Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на



бет51/58
Дата24.07.2016
өлшемі3.33 Mb.
#219618
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   58

Третя група свідків - це особи, які знають про конкретні обставини зловживань службової особи (працівники, які вико­пувати ііого незаконні розпорядження, що потерпіли від його неправом ірі і п х дій).

Четверту групу становлять службові особи вищестоящих організацій, керівники підприємств, де працював обвинуваче­ний. Ці свідки можуть пояснити, коли їм стало відомо про зло­вживання і які з їхнього боку вживалися заходи щодо недопу­щення шкідливих наслідків, дати характеристику повединці службової особи на службі.

Відомі випадкі обмови свідками підозрюваних, обумовленої особистими корисливими інтересами. Тому в кожному випад­ку необхідно намагатися вияснити, де відображені ті чи інші факти, які свідчать про дії службової особи проти інтересів служби, порушення прав громадян тощо.

§5. Особливості розслідування службової недбалості



Недбалість - діяння не умисне. Цим в основному воно відрізняється від інших службових злочинів. Спосіб скоєння даного злочину виражається в бездіяльності службової особи на службі або неналежному виконанні службових обов'язків, у злочинно-недбалому відношенні до зберігання майна, що вик­ликало його псування чи розкрадання. Найбільш розповсюд­женим видом шкоди, спричиненої недбалістю, є недостача гро­шових коштів або товарно-матеріальних цінностей тощо.

Під час розслідування недбалості, крім загальних обставин роз­слідування службових злочинів, необхідно додатково встановити:

чи належать до службових обов'язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;

  • у чому виражається факт службової недбалості;

  • підстави та обставині! призначення на цю посаду даної особи;

  • чи могла службова особа передбачити настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного ви­конання своїх службових обов'язків;

  • освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого;

  • кому конкретно заподіяний істотний збиток;

  • види майна і характер заподіяних збитків;

  • умови зберігання сировини і готової продукції, товарів;

  • норми природного убутку сировини і готової продукції;

  • у чому виражається істотна шкода, заподіяна недбалістю;

  • чи мав можливість обвинувачений вжити необхідних за­ходів щодо усунення шкоди.

Кримінальна справа за фактом недбалості порушується най­частіше на підставі матеріалів ревізії, повідомлень про виявле­ну недостачу товарно-матеріальних цінностей, публікацій в за­собах масової інформації про шкідливі наслідки недбалості.

Недбалість характеризується такими ознаками, як недбале ведення обліку, приймання та відпускання товарно-матеріаль­них цінностей без зважування, допуск до матеріальних цінно­стей сторонніх осіб, недотримання умов зберігання і транспор­тування вантажів, невиконання правил будівельних робіт тощо.

У ході розслідування злочинів висуваються версії щодо розміру і характеру збитків, причин, що призвели до таких наслідків, ролі окремих службових осіб у вчиненні злочину. Перевіряються також версії про те, чи не була використана си­туація, що виникла внаслідок допущеної службової недбалості, для вчинення іншого злочину або його приховування.

На початковому етапі розслідування проводиться огляд місця події, а також огляд документів, зразків продукції, сиро­вини, матеріалів, освідування потерпілих. Подальший хід розс­лідування повинен бути спрямований на вияснення кола фун­кціональних обов'язків службової особи, встановлення змісту допущеного порушення. Для цього слідчий допитує свідків, підозрюваного, вивчає правила, інструкції та інші нормативні 422 документи. Якщо службова особа пояснює допущену нею нед­балість відсутністю досвіду або посилається на службову не­обхідність чи необережність поведінки самих потерпілих, необ­хідно уточнити і ретельно перевірити її повідомлення на допиті вищестоящих службових осіб та інших свідків, ознайомитися з особливостями роботи організації, де допущена недбалість, одержати консультації в спеціалістів, призначити з урахуван­ням характеру наслідків недбалості проведення судових експер­тиз (технічної, медичної, ветеринарної, бухгалтерської тощо).

Контрольні запитання



    1. На які види поділяються службові злочини?

    2. У чому сутність загальної методики розслідування зло­чинів у сфері службової діяльності?

    3. Які обставини підлягають встановленню під час розсліду­вання службових злочинів?

    4. Які особливості криміналістичної характеристики служ­бових злочинів?

    5. Які типові матеріальні сліди залишаються під час скоєн­ня службових злочинів?

    6. Які типові обставини сприяють скоєнню службових злочині в?

    7. У чому полягає криміналістична характеристика хабар­ництва?

    8. Які типові ситуації виникають під час розслідування ха­барництва?

    9. Які обставини підлягають встановленню під час розсліду­вання хабарництва?

    10. Які особливості тактики проведення окремих слідчих дій під час розслідування хабарництва?

    11. Які особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем?

    12. У чому полягають особливості розслідування службової недбалості?

Теми рефератів і курсових робіт

      1. Актуальність та особливості боротьби зі злочинами у сфері службової діяльності (службові злочини).

      2. Криміналістична характеристика злочинів у сфері служ­бової діяльності.

      3. Особливості розслідування хабарництва, зловживання владою або службовим становищем, а також службової недбалості.

Література

        1. Кримінальний кодекс України. - К, 2001. - С. 242-248.

        2. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и H.A. Селиванова- М, 1984. - С. 472-486.

        3. Советская криминалистика. Методика расследования от­дельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. К., 1988. - С. 265-299.

        4. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001. - С. 504-525.

Тема 31.

Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху



  • Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

  • Початковий етап розслідування

  • Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

§1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

Важливою особливістю криміналістичної характеристики злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху Є те, що вони можуть бути вчинені лише з необережності.

Дорожньо-транспортна подія - це злочинне порушення пра­вил безпеки руху і експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролей­бусів, тракторів, самохідних машин та інших механічних транс­портних засобів, внаслідок якого завдані легкі, середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження чи наступила смерть потерпілого.

Кримінальний кодке України передбачає такі види злочин­них порушень правил безпеки дорожнього руху:

  • порушення правил безпеки дорожнього руху або експлу­атації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286);

  • випуск в експлуатацію технічно несправних транспорт­них засобів або інше порушення їх експлуатації (ст 287);

  • порушення правил, норм і стандартів, що стосу ют ся за­безпечення дорожнього руху (ст. 288);

  • порушення чинних на транспорті правил (ст. 291).

Найбільш поширеними дорожньо-транспортними подіями є:

    1. наїзд транспортного засобу на перешкоду, пішохода, ве­лосипедиста, гужовий транспорт тощо;

    2. зіткнення транспортних засобів під час зустрічного чи попутного руху;

    3. перекидання транспортного засобу на повороті чи під час руху з великою швидкістю;

    4. падіння пасажира з транспортного засобу з тяжкими на­слідками для його здоров'я;

    5. інші дорожньо-транспортні події, що скоюються внаслідок грубого порушення правил руху чи експлуатації транс­портних засобів самими постраждалими.

До елементів крміпатетичної характеристики відносяться: спосіб вчинення дорожньо-транспортної події; інформація про типові сліди події; особа злочинця; особа потерпілого. 4 26

Причини й умови, що впливають на виникнення дорожньо- транспортних подій, можна умовно поділити на чотири групи:

      1. Порушення певними особами правил руху та експлуатації транспорту: водіями - правил руху та експлуатації транспорту (перевищення швидкості, неправильні прийоми керування, пере­везення пасажирів у необладнаних для цього вантажних автомо­білях тощо); пішоходами, велосипедистами, водіями гужового транспорту - правил руху, пасажирами - правил користування транспортом (перехід вулиці поблизу транспорту тощо); праців­никами автогосподарств (механіками, диспетчерами, завідувачами гаражів тощо) - правил експлуатації транспорту.

      2. Несправності транспортних засобів: що виникли під час руху раптово; заводські чи конструкторські дефекти (невдоско- налена гальмівна система).

      3. Несприятливі дорожні умови та неякісне утримання доріг: пошкодження дорожнього покриву; порушення правил ремонтних робіт на дорозі чи вулиці (відсутність світлових знаків уночі тощо); недостатнє освітлення вулиці; не­відповідність параметрів дороги діючим стандартам.

      4. Випадкові причини.

Правильне визначення характеру дорожньої обстановки, в якій діяв водій, має велике значення під час дослідження пи­тання про провину особи в порушенні правил безпеки руху.

Для дорожньо-транспортних пригод характерна наявність слідів, які є джерелом відомостей про характер і механізм події, її учасників, причини і умови, що сприяли виникненню події:

  • на дорожній ділянці - сліди вільного котіння і гальмуван­ня коліс, ковзання і заносу, крові, волочіння потерпілих, осколки скла фар, підфарників, лобового скла, дзеркал, залишки фарби, бруду, тканин людського організму, речі потерпілого, відламані деталі велосипедів, інших трансор- тних засобів;

  • на предметах дорожньої обстановки - вид зовнішніх де­талей транспорту (подряпини, нашарування тощо), сліди витікання води і пально-мастильних матеріалів;

  • у потерпілих (крім тілесних ушкоджень) - відбитки ма­люнка протектора чи інших частин транспорту на одязі, сліди мастильної речовини, фарби, частинок скла і мета­лу, пошкодження тканини тощо;

  • на транспортних засобах - сліди удару в перепону, ков­зання чи тиснення, розриви чи ламання окремих деталей, сліди крові, волокна тканини, волосся, відбитки структу­ри тканини одягу, відбитки пальців рук, несправності систем, що безпосередньо впливали на безпеку руху.

Важливо своєчасно виявити і зафіксувати всі сліди, що ма­ють відношення до події, яка розслідується.

В ході розслідування дорожньо-транспортних подій можуть виникати такі слідчі ситуації: водій і транспорт знаходяться на місці події; транспорт залишився на місці події, а водій зник; водій сховався разом з транспортом.

У випадку, коли водій і транспорт знаходяться на місці події, основна увага під час розслідування спрямовується на дослідження обстановки та слідів на місці події, вияснення об­ставин порушення правил безпеки руху, експлуатації транс­порту, механізму події.

У випадку, якщо транспорт залишився на місці події, а водій зник, досліджуються не лише обставини виникнення події і сліди, а й причини зникнення водія, вживаються заходи щодо його розшуку та затриманню (це також може бути особа, що скоїла угон транспорту).

У разі, якщо водій скривається разом з транспортом, зусил­ля слідчого повинні бути спрямовані па встановлення факту дорожньо-транспортної події, обставин її виникнення, розшук водія і транспорту, а також можливих очевидців події.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   58




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет