Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на



бет9/58
Дата24.07.2016
өлшемі3.33 Mb.
#219618
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   58
Т

о

'X Я



























о







X

сх




X

























о

Си
Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання ав­тором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, викори­стання різних мовних стилів - наукового, публіцистичного, офіційно-документального, канцелярського, виробничо-техніч- пого, художнього, епістолярного, побутового.

Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови складають загальні ознаки письма. Окремими ознаками можуть бути стійки граматичні, стилістичні особливості письмової мови, які постійно повторюються у великому обсязі матеріалу і слугують основою для встановлення автора.

До топографічних ознак письма відносяться форма і розмір полів, відступів, розташування рядків, наявність нових, перено­си слів, розташування вставок у пропущених словах, нумера­ція сторінок тощо.

Топографічні ознаки відносяться до загальних ознак пись­ма. Вони відображені в рукописних і друкарських текстах. Цим вони відрізняються від ознак усної та письмової мови, які мо­жуть і не мати графічної форми.

Ознаки почерку поділяють на загальні й окремі. Загальні ознаки характеризують у цілому. До них відносять:

  • виробленість почерку - здатність до швидкого, біглого письма. За цією ознакою почерк поділяється на високий, середній та низький;

  • загальний тип почерку характеризується його побудовою - учнівський, вигадливий, ускладнений, стилізований;

  • загальний напрям рухів. Більшість українських почерків мають лівоокружний рух (за годинниковою стрілкою), правоокружні рухи зустрічаються рідко, головним чином у підрядкових петлях;

  • розмір висота рядкових елементів літер. Крупний по­черк висота літер складає 5 мм і більше, середній - від 2 до 5 мм, дрібний - менше 2 мм;

  • нахил почерку - буває прямий, правий, лівий;

  • розгін - відношення двоштрихової букви до її ширини. За розгоном почерк поділяють на розмашистий, середній, стислий;

  • ступінь зв'язності - це кількість букв, що виконуються без відриву знаряддя письма від паперу. За зв'язністю почерк поділяють на високий - зв'язність більше 5 букв, середній до 5 букв, низький (відривний) - 2 букви.

До окремих ознак почерку відносять індивідуальні особливості виконання окремих письмових знаків з точки зору відхилення їх від типових прописів та загальних характеристик почерку:

  • спрямування руху в ході виконання літер;

  • зв'язність знаків, штрихів;

  • співвідношення елементів у письмових знаках за висотою і розташуванням;

  • розташування точок початку та закінчення штрихів у письмових знаках і літерах;

  • форма траєкторії рухів під час виконання письмових знаків (дуго-, круго-, петлеподібна);

  • протяжність рухів;

  • спосіб початку та закінчення руху;

  • кількість рухів;

  • послідовність рухів;

  • складність рухів.

Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки відрізняються своєрідністю та стійкістю.

§3. Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи



Під час підготовки матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи основним завданням слідчого є надання в розпо­рядження експерта доброякісних порівняльних зразків. У даній експертизі розрізняють також два види зразків - вільні та екс­периментальні.

Вільними називаються рукописи, виконані до порушення кри­мінальної справи. Судова і експертна практика надають їм вели­кого значення, оскількі матеріали, представлені для порівняння, написані в обстановці, що виключає умисну зміну почерку.

Вільні зразки почерку слічий відбирає шляхом виїмки, об­шуку, огляду.

В якості вільних зразків необхідно надсилати декілька до­кументів, оскільки за одним документом (незалежно від його розмірів) важко робити висновок щодо фактів зміни почерку в рукописах даної особи.

Вільні зразки почерку повинні відповідати таким вимогам: відповідність документу, що досліджується; достовірність (без­сумнівність) походження; відповідність за часом виконання документа; формою і змістом; достатність зразків за кількістю.

Внаслідок інтенсивних вправ у писанні, в залежності від умов роботи та інших причин, почерк людини може стати більш виробленим і, навпаки, деградувати внаслідок тяжкої хвороби чи старості тощо. Тому вільні зразки за часом повинні відпов­ідати документам, що досліджуються.

Інколи можуть використовуватись умовно-вільні зразки почерку, тобто такі, що виконані після порушення криміналь­ної справи, але без зв'язку з експертизою (скарги, заяви тощо).

Експериментальними називаються рукописи, виконані за пропозицією слідчого, судді чи прокурора спеціально для по­рівняльного дослідження. Експертні зразки одержують: під диктування та шляхом самостійного написання за пропози­цією слідчого чи судді й обов'язково у їх присутності. Найк­раще диктувати текст документа, що досліджується. Якщо з урахуванням змісту документа це неможливо, то рекомен­дується завчасно підготувати текст, в який могли б бути вклю­чені в інших співвідношеннях слова, що знаходяться в дослі­джуваному документі.

Під час підготовки порівняльного матеріалу необхідно дот­римуватися загального правила: чим коротший рукопис, що досліджується, тим більше вимагається зразків. Якщо текст до­кументу, що досліджується, виконаний лівою рукою, з насліду­ванням друкованого шрифту чи зміненим почерком, то експер­ту надсилають вільні й експериментальні зразки звичайного швидкопису, а також експериментальні зразки, одержані відпо­відно до особливостей виконання документа, що досліджуєть­ся (відбирають зразки, виконані лівою рукою, з наслідуванням друкованого шрифту тощо). Під час відбирання зразків недо­пустимо пропонувати особі писати певним чином - крупно, дрібно, широко чи відтворювати будову букв та їх частин відпо­відно до оригіналу.

В ході вирішення питання, чи виконано підпис певною осо­бою, необхідні такі зразки:

  • вільні й експериментальні зразки підписів особи, від імені якої виконано підпис;

  • вільні зразки підозрюваного у вигляді текстів;

  • вільні зразкі підписів підозрюваного;

  • експериментальні зразки підозрюваного, виконані у вигляді накреслень прізвища особи, від імені якої зна­читься підпис.

Експериментальні зразки підписів одержують на декількох аркушах паперу з незначним інтервалом у часі.

Вільні й експериментальні зразки завіряються слідчим чи суддею.

У разі необхідності дослідити рукописний текст експерту надсилають:

  • вільні зразки письма підозрюваного (обвинуваченого) на 8-10 аркушах;

  • екпериментальні зразки - на 5-10 аркушах.

У разі призначення експертизи підписів рекомендується експерту надавати:

  • вільні та експериментальні зразки почерку па 8-10 ар­кушах;

  • по 10-15 вільних і 20-30 експериментальних зразків підписів особи.

Експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах паперу (по 5-6 підписів на кожному аркуші) або па таких са­мих бланках, що й досліджувальний документ.

Почеркознавча експертиза призначається за мотивованою постановою слідчого або судді.

§4. Методика судово-почеркознавчої експертизи



Почеркознавча експертиза призначається як за криміналь­ними, так і за цивільними справами. Тому вона є найбільш поширеною і вирішує такі завдання: ідентифікаційні, які пов'я­зані з встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису; класифікаційні - пов'язані з встановленням за почерком деяких властивостей чи ознак особи, характерних для певних груп населення; діагностичні - пов'язані з розпіз­наванням часу та умов виконання конкретного рукопису, а також із визначенням емоційного стану виконавця.

Питання, які вирішуються експертизою, можуть бути двох видів: ідентифікація виконавця тексту чи підпису; встановлен­ня обставин, за яких вони були виконані.

Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту можуть поставлені такі запитання:

  • ким написаний текст документа, що досліджується;

  • ким виконані цифрові записи;

  • хто виконав підпис від певної особи;

  • однією особою чи різними особами виконані тексти (підписи) в кількох документах чи окремі частини в одному документі.

Під час вирішення неідентифікаційних питань експерту- почеркознавцю може бути запропоновано встановити:

  • чи виконаний рукопис у процесі вільного письма або з застосуванням технічних засобів (копіювального паперу, шляхом перетискування з наступним обведенням тощо);

  • чи не виконаний рукопис умисно зміненим почерком;

  • чи не виконаний текст з наслідуванням почерку пев­ної особи;

  • чи не виконаний рукопис у незвичайних обставинах (в незвичайній позі, при низькій температурі тощо);

  • чи не виконаний рукопис під час незвичайного стану особи, яка його писала (в стані фізичної втоми, сп'яні­ння, збудження);


    Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   58




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет