Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на
жүктеу/скачать 3.33 Mb.
|
ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портрета» з фотозображенням; відновлення обличчя загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета); експертне ототожнення людини за фотознімками. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності здійснюється:
Ідентифікація особи за матеріальнофіксованим відображенням зустрічається рідко через ряд причин (відсутність підозрюваного, його фотографії тощо). Тому у практичній діяльності найчастіше ідентифікація особи здійснюється за такими методами як: опис; малювання; композиція з допомогою фотографій; композиіція з допомогою підсумовування малюнків. Це технічні прийоми матеріалізації слідів пам'яті. Опис - це фіксація результатів вербального спілкування з джерелом інформації про ознаки образу людини, який зберігається в його пам'яті, для складання словесного портрета. Слідчий пропонує суб'єкту добровільно розказати про ознаки й особливості людини, які він бачив і запам'ятав. Малювання - це графічне відтворення суб'єктивного образу, який зберігається в пам'яті джерела. Малювання як засіб матеріалізації сліду пам'яті є тактичним прийомом, який використовується в слідчих діях для отримання інформації від людей. Малювання суб'єктивного образу може здійснюватися як безпосередньо джерелом, так і слідчим з його слів, а також спеціалістом. Мальовані портрети називають суб'єктивними. Вони не тотожні, лише подібні до реального вигляду людини, що розшукується. Композиція з допомогою фотографій полягає в тому, що в процесі допиту джерелу пред'являють серію звичайних фотографій і пропонують вибрати ті з них, на яких будь-яка з ознак зовнішності схожа на запам'ятовані ознаки. Слідчий або спеціаліст вирізує з фотографій вказані і відібрані ознаки зовнішності і наклеює їх на аркуші паперу. Таким чином складається портрет. Прогалини між ознаками ретушуються. Складений таким способом портрет дістав назву фоторобота. Композиція за допомогою підсумовування малюнків - найефективніший спосіб відтворення і закріплення ідеальних відображень. Сутність складання суб'єктивного портрета полягає в тому, що джерело під час допиту вибирає з мальованих елементів зовнішності ті, які він запам'ятав як схожі, а спеціаліст конструює з них портрет. Словесний портрет - це система опису зовнішності людини з використанням спеціальної термінології. Опис здійснюється з верху до низу, у двох положеннях обличчя особи (фас та правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою, положенням відносно інших частин тіла. Найсучаснішим засобом формування суб'єктивного портрета розшукуваної особи є використання комп'ютерної програми та засобів комп'ютерної графіки з метою побудови фотокомпо- зиційних портретів зі слів очевидців. Таким способом виготовляється комп'ютерний фоторобот. §2. Зовнішні ознаки людини та їх класифікація Ознака - це характеристика, відмінна риса об'єкта. В габі- толоіїї ознака характеризує зовнішність людини в цілому або окремі її елементи (зріст, ніс, очі тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні. Власні ознаки визначають безпосередньо будову тіла. Вони поділяються на анатомічні та функціональні. Супутні ознаки зовнішності - це особливості одягу, иред- метів-прикрас, утилітарних предметів (тростинка, парасолька). Анатомічні ознаки - це особливості будови тіла людини.
Функціональні ознаки є загальними і характеризують людину як живу динамічну систему.
До особливих відносяться не всі прикмети і не завжди такі приклади впадають в очі. Тому виділяють помітні прикмети, тобто такі ознаки будь-якого походження, які розташовані на відкритих частинах тіла та привертають увагу з першого погляду своєю незвичайністю (формою, розміром, кольором). Помітні прикмети дозволяють відразу видиліти окрему особу із групи людей. Особливі прикмети детально описуються за їх розташуванням, розміром, формою, а деякі і за характером поверхні та кольору. Під час описування татуїровок необхідно вказувати також сюжет зображення, надписи та інші особливості. Татуювання мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців та в оперативно-роз- шукових цілях. Одяг та інші особисті речі повинні бути описані по можливості також детально. 184 §3. Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності Експертне ототожнення - це безпосереднє порівняння ознак зовнішності людини, закарбованих на фотознімках, кіно- та відеоматеріалах, із зразками ознак зовнішності, відображених на різних матеріальних носіях інформації. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:
Портретно-криміналістична експертиза вирішує такі завдання: чи відображено на пред'явлених фотографіях одне і те саме обличчя; чи немає на груповій фотографії особи, фотографія якої пред'явлена для дослідження; чи не зображений на фотографії труп особи, яка розшукується; чи не належить череп людині, фотографія якої пред'явлена для дослідження. На портретно-криміналістичну експертизу подають матеріали, на яких обличчя може бути зображено в різних положеннях. Доцільно, щоб на порівнювальних матеріалах обличчя було зафіксоване приблизно в тих самих ракурсах. Кіно-, відеомате- ріали, рентгенограми подають в оригіналах, кісткові останки повинні бути звільнені від м'яких тканин. Експертне ототожнення людини можливе тоді, коли зображення обличчя на фотознімку одержані об'єктивними засобами фіксації на підставі законів геометричної оптики. Будь-яка копія повинна бути подібна до оригіналу та ізоморфна йому, тобто будь-який об'єкт системи можна розглядати як «модель» і вивчати па ньому різнобічні ознаки. Тому неоднакові геометричні будови, які застосовуються в експертизі, можуть розрізнятися лише розміром, але не ознаками, які є основою для їх будови. Звідси, під час збільшення фотографічних зображень взаємозв'язок і співвідношення між ознаками не змінюється. Ідентифікаційним об'єктом фотопортретної експертизи у всіх випадках є конкретна людина, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об'єктами можуть бути: геометрично точні зображення голови та обличчя ідентифікаційного об'єкта; скелет голови (череп) або його знімок. Об'єктами ідентифікаційної експертизи можуть бути портрети, створені художниками, а також всі композиційні портрети. Методика ідентифікаційного дослідження фотографічних зображень складається з таких етапів. На початку дослідження серед зразків намагаються відібрати такі фотознімки, на яких обличчя зафіксоване в однаковому або близькому до досліджуваного ракурсі. Потім фотознімки приводять до одного масштабу, для чого використовують константні антропометричні точки голови. Одержані одномасштабні знімки наклеюють на таблиці й описують кожний знімок за системою словесного портрета. Однакові ознаки за формою, розміром та розташуванням відмічають стрілками. Для визначення співвідношення ознак останні з'єднують прямими лініями, одержані геометричні фігури порівнюють. Відмінні ознаки, як правило, на фотознімках виділяють іншим кольором. Відтак оцінюють сукупність збіжених ознак і відмінних, пояснюючи причину появи останніх, а сукупність збіжених ознак оцінюють як неповторне. Контрольні запитання жүктеу/скачать 3.33 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|