Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на



бет5/58
Дата24.07.2016
өлшемі3.33 Mb.
#219618
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   58

Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її назива­ють гладкоствольной). Для поліпшення бойових якостей дуль­на частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а інколи й нарізи («парадокс»).

Діаметр каналу ствола називається калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах між двома протилежни­ми полями. Бойова вітчизняна зброя має калібри: 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм; спортивна 5,6 мм. Калібр мисливської гладкостволь- пої зброї це поперечник (діаметр) капала ствола, який і виз­начається кількістю шарових куль, рівних діаметру канала ство­ла даної рушниці, виготовлених з одного англійського фунта свинцю (453,5 і ). Найпоширені вітчизняні мисливські рушниці мають калібр 12, 16, 20. Калібр зброї наносять на площадках казенної частини ствола і на денці гільзи.

Ударно-спусковий механізм - взаємозв'язана система час­тин зброї, призначена для зарядження (подачі і досилання пат­рона в патронник), замикання каналу ствола в момент пострілу, запалення капсуля (спуску курка з бойового зводу) і розрядки (виймання відстріляної гільзи з патронника). Ударно-спуско- вий механізм приводиться в дію енергією порохових газів, що виникають під час пострілу, або вручну. За цією ознакою вся вогнепальна зброя ділиться на автоматичну, напівавтоматичну і неавтоматичну.

В автоматичній зброї енергією порохових газів викидаєть­ся снаряд, проводиться перезарядка і установка зброї на бойо­вий звід. Під час натискання на спусковий гачок відбувається один постріл, і весь цикл повторюється знову. Така зброя на­зивається самозарядною автоматичною, наприклад, пістолет Токарева 7,62 мм (ТТ): пістолет Макарова 9,0 мм (ПМ); пісто­лет «Парабелум» 9,0 мм та ін. Якщо при натисканні па спуско­вий гачок відбувається кілька пострілів, така зброя називаєть­ся самострільною автоматичною, наприклад, пістолет ('течкіна. автомати АК, ППШ, ППС тощо.

Перезарядка і установка затвора на бойовий звід неавтома­тичної зброї провадиться вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести затвор назад, потім послати вперед і замкнути ствол. У мисливській рушниці розімкнути ствол, вкла­сти в нього патрон і замкнути ствол. Неавтоматична зброя - це бойові гвинтівки, карабіни, револьвери. Останнім часом спортивна і мисливська зброя зустрічається напівавтоматична.

Вогнепальна зброя, яка застосовується із злочинними ціля­ми, за способом виготовлення ділиться на перероблену заводсь­ку і атигіічну. Інколи зброю розподіляють на стандартну, нестан­дартну і атипічну. Перероблена заводська - це стандартна, виготовлена відповідно до вимог Держстандарту в спеціальних умовах, вона має деякі відхилення від стандартної, наприклад, но довжині ствола, прикладу, кількості стволів. Атппічпа зброя - це нестандартна, її виготовляють, перероблюючи заводську зброю, наприклад, вкорочуючи ствол гвинтівки, мисливської рушниці, або конструюють заново кустарним способом. Саморобна зброя виготовляється з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї або пристроїв. Кустарна зброя відрізняється від саморобної тим, що вона виготовляється в майстернях, як правило, кустарями. Часом кустарну зброю важ­ко відрізнити від заводської.

До атинічної - переробленої зброї - відносять обрізи (уко­рочення ствола або ж відокремлення прикладу). Щоб визнати обріз за вогнепальну зброю, важливо знати, з якої стандартної зброї він виготовлений. Для мисливської зброї (в тому числі і спортивної) - укорочення ствола повинно бути менше ніж 50 см (включаючи патронник). Менша довжина ствола порушує бойові властивості обріза, оскільки втрачається головне - убив­ча сила. Якщо довжина ствола більше ніж 50 см, а приклад не змінено, то таку зброю відносять до полегшеної.

Тепер вогнепальну зброю в судовій балістиці класифікують за різними підставами, па які можна натрапити в підручниках з криміналістики. Тому нижче наведені різні класифікації, які являтимуть певний інтерес для студентів (Схема 11).

За цільовим призначенням розрізняють: військову, цивіль­ну, спортивну, мисливську, промислову, тренувальну, цільову, поліцейську (міліцейську).

За ступенем автоматизації: неавтоматичну, автоматичну, напівавтоматичну.

За ступенем зарядження: однозарядну, багатозарядну.

За довжиною ствола: одноствольну, двоствольну, багато- ствольну.

За калібром: малокаліберну, середньокаліберну, крупиока- ліберну (малокаліберна - до 6,5 мм, середньокаліберна - 6,5- 9,0 мм; крупнокаліберна - понад 9,0 мм).

За характером обробки ствола: нарізну, гладкоствольну (ненарізну), комбіновану (гладконарізну).

За способом виготовлення: заводську, кустарну, саморобну.

За особливостями конструкції: стандартну, нестандартну, атипічну.

У слідчій практиці до стандартної зброї найчастіше відносять: автомати, пістолети, пістолети-кулемети, револьвери, штуцери.




Нестандартна зброя - обрізи гвинтівок, мисливських руш­ниць, багатоствольні пістолети, револьвери.

Серед атипічної вогнепальної зброї поширені саморобні зразки, замасковані під побутові предмети.

До атипічної зброї слід віднести стріляючі предмети, при­строї нетипової конструкції.

Боєприпаси це боєзаряди, без яких неможливі постріли. Боезаряд складається із вибухової речовини, снаряда і пижа, гільзи для з'єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки вогнепальної зброї, деякі мисливські і сучасні саморобні є дуль- по-зарядними. Тобто зарядження провадиться через дульну частину ствола - спочатку засипають порох, потім закладають пиж, на який помішують снаряд (кулю чи дріб) і прикривають його знову иижом. Для пострілу необхідно через спеціальний отвір у казенній частині ствола запалити порох і лише тоді відбудеться постріл. Подібну запальну зброю виготовляють, як правило, неповнолітні. У практиці її називають самопалами.

Всі складові частини сучасного заряду об'єднані в одному пристрої, який називають патроном. Патрон - це боезаряд, що об'єднує всі елементи, необхідні для пострілу. Такий патрон називають унітарним. За формою і конструкцією патрони ма­ють різні розміри, наприклад, неоднакові розміщення ініціюю- чої речовини для запалення порохового заряду. З цього при­воду розрізняють патрони центрального і бокового займання.

Вітчизняні патрони до бойової вогнепальної зброї виготов­ляють із сталі, лакують міддю і покривають антикорозійним лаком. Форма гільз - пляшкоподібна, конічна або циліндрич­на. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливські і малока­ліберних спортивних патронів на денці мають шляпку, а нових зразків - кільцеву проточку (канавку). В центрі денця є кап­сульне гніздо, в яке поміщають капсуль з ударно-вибуховою речовиною (ініціюючою).

Снаряд (куля) закріплюється в дульці гільзи шляхом обжи­му (7,62 мм гвинтівочний, пістолетно-кулеметний патрон зраз­ка 1943 р.; 5,6 мм малокаліберний спортивний патрон; 5,45 мм бойовий патрон); шляхом кернування (7,62 мм револьверний та пїстолетно-кулеметниіі патрон зразка 1930 р.) і щільної по­садки (9,0 мм патрон).

Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні мета­лові або ж картонні гільзи багаторазового використання. Після першого пострілу гільзу можна спорядити вручну, використову­ючи спеціальні пристрої, наприклад «Діана». Кулі військових зразків за формою конічної частини бувають гострокінцеві, плоскі і напівсферичні. Хвостова частина у деяких куль конічна (важ­ка, бронебійна). За конструкцією кулі розрізняють оболонкові та безоболонкові. Оболонкові мають стальну оболонку, всередині якої розміщується свинець або ж осердя для посилення пробійної сили. Безоболонкові кулі не моноліт із металу (свинець, чавун). Безоболонкові кулі використовуються в спортивних і мисливсь­ких патронах. При виготовленні боєприпасів злочинці найчаст­іше користуються безоболонковимп кулями.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   58




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет