Тактичні прийоми виконують різні функції і поділяються на загальні та окремі. Загальні виходять за рамки ізольованої дії та характерні для ряду процесуальних дій. Окремі притаманні внутрішньому змістові окремої дії.
До загальних функцій тактичних прийомів відносяться: пізнавальна, прогностична, комунікативна, регулятивна. Розглянемо кожну з них окремо.
Пізнавальна функція тактичних прийомів пов'язана з одержанням доказової інформації під час виконання окремих процесуальних дій. Пізнавальна функція складається із застосування таких прийомів, які, відповідно до мети дії, сприяють виявленню інформаційного матеріалу та встановленню істини.
Прогностична функція тактичних прийомів дозволяє слідчому правильно обрати ті чи інші способи дії, домогтися реалізації мети процесуальної дії. Ця функція охоплює три основні напрямки передбачення: 1) власних дій слідчим (суддею); 2) дій інших учасників процесу розслідування; 3) можливості управління здійснюваною діяльністю.
Комунікативна функція проявляється у процесі спілкування слідчого з іншими учасниками в межах процесуальної дії. Ця функція тактичних прийомів включає такі напрями: встановлення психологічного контакту; управління спілкуванням з боку слідчого; здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування; одержання слідчим необхідної інформації в процесі спілкування.
Регулятивна функція тактичних прийомів припускає можливість виявляти їх вплив на слідчу ситуацію і ситуацію процесуальної дії, змінювати їх. Правильно обраний тактичний прийом дозволяє регулювати ситуацію в потрібному напрямі. В ході використання тактичних прийомів відбувається зміна ситуації, яку воші регулюють.
Тактичні прийоми виконують також окремі функції, зумовлені специфікою процесуальної дії, її цільовою і ситуативною спрямованістю. Окремі функції становлять собою диференціацію тих чи інших загальних функцій, пов'язану зі специфікою слідчої чи судової дії. Так, під час проведення допиту загальні функції тактичних прийомів знаходять свій прояв у таких окремих функціях, як функція викриття (викриття неправдивої заяви про алібі тощо); функція спонукання (відродження в пам'яті забутого, стимулювання щодо дачі показань); функція корекції (уточнення показань).
§4. Поняття і класифікація слідчих ситуацій
Слідча ситуація - це відносно нова категорія криміналістичної тактики, яка сформувалася в 1967р. (О.Н. Колісниченко). Однак і до теперішнього часу її поняття викликає дискусію.
Більшість вчених слідчу ситуацію розуміють як таке положення, що склалося на певний момент розслідування злочину (О.Н. Колісниченко, І.М. Лузгін, О.Р. Ратинов, І.Ф. Герасимов).
В.К. Гавло формулює слідчу ситуацію як сукупність фактичних даних, які відображають подію, що розслідується. Близький до цього визначення Л.Я. Драпкін, який у слідчій ситуації бачить інформаційну модель, динамічну інформаційну систему, що містить ознаки, які мають значення в кримінальній справі. В.І. Шнканов та М.О. Селіванов вважають, що слідча ситуація - це сукупність даних, в яких слідчому належить діяти. Слідча ситуація - це обстановка, картина розслідування, яка склеїлася на певний момент розслідування, тобто сума значущої інформації (М.О. Селіванов).
P.C. Бєлкін визначає слідчу ситуацію як сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування, тобто обстановка в якій протікає процес розслідування.
Отже, розглянуті визначення слідчої ситуації справедливі лише в матеріальному аспекті, оскільки умови, в яких протікає розслідування, складають об'єктивну реальність - матеріальні та ідеальні джерела інформації. Однак такі визначення слідчої ситуації в пізнавальному плані некоректні і потребують удосконалення.
Слідча ситуація '— це, з одного боку, об'єктивна реальність (матеріальні та ідеальні джерела), а з іншого - пізнана суб'єктом доказування об'єктивна реальність, що існує на даний момент. Непізнана матеріальна реальність містить потенційну інформацію щодо події злочину. Для введення її в процес доказування необхідний суб'єкт пізнання, який дослідить її та сформує слідчу ситуацію, яка представляє пізнавальну проблему. Останню слідчий вирішує шляхом зстосування тактичних рішень.
Таким чином, слідча ситуація в пізнавальному плані - це оціночна категорія, а в інформаційному - сукупність матеріальних та ідеальних джерел, які виникають на конкретний момент розслідування. Тому у визначення слідчої ситуації повинен бути введений суб'єкт пізнання. У зв'язку з цим ситуації поділяють за суб'єктом на: експертні, розшукові, судові, слідчі.
Слідча ситуація - це пізнана слідчим сукупність умов, в яких у даний момент здійснюється розслідування. Слідча ситуація - не інформаційна модель, яка склалася у суб'єкта доказування на основі пізнання реальних умов, в яких здійснюється розслідування.
Під час побудови (пізнання) слідчої ситуації слідчий враховує фактори: інформаційного характеру щодо події злочину;
процесуального й тактичного характеру; психологічного характеру; організаційного характеру.
Слідчі ситуації класифікують за різними підставами. Найбільш повну класифікацію запропонував Л.Я. Драпкін. Він поділяє слідчі ситуації на: прості та складні; проблемні та конфліктні; типові та специфічні; закриті га відкриті; одноеле- ментні та багатоелементні (комплексні); суворого суперництва та несуворого.
З урахуванням змісту та напрямів розслідуапня слідчі ситуації поділяють на: сприятливі та несприятливі; конфліктні та безконфліктні; типові та специфічні; початкові, проміжні, кінцеві.
Сприятлива ситуація складається за наявності достатньої інформації. Ситуація стає сприятливою, коли для її вирішення потрібно лише забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих оиеративно-розшукових, громадських організаційних).
Несприятлива ситуація складається, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація найчастіше характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на збір інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу.
Безконфліктна слідча ситуація виникає, коли інтереси учасників розслідування співпадають.
Конфліктна слідча ситуація характеризується тим, що інтереси слідчого та учасників процесу розслідування не співпадають (наприклад, обвинувачений прагне приховати сліди злочину тощо).
Типова ситуація складається, коли під час розслідування злочину діють загальні закономірності механізму здійснення злочину, утворення джерел доказової інформації. Для вирішення типових ситуацій застосовують заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого, дізнавача.
Специфічна слідча ситуація виникає за характерним збігом обставин, які потребують вибору нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення.
Початкові слідчі ситуації виникають на стадії порушення кримінальної справи та на початковому етапі її розслідування.
Проміжні ситуації характерні для подальшого етапу розслідування (робочого етапу), вони можуть бути різних видів.
Кінцеві ситуації виникають під час завершення розслідування, оцінки його результатів. Вони визначають, як закінчилося розслідування, які проблеми виникли у зв'язку з цим. Вирішення кінцевих ситуацій передбачає; діяльність слідчого, яка завершує процес розслідування.
§5. Тактичне рішення. Тактична операція. Тактична комбінація
Тактичне рішення.
З метою вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення, за допомогою якого впливає на хід і результати процесу розслідування, вибір методів, прийомів і засобів досягнення мети. Спочатку це уявна діяльність щодо оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому це формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, нарешті, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення. Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає: оцінку ситуації; створення уявної інформаційної моделі; вичленен- ня проблеми та побудову версій; планування діяльності щодо вирішення ситуації; практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.
Тактичні рішення поділяються на процесуальні й непроце- суальні. До перших відносять вибір слідчих дій, запобіжні заходи тощо. Неироцесуальні тактичні рішення - це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законодавства. Вибір найбільш раціональних засобів і тактичних прийомів пов'язаний з ризиком, через що необхідна достатня інформаційна база.
Тактичний ризик у криміналістиці може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локації ризик повинен поширюватися на: проведення тактичних операцій; здійснення слідчих (судових) дій та оператнвно-розшукових заходів; застосування систем тактичних прийомів окремих процесуальних дій; використання окремих тактичних прийомів.
Складність прийняття рішень слідчим чи суддею зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків - позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь зпрогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.
Таким чином, тактичне рішення - це вольовий акт слідчого, який полягає у визначенні мети, а також засобів та способів її досягнення. Тому будь-яке тактичне рішення повинно відповідати ряду вимог: законності, етичності, обгрунтованості, своєчасності, реальності виконання.
Тактична операція.
Тактична операція становить собою сукупність слідчих, оперативних та інших дій, які плануються слідчим для вирішення слідчої ситуації у ході розслідування злочину. Тому слідчі дії, оперативні та організаційні заходи складають елементи тактичної операції.
Тактична операція є засобом розслідування. Вона завершує процес ситуаційного розслідування, який включає ситуацію, тактичне рішення та тактичну операцію.
Процес розслідування - це пізнавальна діяльність слідчого з приводу події злочину. Будь-яка ситуація, що виникає на конкретний момент розслідування, становить перед слідчим пізнавальне завдання, для вирішення якого він приймає тактичне рішення, яке практично реалізує в тактичній операції.
Проведена тактична операція формує нову ситуацію, для вирішення якої слідчий знову приймає тактичне рішення, яке реалізує у ході тактичної операції і так доти, доки не завершить останню кінцеву ситуацію, тобто не закінчить розслідування.
Достарыңызбен бөлісу: |