особою якої статі виконано рукопис, і яка відносна давність написання.
Методика судово-почеркознавчої експертизи складається з чотирьох стадій:
-
попереднє дослідження - включає огляд матеріалу, що надійшов на експертизу, фіксацію його цілісності, визначення характеру спакування, наявність засвідчених підписів;
-
роздільне дослідження - це визначення кількості співставлених зразків, виділення загальних та індивідуальних ознак в тексті, що досліджується, та зразках, визначення частоти їх повторів (стійкості); розроблення ознак тексту документа та зразків почерку па окремих аркушах;
-
порівнювальне дослідження - співставлення розробок ознак почерків, що досліджувалися, виділення схожих та розрізнювальних ознак. Математичними методами підраховують ступінь надійності ознак, що співпадають, і формують ідентифікаційний комплекс, оцінюють його як неповторний, враховуючи розрізнювальні ознаки;
-
оцінка результатів порівнювального дослідження та формування висновків експерта - стадія, на якій виявлений та сформований комплекс співпадаючих та розрізнювальних ознак оцінюється з позиції їх індивідуальності та значущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На даній оцінці базуються відповіді на ці питання, що поставлені слідчим.
Особливості дослідження підписів. Методика дослідження підписів у принцип не відрізняється від дослідження текстів, але можливості встановлення виконавця за ними більш обмежені. Підпис відображає прізвище особи і має посвідчувальне значення. Підпис виконується власноручно. Його особливістю є малий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки.
До графічних ознак підпису відносяться: розташування підпису відносно тексту документа; напрям завершального штриха (розчерк); співвідношення рядків основи письма та верхніх закінчень штрихів; зменшення розміру штрихів до кінця підпису (гладіолаж).
Підписи можуть мати різну транскрипцію - літерну, без- літерну, змішану.
Дослідження підпису необхідно розпочинати з таких ознак, як транскрипція, загальний вигляд, ступінь виробленості. У ході дослідження підпису, виконаного з наслідуванням чи спотворенням, виявляються ознаки, які є відмінними або збігаються.
§5. Особливості авторознавчого дослідження
Дослідження, що здійснюється криміналістами з метою встановлення автора тексту документа, відноситься до компетенції криміналістичної авторознавчої експертизи. Даний вид криміналістичної експертизи сформулювався на основі криміналістичного дослідження почерку з використанням даних спеціальних наук, що вивчають закономірності письмової мови.
Під час вирішення питання стосовно виконавця тексту ознаки письмової мови мають лише допоміжне значення. В авто- рознавчому дослідженні вони є основними і слугують підставою для висновку щодо особистості автора, що виготовив документ. Це особливо важливо, коли виконавець та автор - різні особи.
Наукову основу криміналістичної авторознавчої експертизи становить система знань щодо умов і закономірностей мовної поведінки людини, що обумовлюють індивідуальність, динамічну стійкість, варіації і ність його письмової мови, а також щодо методів її дослідження, з метою розслідування злочинів. Криміналістичне авторознавство синтезує дані галузевих наук: ліпгвистнки, психології, соціолінгвістики і психолінгвістики - теорії комунікації і дані криміналістики (теорію ідентифікації, криміналістичного почеркознавства), транформуючи їх відповідно до завдань авторознавчої експертизи.
У найбільш загальному вигляді ці завдання полягають:
-
у встановленні конкретного автора одного чи декількох анонімних документів;
-
у встановленні групової належності автора, його освітнього рівня, професії, наявності навиків певного стилю письмової мови, соціально-демографічного портрета тощо.
Об'єктами криміналістичної авторознавчої експертизи є тексти різних документів, причому не лише рукописних, а іі машинописних, а також одержаних за допомогою множних поліграфічних засобів. Текст документа представляє собою складне структурне утворення, елементи якого пов'язані певними закономірними взаємодіями. Мінімальний обсяг тексту для ідентифікаційного дослідження повинен становити 500 слів.
Для авторознавчого дослідження необхідні зразки письмової мови осіб, що перевіряються, які, як і в почеркознавчій експертизі, можуть бути вільними, експериментальними та умовно вільними.
Вільні зразки письмової мови повинні бути виконані у тому самому функціональному стилі і в тій самій письмовій формі, що і досліджуваний текст (побутовим, діловим, публіцистичним, науковим). Побутовий стиль відображається зазвичай у приватних листах, записках; діловий - у доповідних, пояснювальних записках, рапортах, протоколах тощо; публіцистичний - у доповідях па суспільно-політичну тематику, статтях такого самого змісту; науковий - у статтях, текстах доповідей, рецензіях тощо.
Експериментальні зразки пиьмової мови — не тексти, одержані від осіб, що перевіряються, в присутності слідчого чи судці спеціально для авторознавчої експертизи.
Вільні зразки повинні надаватися не менш, як на 25 аркушах. Умовновільні зразки надаються як доповнення до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.
Експериментальні зразки повинні бути виконані мовою документа, що досліджується. Загальний обсяг експериментальних зразків повинен становити 25-30 сторінок тексту.
Методами авторознавчої експертизи є:
-
лінгвістичні, пов'язані з установленням мовних елементів і структур;
-
психолінгвістичні, що дозволяють аналізувати мовні структури з точки зору особливостей психічних процесів, що впливають на мовну поведінку особи;
-
соціолінгвістичні, що вказують на зв'язок мови з різними соціальними факторами;
-
логіко-психологічні, спрямовані па аналіз логічних елементів і структур тексту, що визначають властивості та особливості мовних й інтелектуальних навиків автора;
♦ математичні кількісні методи виділення ступенів розвитку мовних навиків, методи статистичного аналізу загальних та окремих мовних навиків письмової мови, у тому числі на базі електронно-обчислювальної техніки.
Авторознавче експертне дослідження складається з чотирьох стадій: попереднє дослідження; роздільне дослідження; порівняльне дослідження; оцінка результатів та формулювання висновків.
Контрольні запитання
-
Що таке письмова мова?
-
Що таке почерк?
-
Які ознаки почерку?
-
У чому полягає суть підготовки матеріалів для судово- почеркознавчої експертизи?
-
Назвіть та охарактеризуйте стадії методики судово-почеркознавчої експертизи.
-
Що відноситься до графічних ознак підпису?
-
У чому полягає суть авторознавчого дослідження?
-
Охарактеризуйте методи авторознавчого дослідження.
Теми рефератів і курсових робіт
-
Судове почеркознавство і його роль у розкритті, розслідуванні та попередженні злочинів.
-
Підготовка та проведення судово-почеркознавчої експертизи.
-
Авторознавча експертиза: поняття, завдання, можливості.
Література
-
Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и H.A. Селиванова- М„ 1984. - С. 203-216.
-
Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. К., 2001. - С. 141-152.
-
Салтевсъкий М.В. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. - К, 1996. - С.65-70.
Тема 12.
Ідентифікація людини за ознаками зовнішності
Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
Зовнішні ознаки людини та їх класифікація
Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності
§1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, називаються ознаками зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності складають основу криміналістичної ідентифікації під час вирішення ідентифікаційних та діагностичних завдань. Тому зовнішній вигляд людини здавна використовується під час упізнання та кримінальної реєстрації злочинців.
Останнім часом криміналістичне вчення про зовнішні ознаки людини і використання для ототожнення людини дістало назву криміналістична габітологія (лат. habitus - зовнішність, logos - вчення).
Габітологія - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає зовнішні ознаки людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють значну роль у розкритті та розслідуванні злочинів.
За ознаками зовнішності ідентифікованою є особа, що розшукується (перевіряється). Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об'єктами виступають:
-
словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної термінології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);
-
матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці;
-
уявний образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам'яті свідка, потерпілого, іншої особи; в цьому випадку ототожнення здійснюється шляхом пред'явлення для впізнання;
-
останки людини (трун, частини розчленованого трупа).
До видів криміналістичної ідентифікації людини за ознаками зовнішності відносяться:
-
ідентифікація людини шляхом пред'явлення длі впізнання;
-
ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі «словесним портретом»;
-
ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зовнішності з фото- чи ізопортретом (комбінованим портретом);
Достарыңызбен бөлісу: |