Теоретичними основами тактики є вчення про закономірності поведінки осіб, залучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психічних якостей, розроблення на цій основі прийомів збирання та дослідження доказової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого у певних ситуаціях.
Завданнями слідчої тактики як галузі науки криміналістики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі широкого використання даних спеціальних наук, узагальнення передової судової та слідчої тактики і активне впровадження тактичних рекомендацій у практичну діяльність органів розслідування і суду.
Ефективні прийоми збирання та дослідження доказів, що розробляються слідчою тактикою відповідно до вимог кримінально-ііроцесуального закону, виступають одним із головних факторів успішного розслідування злочинів.
Важлива роль у виробленні тактичних прийомів належить судово-слідчій практиці, оскільки саме під час розслідування і судового провадження конкретних справ перевіряється їх ефективність.
Науковці кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого вважають, що тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. На їх думку, за своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівиеву структуру:
-
загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію тощо);
-
підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшу- кової діяльності, тактика злочинної діяльності);
-
окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів тощо).
Оскільки тактика є частиною криміналістичної науки, вона не може не включати до себе деяких положень. Це можуть бути окремі криміналістичні теорії або їх структурні підрозділи. Окремі наукові теорії у криміналістичній практиці мають різний ступінь сформовапості, тому вона є відкритою системою, яка характеризується появою нових теорій.
Структурність криміналістичної тактики можна простежити за складом її засобів, зокрема таких як:
-
тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;
-
тактична рекомендація - науково обгрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;
-
тактична комбінація - упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації;
-
тактичне рішення, тобто тактика слідчої дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації;
-
тактична операція, тобто система слідчих або інших дні, спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.
§2. Тактичний прийом і критерії його допустимості
Тактичний прийом, що застосовується в кримінальному судочинстві, - це найбільш раціональний та ефективний спосіб дії особи, що здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді з метою швидкого і повного розкриття злочину, виявлення винних, установлення істини у справі.
Слідча тактика володіє ефективними тактичними прийомами, що сприяють успішному розкриттю злочинів. Вибір слідчим тактичного прийому здійснюється на основі всебічного вивчення обставин злочину, конкретної слідчої ситуації, допустимості тактичного прийому в кримінальному судочинстві.
Не кожний спосіб вирішення тактичних завдань розслідування може розглядатися як правомірний тактичний прийом.
Тактичний прийом повинен бути науково обгрунтованим і законним, відповідати нормам етики, забезпечувати ефективне використання науково-технічних засобів у розкритті, розслідуванні та попередженні злочинів.
Розпізнавальна риса тактичних прийомів полягає в тому, що в основу їх покладені наукові дані базових галузей знань, зокрема: психології, логіки, наукової організації праці та управління, а також узагальнений досвід розслідування і попередження злочинів.
У ході розслідування злочинів можуть застосовуватись лише такі прийоми, які відповідають принципам кримінально- процесуального закону.
Тактичні прийоми повинні відповідати також етичним нормам. Це означає, що під час здійснення своїх професійних функцій дізнавач, слідчий, прокурор, суддя в ході виконання конкретних процесуальних дій керуються моральними принципами кримінального процесу і завданнями судочинства, «щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний» (ст. 2 КПК України).
Ці завдання не можуть вирішуватись за межами принципів справедливості, гуманності та професійної етики. В ході розслідування злочинів недопустимо використовувати тактичні прийоми, які принижують честь і гідність громадян, пов'язані з обманом, насиллям чи погрозою застосування насилля.
Тактичний прийом повинен забезпечувати найбільш доцільне та ефективне застосування науково-технічних засобів з метою розкриття і попередження злочинів. Тактично правильне використання науково-технічних засобів під час здійснення багатьох слідчих дій нерідко є вирішальним у видаленні прихованих слідів злочину, способу його вчинення і відомостей щодо особи злочинця.
Тактичні рекомендації щодо здійснення процесуальних дій повинні повністю відповідати духу кримінально-процесуального закону, його принципам. У тоіі самий час тактичний прийом, перебуваючи в певній залежності від процесуального закону, володіє такими властивостями, які дозволяють відрізнити його як наукову рекомендацію від приписів кримінально-процесу- альних норм. Це прявляється перш за все в їхній правовій природі. Передбачений законом спосіб дії і його правова форма підлягають обов'язковому виконанню як тими, хто приймає закон, так і тими, кому ці вимоги закону адресовані.
Доцільність застосування тактичного прийому визначається слідчим в залежності від конкретної слідчої ситуації. Розмежування тактичного прийому і процесуального правила провадження слідчої дії можна здійснити також за неоднаковими юридичними наслідками, що настають у випадках порушення процесуального закону та неправильного застосування тактичних рекомендації!. Неналежне застосування тактичного прийому не тягне застосування процесуальних санкцій, в тоіі час як порушення приписів закону неминуче позбавляє результати слідчої дії їх доказової сили.
Тактичні прийоми класифікуються за різними підставами. З урахуванням завдань слідчої діяльності вони поділяються на прийоми:
-
пізнавальні - встановлення обставин події злочину, які необхідно розслідувати;
-
управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні злочинів;
-
організаційно-технічні, які забезпечують оптимальні зовнішні умови та необхідні організаційно-технічні заходи діяльності.
З точки зору вирішення тактичних завдань тактичні прийоми поділяють на:
-
початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;
-
проміжні, які застосовуються для встановлення доказу- вальних фактів або формування висновків, які забезпечують таке встановлення;
-
кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, в першу чергу щодо предмета доказування.
§3. Джерела і функції тактичних прийомів
Науковими джерелами тактичних прийомів виступають сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчислюваної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань. Наукові дані перерахованих галузей знань становлять основу формування тактичних прийомів, причому ці галузі знань впливають на розвиток прийомів слідчої тактики як безпосередньо, так і опосередковано. Наприклад, психологія впливає на розроблення тактичних рекомендацій в основному через юридичну психологію, а біологія і медицина - через судову медицину та деякі інші спеціальні науки.
На основі даних психології криміналісти розробляють ряд тактичних прийомів, які ефективно використовують під час. провадження слідчих дій. У ході обшуку, наприклад, застосовується такий тактичний прийом, як спостереження за поведінкою обшукуваних і оцінка їх реагування на дії слідчого, що нерідко сприяє виявленню прихованих об'єктів та самих тайників.
Наукові положення формальної логіки широко застосовуються під час попереднього і судового слідства. Всесторониє дослідження обставин кримінальної справи передбачає уміле використання слідчими і суддями логічних категорій, що забезпечують науковий підхід щодо пізнання особливостей злочину. Такі логічні прийоми, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція і дедукція виступають в якості наукової бази пізнання злочину, що розслідується. Зокрема, шляхом висунення і перевірки версій досліджуються обставини, що характеризують особу злочинця, знаряддя злочину, способи вчинення і приховування злочину.
Версія як тактичний прийом пізнання невідомих обставин злочину має важливе значення для планування розслідування. Логічні прийоми дедукції та індукції використовуються під час аналізу причинного зв'язку між фактами, виявленими в ході розслідування.
Закони логіки застосовуються не лише під час оцінки доказів, а й у ході виконання слідчих дій. Так, важливо застосувати логічний прийом аналізу інформації, одержаної слідчим у ході огляду місця події, допиту, затримання, обшуку, щоб скоршувати застосування тактичних прийомів пошуку доказів з прийняттям рішення щодо проведення інших процесуальних дій.
Важливим джерелом тактичних прийомів є психологія. Її роль визначається тим, що тактичні прийоми безпосередньо або опосередковано спрямовані на психіку людини. їх розроблення і побудова грунтуються на психологічних особливостях процесів сприйняття, пам'яті, мислення, тих чи інших властивостях і станах. їх зміст і механізм реалізації зумовлені необхідністю здійснення психологічного впливу з метою встановлення психологічного контакту, актуалізації забутого, викриття неправди у свідченнях тощо.
Для розвитку криміналістичної тактики певний інтерес становить соціальна психологія, яка дає відомості стосовно вікових, соціально-психологічних особливостей особи, її соціальної ролі тощо. Використання даних цієї науки дозволяє більш диференційовано формувати достатні і необхідні засоби впливу на осіб різних категорій.
У криміналістичній тактиці широко використовуються дані наукової організації праці та управління. Наукова організація праці й управління це процес безперевного удосконалення форм і методів слідчої роботи та здійснення оперативно-розшу- кових заходів у ході розслідування, організації слідчого апарату відповідно до новітніх досягнень науки управління; слідча тактика розробляє раціональні прийоми ефективного планування й управління ходом попереднього та судового слідства. Рекомендації наукової організації праці реалізуються в конкретних тактичних прийомах виконання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
Достарыңызбен бөлісу: |