішає це зробити.

Коли представляють чоловіка - він обов'язково встає. Жінка робить це лише у випадку, якщо її знайомлять із жінкою багато старшою або з чоловіком поважного віку й положення. Дівчата до 18 років, знайомлячись із дорослими, завжди встають.

Господиня дому встає завжди назустріч гостеві незалежно від його статі і віку. Якщо один із запрошених приходить із запізненням, коли всі вже сидять за столом, господареві слід представити його всім відразу і посадити на вільне місце. Людина, що запізнлася, може потім сама познайомитися з найближчими сусідами по столу.

- А як бути, якщо виникла необхідність бути представленим, а в суспільстві немає поруч нікого, хто міг би вам у цьому допомогти? (Слід просто подати руку і назвати своє прізвище - чітко і виразно).

Раз вже мова зайшла про прізвища, слід зазначити, що хороша пам'ять на прізвища часто виручає в житті. Людина, прізвище якої ми швидко згадуємо через багато років, почуває себе задоволеною. Проте нерідко зустрічаються люди, у яких чужі прізвища уперто вилітають із пам'яті. Якщо ви опинитеся в подібній ситуації, раджу поводитися таким чином, щоб цей огріх не був помічений. Але тим, кому зовсім не пощастить, доведеться зізнатися: «Вибачте, забув прізвище». У подібних випадках непогано розрядити обстановку будь-яким жартом.

Жінка на роботі не перестає бути жінкою. Вихований чоловік і на службі пропустить жінку вперед, притримає перед нею двері, виключить в її присутності вживання гострих виразів і брутальних слів, встане, якщо жінка стоїть. Але всі форми ввічливості не повинні заважати основному - ходу роботи. Чоловіку можна не відриватися від справи для того, щоб подати жінці пальто, коли вона йде. Але не можна не допомогти їй одягтися, якщо ви разом опинилися в гардеробі.

ІV. Первинне усвідомлення матеріалу

Ситуативні завдання:

• 
  Ви розмовляєте з товаришем, в цей час до вас приєднується давній приятель. Опишіть ваші дії.
  
• 
  Ви святкуєте день народження. До вас завітали запрошені друзі та однокласники. Чи представите ви їх своїм батькам і як саме?
  
• 
  Розкажіть про особливості знайомства на роботі.
  
• 
  Чи доречно звертатися до людини тільки за прізвищем?
  

Завжди пам’ятайте, що головне у спілкуванні з людьми, в тому числі і при знайомстві – ввічливість. Ввічливість - вміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою. Будьте завжди привітними; вітайтеся при зустрічі, дякуйте за допомогу. Не примушуйте за себе хвилюватися. Не капризуйте, не бурчіть! Таке капризування може зіпсувати настрій іншим.

Не будьте хвальком! Не вихваляйся своїми успіхами, знаннями, речами.
Старайтеся не виділятися серед товаришів. Робіть добро скромно, непомітно.


Тема 6. Зустріч гостей. Загальні правила поведінки за столом. Елементи оформлення святкового столу

Мета: познайомити учнів з основними звичаями гостинності народів різних країн; з’ясувати особливості етикету гостинності українців, навчити, як правильно обрати подарунок; з’ясувати деякі елементи оформлення святкового столу та правила поведінки за столом; розвивати старанність, допитливість; виховувати позитивні людські якості.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
ІІІ. Оголошення теми і завдань заняття

ІV. Опрацювання нового матеріалу

1. Запрошення

Запрошення давно вже стали невід’ємним атрибутом ділового етикету. Існує багато варіантів письмових за­прошень на різноманітні заходи — від лаконічних, діло­вих, шаблонних, які сотнями заготовляють для певної урочистості чи події, до персональних, художньо офор­млених, розрахованих на конкретного адресата.

Щоб запрошенням не знехтували, а були приємно здивовані, необ­хідно, щоб воно мало належний вигляд і зміст, було бездоганно акуратним і грамотним. При підготовці запрошення дуже важливо правильно визначитися з такими складовими: на чому воно має бути написаним, яким повинен бути текст, як оформити запрошення.

Суто ділові (на конференцію, форум, з’їзд, нараду, презентацію, симпозіум, засідання тощо) пишуться на фірмових бланках. Для запрошення на культурно-мистецькі заходи часто виготовляють спеціальні худож­ньо оформлені запрошення.

У тексті запрошення основною інформацією є хто, кого, куди, коли, з якої нагоди запрошує. Ці факти мають бути викладені чітко й недвозначно, щоб в адресата не виникло жодних сумнівів чи вагань. І зовсім добре, якщо вони самі впадатимуть в око, працюватимуть на зорове сприйняття (виділені великими буквами, іншим шрифтом, іншим кольором).

Стиль і оформлення запро­шення буде визначатися трьома чинниками:

— характером відповідного заходу;

— рівнем ваших стосунків з адресатом;

— вашою зацікавленістю в його присутності.

Зразок

Глибокошановна Маріє Степанівно!

14 квітня 2011 року Вашій школі виповнюється 100 років. Уклінно запрошуємо Вас, дорога наша Вчителько, на святкування, яке розпочнеться о 16.00 у районному Будинку культури.

Із повагою адміністрація,

педколектив та учні школи №1
2. Правила оформлення святкового столу (презентація)

Естетичність столу залежить від скатертини, серветок, столових приборів, посуду, квіткових композицій, які знаходяться на столі, а також від загальної гармонійності з інтер'єром приміщення, його колірної гами і стилю.  Спочатку накривають стіл скатертиною, яка повинна бути бездоганно чистою і відпрасованою. Бажано, щоб кінці скатертини звисали рівномірно з усіх боків столу приблизно на 25-30 см, а кути скатертини повинні закривати ніжки столу.  Скатертина створює фон всього столу. До барвистого сервізу підійде чисто біла накрохмалена скатертина. До білосніжного із золотим обвідком – буде пасувати скатертина з мереживом. Для кольорового сервізу можна підбирати скатертину, яка пасуватиме за кольором, може бути з візерунком або вишиттям. Скатертину краще вибирати льняну, а серветки підбирають в тон до неї. Найкраще створює святковий настрій кольорова, ніжних відтінків тканина. Дуже урочисто виглядає накрохмалена біла скатертина з вишиттям і мереживом. Влітку, якщо накриваємо стіл надворі, краї скатертини можна прикрасити стрічками та гірляндами з квітів. Перед тим, як застелити на стіл, під неї можна покласти м’яку цупку тканину для того, щоб не пошкодити поверхню стола гарячими предметами. Після цього розставляють тарілки.

Процес сервірування умовно можна розподілити на три етапи. Перший – підготовчий. Вам слід обдумати кількість запрошених, вибрати стіл, за яким би всі помістилися. Врахуйте також те, що кількість гостей повинна відповідати кількості стільців.

Другий етап – розкладання. Якщо ви абсолютно не здатні розрізнити десертну ложку від столової, то рекомендуємо вам засвоїти одне дуже важливе і просте правило: ложка для супу й ножі мають лежати праворуч від тарілки лезом до неї, виделка – зліва. І ложку, і виделку слід класти увігнутою стороною до столу.

Спочатку ставлять найбільшу тарілку, на яку кладуть або тарілку для гарячого, або глибоку для супу. Зліва ставлять спеціальну посудину для хліба, булочок, пирога.

А тим, хто хоче спробувати щастя на ниві сервірування, спробуємо дати ще кілька порад. Для початку розберемося з ложками і ножами. Їхнє місце –праворуч тарілки. Ножі кладуть справа наліво в такій послідовності: ніж для риби, потім – для закусок, і наостанок – для гарячих страв.

Виделка від іншої виделки теж, між іншим, відрізняється. Столова має чотири зубці, вона найбільша за розмірами, тому потрібно її класти найближче до тарілки. Виделку для риби – за столовою, для закусок (зазвичай має три зубці) – за рибною. Паралельно краю стола, згідно з етикетом сервірування, розташовують десертний ніж, виделку, ложку.

Однак, якщо ви вирішили відсвяткувати день народження по-домашньому, то не забивайте голову столовими головоломками, а обмежтеся лише ложкою для супу, ножем і виделкою.

Келихи, чарки, склянки необхідно теж викласти правильно. Правіше від усіх інших слід покласти склянку для мінеральної води чи безалкогольних напоїв, соків, компотів, наступною має бути келих для шампанського, потім – келих для вина (спочатку для червоного, а потім – білого) і наостанок – чарку.

Останній етап сервірування – прикрашання. Зважте на те, що всі предмети мають бути взяті з одного сервізу, з метою гармонійного вигляду і збалансованості. Усі столові предмети повинні бути розміщені паралельно стільця, на якому сидітиме запрошений гість. Суттєво не лише грамотно викласти столове начиння, а ще й належно прикрасити. Для прикладу, середину столу можна оздобити канделябром із запаленими свічками - це надасть духу таємничості, душевності, романтичності. Якщо посеред столу розмістити вазу з квітами чи фруктами, то ваш стіл одразу набуде атмосфери свята і родинного затишку.

Серветка

Нарядна і оригінально складена серветка додасть навіть скромному столу особливо привабливий і святковий вигляд. Складання серветок незвичайним способом - справжнє мистецтво. Існує декілька правил щодо серветок. Вони завжди повинні бути бездоганно чистими, а тканинні – ретельно випрасуваними. Серветки ставлять під десертні тарілки, на тарілки, або поруч із тарілками. У гостях не прийнято протирати ложки серветками перед їжею, бо цим можна образити господарів. Під час чаювання серветки з тканини кладемо собі на коліна, склавши навпіл, а паперові – під край тарілки. Не прийнято заправляти їх за комір. Основне призначення тканинної серветки – захищати одяг від випадкових забруднень. Витирати руки краще паперовими серветками. Їх також слід прикладати до губ перед тим, як пити, щоб не залишати плям на посуді. Ними можна витирати губи після їжі. Після чаювання тканинну серветку залишаємо на столі зліва від тарілки, не складаючи її. Паперову серветку кладемо на тарілку. Гарно складені серветки дуже прикрашають стіл. Існує багато способів складання серветок. Мистецтву складання серветок потрібно вчитися. Перед гостиною треба потренуватися на папері. Одним із способів є складання серветки по діагоналі, надаючи їй форму трикутника. Можна також покласти серветку кутом під тарілку так, щоб інший край звисав зі столу. В урочистих випадках серветки складають у формі тюльпана, віяла, вітрила, шапки кардинала і т. ін. Оригінально можна складати як тканинні серветки, так і паперові. Для того, щоб легко надати потрібну форму серветці, необхідно трішки їх зволожити.

Ось кілька порад:

- композиція з квітів повинна бути вирішена таким чином, щоб їх було видно з будь-якого місця за столом; 

- квіти повинні гармоніювати з кольором скатертини та посуду; 

- в особливо урочистих випадках квітами можна прикрасити і саме приміщення, а не обмежуватися тільки столом; 

- якщо, крім обіднього столу, ви сервіруете стіл із закусками, то його слід прикрасити тими ж кольорами, що й основний стіл; 

- якщо ви ставите квіти у високій вазі, то краще їх поставити в кінці столу; 
- якщо за столом для квітів залишається мало місця, то його можна прикрасити розсипними квітами; 

- замість ваз для квітів можна використовувати і великі келихи для вина або мисочки для компоту; в них краще покласти всього одну квітку з листком, який, плаваючи на поверхні води, буде виглядати не менш ефектно, ніж букет у вазі.