Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на
жүктеу/скачать 3.33 Mb.
|
який клас, вид звукозап псуючого пристрою, на якому записано звукове середовище на місці вчинення злочину; чи є механічні зміни фонограми (монтаж механічний або з використанням електроакустичного тракту); чи є запис на фонограмі первинним, чи це перезапис з іншого носія, звукозаписуючого пристрою. Самостійним і найбільш складним ідентифікаційним завданням являється ототожнення конкретної особи за магнітним записом її усної мови. Складність її рішення полягає в тому, що фонограма мови людини представляє собою відображення на магнітному носії складної сукупності фізичних звукових сигналів голосу людини і її усно-мовних фонетико-лінгвістичних навиків, з'єднаних в єдиний функціонально-динамічний комплекс озвученої мови. Тому для достовірного висновку про тотожність особи за записом її мови необхідний комплексний підхід, що поєднує фонетико-лінгвістичне дослідження усної мови як навику людини, відображеного на магнітному носії, з електроакустичним дослідженням звукової характеристики голосу того, хто розмовляє. У зв'язку з цим ідентифікаційний процес починається з аудитивного аналізу фонограми мови як складної системи акустичних сигналів, породжених рухом артикуляторних органів мовнотворчого тракту. На цьому етапі експерт відбирає найбільш інформативні фрагменти мови, що містять необхідну спектральну характеристику, яка індивідуалізує голос людини. До них відносяться високоенергетичні (формантні) ділянки звуків і їх спектральні переходи, що виділяються з неперервного мовного сигналу уже на наступному етапі електроакустичного аналізу фізичних характеристик голосу. Таким чином, методика вокалографічного ототожнення особи представляє собою комплексне багатоступінчате роздільне і порівняльне дослідження з метою індивідуалізації усно-мовного навику та фізичних (спектральних) характеристик голосу особи, що перевіряється, і висновку про їх тотожність чи відмінність за ознаками озвученої мови. Контрольні запитання
Теми рефератів і курсових робіт
Література
Тема 15. Кримінальна реєстрація
кріімінальїіої реєстраїці
§1. Поняття і значення кримінальної реєстрації Кримінальна реєстрація - це науково розроблена система обліку осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей стосовно них, які мають криміналістичне значення. В основі криміналістичного обліку лежать індивідуальні ознаки, притаманні даному конкретному об'єкту. В якості таких ознак використовуються анкетні дані, відомості про зовнішність, відбитки пальців, характерні особливості слідів, викрадених речей та ін. На початку свого розвитку кримінальна реєстрація обмежувалась лише пофамільним обліком злочинців. Потім додатково стали використовуватись ознаки зовнішності, антропометричні показники, відбитки пальців. Були також організовані обліки злочинців за кличками і способами скоєння злочинів. Поступово група об'єктів, що бралась на облік з метою розкриття злочинів, розширювалась. З'явились обліки невпізнаних трупів, безвісті зниклих осіб, викраденої, загубленої, вилученої, добровільно зданої та знайденої вогнепальної зброї тощо. В сучасних умовах кримінальна реєстрація - це науково розроблена система отримання, обліку і зберігання даних про осіб, предмети та інші об'єкти, що мають значення для розкриття та розслідування злочинів. Кримінальну реєстрацію інколи ототожнюють з криміналістичним обліком. Криміналістичний облік - це система обліку всієї криміналістичної інформації, яку використовують як під час розкриття і розслідування злочинів, так і в профілактичній та адміністративно-правовій практиці. Криміналістична реєстрація - це обліки інформації, які використовують лише в оперативно-розшуковій, слідчій та виправно-трудовій практиці. Всі криміналістичні обліки здійснюються в органах внутрішніх справ України і порядок їх створення та використання регламентується інструкціями МВС. Однак це не означає, що обліки використовуються лише слідчими і працівниками дізнання органів внутрішніх справ. Вони носять міжвідомчий характер і при розслідуванні злочинів за їх допомогою звертаються слідчі всіх правоохоронних органів. Форми обліку можуть бути різноманітними в залежності від виду об'єкта, характеру його ознак, що використовуються в якості реєстраційних, а також матеріалів, в яких ці ознаки відображені. Облік може здійснюватись у формі картотек, списків (журналів), альбомів та колекцій. Найбільш розповсюджена карточна форма обліку. Окремі види реєстрації оформляються у вигляді перфо- обліків з машинною обробкою реєстраційних матеріалів. Великі можливості для криміналістичної (кримінальної) реєстрації створює застосування електронно-обчислювальної техніки. В обліках, що грунтуються на її використанні, реєстраційні дані кодуються відповідним чином за принципом «озпака-символ». Сукупність символів утворює реєстраційний (цифровий чи літерний) шифр конкретного об'єкта. Цей шифр закладається в «пам'ять» електронно-обчислювальної машини (ЕВМ). Вихідні дані (тобто аналогічні реєстраційні прикмети об'єкта, що перевіряється) кодуються по тій самій системі. У кожному криміналістичному обліку можна виділити два головні аспекти. Це, по-перше, власне реєстрація: накопичення, обробка, систематизація та відповідне розміщення даних, що характеризують об'єкти. По-друге, перевірка за реєстраційними даними обліку певних об'єктів, яка здійснюється за ініціативою відповідних служб та службових осіб. Підставою для перевірочної роботи є фактичні дані чи обгрунтовані припущення про те, що перевіряючий об'єкт раніше піддавався криміналістичній реєстрації і відповідні відомості про нього знаходяться на конкретному обліку. Факт реєстрації являється неодмінною умовою позитивного підсумку перевірки. Перевірка можлива при умові, якщо пред'явлений для перевірки об'єкт або відомості, що його характеризують, аналогічні відомостям, які відображені в реєстраційних матеріалах конкретного обліку. На основі реєстраційних матеріалів можлива ідентифікація достовірності предмета. Вона також залежить від достовірності і ііовпотн обліку матеріалів. Такими обліками є, наприклад, облік загиблих невідомих осіб, облік невпізнаних трупів. У той же час деякі обліки основані на реєстрації даних, які за своєю природою не створюють передумов для категоричного ствердження чи відхилення тотожності. Такими є, наприклад, облік за способом скоєння злочину. Встановлений при перевірці за цим обліком збіг ознак, що характеризують способи злочинних дій особи, що перевіряється, та одного з невідомих раніше злочинців спосіб скоєння злочину, який був зареєстрований, дає змогу лише припустити, що той, кого перевіряють, та невідомий злочинець - одна і таж особа. Підсумком перевірки за криміналістичними обліками являється констатація обумовлених, різних за своїм значенням фактів. Ці факти можуть мати доказове значення (наприклад, факти залишення сліду руки на місці перозкритого злочину тим, кого перевіряють); оперативне значення (наприклад, факт скоєння перозкритого злочину способом, характерним для особи, яку перевіряють); кримінально-правове чи криміналістичне значення (наприклад, встановлення колишньої злочинної діяльності того, кого перевіряють). Система криміналістичної реєстрації МВС України включає в себе такі основні види обліків: алфавітний і дактилоскопічний (за десятипальцевою системою) обліки засуджених та затриманих. Це два види обліку, оформлені у дві картотеки. Але ці обліки взаємопов'язані один з одним, бо дозволяють взаємно пе- репровіряти дані одного з них через другий. Взаємний зв'язок цих обліків дозволяє назвати їх «алфавітно-дактилоскопічний облік»: дактилоскопічний облік осіб, що перевіряються, та невідомих злочинців, яки зникли з місць пригод; облік злочинців та осіб, що перевіряються, за їхніми зовнішними ознаками (прикметами); облік злочинців за способом скоєння злочинів; облік осіб, безвісті зниклих; облік невпізнаних трупів, облік втраченої та вилученої нарізної вогнепальної зброї; облік куль, гільз, виявлених на місцях нерозкритих злочинів; облік викрадених і вилучених речей та речей, належність яких не встановлена; облік номерних речей (фотоапаратів, годинників, автомобілів тощо). Значення кримінальної (криміналістичної) реєстрації визначається тим, що вона:
|