Успішне розслідування крадіжок, особливо квартирних, визначається умінням слідчого і працівників карного розшуку використати допомогу громадськості. Тому під час складання плану розслідування необхідно також врахувати можливості залучення громадськості в ході провадження слідчих дій, а також з метою профілактики крадіжок.
§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
Огляд місця події за справами про крадіжки проводиться, як правило, до порушення кримінальної справи. Метою є вивчення обстановки місця події, виявлення і фіксації слідів злочину. Результати огляду можуть бути підставою порушення кримінальної справи, побудови слідчих версій та планування їх перевірки. До виїзду па місце події необхідно вжити заходів щодо охорони обстановки місця і слідів злочину, затримання злочинця «за гарячим слідами» (переслідування, недопущення збуту викраденого, знищення знарядь і слідів злочину), забезпечення явки осіб, що виявили крадіжку, запрошення спеціалістів (криміналіста, кінолога тощо), приготування засобів криміналістичної техніки, необхідної для фіксації результатів огляду, виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину.
Після прибуття на місце крадіжки необхідно точно визначити обстановку: встановити, які зміни відбулися після виявлення крадіжки, чи присутні заявник, потерпілий, свідок. Організація робочого етапу огляду залежить від відомостей, одержаних в ході попереднього опитування особи, яка виявила крадіжку, потерпілого, свідків. Вивчивши обстановку, слідчий інструктує понятих, організує роботу кінолога, експерта-криміналіста, працівника кримінального розшуку та інших учасників огляду.
Ретельно оглядаються місця проникнення злочинця до майна. Встановлюються вони в ході огляду стану дверей, вікон, балконів, замикаючих прнстоїв. Найчастіше злочинці відкривають замки підробленими ключами, перепилюють дужки навісних замків. Двері відкривають, віджимаючи їх сокирою, ломом, викруткою, стамескою, долотом, іншими металевими предметами. Під час огляду пошкоджених перепон можуть бути виявлені відбитки пальців рук на дверях, замках, вікнах. Сліди знарядь злому також можуть знаходитись на перерахованих предметах. У протоколі огляду місця крадіжки фіксуються місце розташування, форма і розмір виявлених слідів, залишених знаряддями та інструментами, сліди рук, взуття, волокон тканини, нашарувань сторонніх речовин, деталей замикаючих пристроїв та знарядь злому.
Огляд місця кишенькової крадіжки проводиться в тому випадку, якщо потерпілий може точно його вказати. Основна мета - виявити викинуті злочинцем деякі предмети крадіжки (документи, гаманець).
Під час огляду місця крадіжки необхідно звертати увагу на обставини, які вказують на можливе її інсценування: відсутність слідів там, де за обставинами справи воші повинні бути (сліди застосування знарядь злому, сліди ніг на грунті під вікном будинку тощо).
Допит потерпілого дає можливість одержати відомості про предмет крадіжки (що викрадено, на яку суму тощо), місце знаходження викрадених предметів, осіб, які знали про місце їх знаходження, про підозру стосовно особи, яка могла скоїти крадіжку. В протоколі допиту потерпілого особливо детально описуються викрадені предмети не лише цінні, але й малоцінні, відомості, які використовуються під час розшуку злочинця, впізнання предметів крадіжки.
Допит свідків проводиться з метою встановлення прикмет зовнішності злочинця, характерних ознак його одягу, дій, спрямованих на заволодіння чужим майном. В ході допиту осіб, які затримали злочинця на місці події, встановлюються обставини, за яких вони його помітили, які дії вжиті ними для з; тримання, як поводив себе затриманий.
Особистий обшук підозрюваного проводиться після його затримання. Під час проведення цієї дії необхідно проявити пильність щодо поведінки затриманого. Важливо слідкувати, щоб він не знищив будь-які предмети, які свідчать про причетність його до скоєної крадіжки. З цією метою огляду підлягають місце затримання і проведення особистого обшуку.
Освічування підозрюваного проводиться з метою встановлення па його тілі слідів (саден, гематом, нашарувань барвників, пально- мастильних матеріалів тощо), а також особливих прикмет, відомості про які одержані в ході огляду місця події, допитів потерпілих, свідків. Результати освідування фісуються в протоколі, нашарування сто- |юнніх речовин вилучаються і накуються в окремі пакети як речові докази, які її подальшому можуть бути направлені на експертизу.
Допит підозрюваного (обвинуваченого) проводиться після затримання, особистого обшуку та освідування в порядку, передбаченому ст.ст. 107 і 145 КІШ України. Допит підозрюваного сприяє одержанню від нього правдивих показань, а оперативна їх перевірка забезпечує швидкий розшук викраденого і вияснення обставин скоєння крадіжки. З урахуванням цього підозрюваного необхідно допитувати на місці його затримання. В ході допиту важливо повніше деталізувати показання як підоз- рюванош, так і обвинуваченого, але не можна ставити їм питання, формулювання яких містить однозначні чи бажані відповіді. Якщо допитуваний веде себе пасивно під час допиту чи відмовляється давати показання, доцільно повідомити йому окремі факти і запропонувати дати по них пояснення. Об'єктивність показань підозрюваного (обвинуваченого) підтверджується результатами пред'явлення для упізнання (осіб, речей, знарядь злочину), слідчого експерименту, перевірки показань па місці.
Контрольні запитання
-
У чому полягає сутність криміналістичної характеристики крадіжок?
-
Які обставини підлягають встановленню під час розслідування крадіжок?
-
Які слідчі ситуації і версії підлягають розгляду на початковому етапі розслідування крадіжок?
-
Які особливості розслідування крадіжок на наступному етапі?
-
У чому полягають особливості тактики проведення окремих слідчих дій в ході розслідування крадіжок?
Теми рефератів і курсових робіт
-
Роль і значення криміналістичної характеристики крадіжок в розкритті і розслідуванні даного виду злочинів.
-
Особливості початкового і наступного етапів розслідування крадіжок.
-
Особливості тактики проведення окремих слідчих дій в ході розслідування крадіжок.
Література
-
Кримінальний кодекс України. - К, 2001. - С. 118.
-
Кримінально-процесуальний кодекс України. К, 1994. С. 49, 62.
-
Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. К, 1988. - С. 203-224.
-
Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К, 2001. - С. 526-550.
Тема 29. Розслідування грабежів і розбоїв
-
Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв
-
Початковий етап розслідування
-
Наступний етап розслідування
-
Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
§1. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв
Грабежі і розбої є тяжкими корисливими злочинами, спрямованими на заволодіння чужим майном. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна, вчинене без застосування насильства чи поєдане з насильством, але не небезпечним для життя і здоров'я потерпілого (ст. 186 КК України). Розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК України). Методики розслідування них злочинів у своїй основі суттєво не відрізняються. У більшості випадків грабежі і розбої як корисливі злочини скоюються з метою заволодіння особистим майном громадян. Однак зустрічаються випадки вчинення цих злочинів і з метою заволодіння державним чи громадським майном. Дії злочинців носять насильницький характер, який оцінюється за способом скоєння і наслідками. Дані про спосіб скоєння грабежів і розбоїв є одним із основних елементів криміналістичної характеристики цих злочинів. Його складають дії злочинця під час нападу на потерпілого і заволодіння майном. Ці дії можуть бути різноманітними і характеризуються великою суспільною небезпечністю, цинізмом, зухвалим і нахабним характером.
Пограбування скоюються іноді і в громадських місцях. Під час групових нападів грабіжники завчасно розподіляють ролі, діють раптово і швидко. Потерпілі не завжди встигають роздивитись і запам'ятати прикмети їх зовнішності.
Скоєння розбоїв па власників квартир, дач, а також касирів, інкасаторів, як правило, скоюються групою і ретельно готуються. В цих випадках злочинці часто добувають автотранспорт, зброю, необхідні інструменти, завчасно купують авіа- чи залізничні квитки для виїзду після скоєння нападу в інший район, вживають заходів до маскування зовнішності.
Одним із елементів криміналістичної характеристики грабежів і розбоїв є дані про обстановку місця скоєння нападу та залишені сліди. Ці злочини найчастіше скоюються у містах і селищах у вечірній час, на малолюдних вулицях, у скверах, лісопаркових зонах відпочинку, біля кафе, кінотеатрів тощо. На відкритій місцевості злочинці найчастіше діють групами, завчасно вичікуючи жертву на малоосвітлених вулицях, майданах, лісових дорогах, стежках тощо.
На відміну від деяких інших злочинів грабежі і розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами. Тому в ході розслідування вказаних злочинів слідчий повинен встановити:
-
де і коли вчинено грабіж чи розбій, хто в ньому брав участь, чи були очевидці, в чому проявлялося насильство;
-
хто виявився потерпілим, чи спричинені йому тілесні пошкодження, ступінь їх тяжкості, стан здоров'я;
Достарыңызбен бөлісу: |