Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на
жүктеу/скачать 3.33 Mb.
|
|
Сліди знарядь злому поділяють на такі види: сліди натискання; сліди ковзання; сліди різання; сліди удару; сліди розпилу; сліди свердління. Сліди натискання (тиснення) утворюються під час прямолінійного руху слідоутворюючого об'єкта перпендикулярно слідосприймаючому об'єкту, внаслідок чого відбувається формування, руйнування, залишкова деформація, нашарування, перерозподіл частин речовини, зміна та перебудова внутрішньої структури об'єкта. Сліди ковзання утворюються під час прямолінійно-поступального руху слідоутворюючого об'єкта, який переміщується під дією двох сил, спрямованих за вертикалю та горизонталлю, уздовж слідосириймаючої поверхні з одночасним тисненням на неї. Сліди різання виникають у зв'язку з використанням різноманітних інструментів з ріжучими гранями (свердло, сокира, стамеска, пилка, зубило тощо). Сліди різання надзвичайно різноманітні і в багатьох випадках дозволяють здійснити родову та індивідуальну ідентифікацію інструмента. Здійснюється це за рахунок відображення в слідах індивідуальних особливо- • Т!*Й згаданих інструментів. Сліди удару виникають під час вибивання віконних чи дверних рам, стіп, а також у разі нанесення ударів по тілу людини. Сліди удару містять порівняно невелику ідептифікацйну інформацію, однак у ряді випадків її виявляється достатньо для вирішення як ідентифікаційного завдання, так і встановлення родової (видової) належності знаряддя злочину. Особливі труднощі під час дослідження слідів різання являють сліди розпилу та свердління, які зустричаються часто. Під час утворення слідів розпилу зуби пилки послідовно проходять трасу різання, зтираюгь сліди, залишені попередніми зубами. Тому сліди розпилу придатні лише для встановлення групової належності. В слідах свердління у разі наявності денця нерідко можна виявити індивідуальні особливості свердла. Перераховані, як і будь-які інші, сліди повинні по можливості вилучатися в натурі і приєднуватися до матеріалів справи в тому стані, в якому вони виявлені. Сліди знарядь злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил та прийомів: фотографування, вимірювання, опису, копіювання та моделювання, вилучення слідів разом з предметом. Для моделювання слідів на дереві найчастіше застосовують пластилін, пасту «К», сієласт тощо. Забарвлені сліди і сліди контакту знарядь обов'язково необхідно вилучати з предметом, па якому вони залишені. На трасологічну експертизу для встановлення способу злому, групової належності та індивідуального ототожнення знарядь злому необхідно представляти:
Крім того, на експертизу доцільно надсилати фотознімки, схеми ро : гашування слідів тощо. §6. Сліди транспортних засобів Сліди транспортних засобів - це матсріальнофіксовані відображення окремих частин транспорту, за якими можна встановити ряд обставин кримінальної справи, що відносяться як до самого транспорту, так і особливостей його використання (Схема 10). Види слідів транспортних засобів поділяють за видами транспорту. Останній буває самохідний та несамохідний. Як перший, так і другий поділяють на колісний, гусеничний та полозний. Колісний залишає сліди катання, гусеничний - сліди тиснення, полозний - сліди ковзання. Сліди катання та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими. Інколи об'ємні сліди містять частинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, що формує слід. Сліди коліс. їх зовнішня будова, характер і придатність щодо дослідження залежать від типу, марки і моделі транспортного засобу, а також від механізму та умов їх утворення. Так, усі типи автомобілів поділяються па двовісні і тривісні. До першого типу відносяться усі марки і моделі легкових автомобілів і більша кількість вантажних. Три осі мають лише автомобілі великої ваптажоємкості та спеціальні. Кількість осей визначає не лише число коліс, сліди від яких складають переважну більшість слідів транспортних засобів, а й у більшості їх вид і механізм утворення. Справа в тому, що під час прямолінійного руху сліди передних коліс перекриваються слідами задніх, у зв'язку з чим у слідах достатньо чітко відображаються лише ознаки задних коліс, зокрема такі, як кількість коліс на осі, ширина коліс, вид і марка шини (її розмір і малюнок протектора). Тому сліди передніх коліс виявляються придатними для вирішення того чи іншого питання лише у випадку, якщо вони утворились під час поворотів автомобіля. Крім того, за слідами передніх коліс можна визначити такий параметр автомобіля, як ширина колії, тобто відстань між колесами, що знаходяться на одній осі. Другим важливим параметром автомобіля є його база, тобто відстань між передньою і задньою осями. Однак, незважаючи на важливість таких параметрів, як ширина колії і база автомобіля, найбільше значення для установлення конкретного автомобіля мають сліди шини. В залежності від моделі пневматичні шини розрізняють за діаметром, шириною профілю і малюнком протектора. Зовнішніш діаметр шини обчислюється за довжиною ЇЇ округлості, визначити яку можна шляхом вимірювання відстані між будь-якою деталлю (особливістю) бігової частини шини, що два рази повторилася в її сліді. У даному випадку необхідно врахувати, що вона, як і довжина округлості, може змінюватись в залежності від ваги автомобіля (вантажу), стану дорожнього покриття та внутрішнього тиску в шині. Практично незалежним від цих умов є малюнок протектора. Розміщуючись на біговій поверхні шини, він однаково добре передається як в об'ємних, так і поверхневих слідах. Сліди гусениць, а точніше - траків, з яких вони складаються, утворюються із двох смуг. Відстань між їх центрами є шириною колії даного транспортного засобу, що дозволяє визначити його тип і модель, а під час відображення у слідах траків їх індивідуальних особливостей - здійснити його ідентифікацію. Сліди полозів - це сліди ковзання. Тому, як правило, вони характеризуються лише загальними ознаками: шириною колії 
саней, шириною полозів. Індивідуальні особливості виникають лише як наслідок дефекту полозів або їх особливої конструкції. Сліди неходової частини транспортних засобів, як правило, утворюються у трьох випадках: під час наїздів, зіткнення з іншими транспортними засобами та зачіпанні (під час руху) нерухомих предметів. Ця особливість механізму їх утворення визначає виникнення слідів не лише на слідосприймаючому об'єкті, а й на самому транспортному засобі. Це є важливою передумовою для розшуку автомобіля, який зник з місця події, та доказів його причетності до скоєного злочину. Цьому ж сприяє виявлення на місці події окремих частин, що відділилися від автомобіля. Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду з предметом. На місці дорожньо-траспортної пригоди (ДТП) виготовляють панорамним методом слід бігової доріжки, рівний довжині оружності колеса; детально фіксують особливості будови малюнка протектора та виготовляють зліпки цієї частини сліду. Поверхневі сліди, наприклад пилеві, переносять на копіювальні дактилоплівки. На місці ДТП необхідно фіксувати: ширину бігової доріжки, ширину протектора та його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частини транспорту (вантажу), що відділилися, плями мастил, осколки фарного скла, частинки грунту тощо. На трасологічну експертизу з метою ототожнення транспортного засобу за його слідами необхідно надсилати копії слідів (зліпок, масштабний фотознімок), схему розташування слідів, а також шини, які могли залишити ці сліди. У разі неможливості пред'явлення шини надсилаються відбитки малюнків протектора шин, зроблені за допомогою друкарської фарби па білому папері. Довжина такого відбитку повинна складати півтори довжини округлості шини. Контрольні запитання
|