Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на
жүктеу/скачать 3.33 Mb.
|
|
Перед початком очної ставки необхідно добре вивчити показання допитуваних, врахувати їх взаємовідносини, вияснити сутність розбіжностей, що виникли, намітити запитання, які повинні задаватися, їх послідовність і вирішити питання про те, хто буде першим допитуватися па очній ставці. Першим, як правило, допитується особа, яка дає, на думку слідчого, правдиві показання. Хоча в деяких ситуаціях можна зробити і навпаки в розрахунку на те, що неправдиві показання, що зачіпають інтереси іншого допитуваного, викличуть у нього обурення. В результаті він може повідомити факти, про які до цього часу змовчував. Завданням очної ставки є також одержання хоча б від одного із допитуваних нових відомостей про такі епізоди, обставини і деталі події, про які до показань цього допитуваного на очній ставці не повідомлялось і які можна було б підтвердити наявними даними чи під час проведення інших слідчих дій. Тому слідчий повинен завчасно обмежити обсяг інформації, повідомленої допитуваним, з тим щоб інший допитуваний зміг проявити свою обізнаність і дати показання, що виходять за межі того, що було повідомлено на очній ставці. Лише в цьому випадку слідчий може бути впевнений, що показання, одержані на очній ставці, є об'єктивними. §7. Фіксація результатів догшту Основним засобом фіксації результатів допиту є протоколювання. Під час фіксації показань допитуваного слідчий вирішує одночасно два завдання: 1) він повинен вести протокол' так, щоб хід запису показань не відобразився на процесі допиту; 2) записувати показання повністю і дослівно. Запис показань у протокол здійснюється за трьома варіантами: паралельно з даванням показань; після закінчення давання показань; за окремими епізодами, щоб записувати показання в ході допиту. Кожний із варіантів має позитивні і негативні сторони. У ході складання протоколу під час розповіді допитуваного слідчий вимушений одночасно слідкувати за змістом повідомлення, аналізувати показання і співставляти з наявними у справі даними, відбирати із розповіді допитуваного ті з них, які мають значення для справи. Під час допиту слідчий повинен слідкувати за поведінкою допитуваного. Другий варіант складання протоколу має переваги тому, що дозволяє слідчому зосередитися на веденні допиту, однак він пов'язаний з ризиком упустити в ході викладення показань у протоколі окремих обставин із розповіді допитуваного. Обидва варіанти фіксації показань доцільно застосовувати під час допиту, який стосується невеликого кола конкретних обставин. Якщо ж предмет допиту включає значну кількість обставин, то допит і записування показів необхідно вести за окремими епізодами, що дозволяє використати переваги перших двох способів фіксації та уникнути властивих їм недоліків. Протокол допиту повинен містити:
Під час допиту в якості засобів фіксації можуть застосовуватися креслення, схеми, малюнки, плани. Вони дають можливість точно і в повному обсязі об'єктивно зафісувати показання допитуваного. Крім того, ці засоби дисциплінують допитуваного, заставляють його більш відповідально віднести-" ся до своїх показань. Застосування перерахованих засобів полегшує працю слідчого, дозволяє йому зосередитися па веденні допиту, що підвищує його результативність. 280 Однак найбільше уявлення про зміст, обстановку і технічні прийоми допиту дає звуко- і відеозапис. Такий запис проводиться у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства після попереднього повідомлення усіх учасників слідчої дії. Ці засоби фіксації можуть застосовуватися як за власною ініціативою слідчого, гак і на прохання допитуваного. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий складає протокол. Контрольні запитання
Теми рефератів і курсових робіт
Література
Тема 20. Тактика обшуку і виїмки
§1. Поняття і завдання обшуку Обшук - це обгрунтована доказами слідча дія, суть якої полягає в примусовому обстеженні окремих громадян, приміщень, ділянок місцевості, робочих місць з метою виявлення злочинців, знарядь злочину, речеіі та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини у справі. Конституція України гарантує громадянам недоторканість їх особистого життя, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також недоторканості житла. Ніхто не має права проникати в житло проти волі особи, яка в ньому мешкає. Обшук та інші дії, які вчиняються з проникненням у житло, допускаються лише на підставі рішення суду (ст.ст. ЗО, 31 Конституції України). Обшук здійснюється за мотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. У відповідності з вимогами Кримінально-процесуального кодексу обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за мотивованою постановою судді. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства (с.т. 177 КГІК України). У невідкладних випадках обшук об'єктів, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати. У невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. Протягом доби з часу проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві (ст. 177 КПК України). Під час розслідування обшук може проводитись і тоді, коли об'єктом пошуку є особа, що розшукується, груп чп його частини. За своїм характером і завданнями обшук подібний до виїмки і огляду. Виїмка - цс також вилучення у будь-якої особи, із установ чи організацій певних предметів і документів, що мають значення для справи, але без їх попереднього пошуку, оскільки відомо, де і в кого вони знаходяться. Подібність обпгуку з оглядом місця події, місцевості, приміщень і предметів проявляється головним чином у тому, що в обох випадках слідчий проводить обстеження згаданих об'єктів з метою виявлення, фіксації та вилучення різних матеріальних джерел криміналістичної інформації. На відміну від огляду в ході обшуку слідчий спрямовує свої зусилля на пошук джерел доказової інформації, умисно прихованих, з різним ступенем хитрощів. Безпосередніми завданнями такого пошуку є: виявлення об'єктів, що відшукуються; фіксація місць їх приховування; фіксація загальних і окремих ознак виявлених об'єктів; приєднання вилучених об'єктів до справи. Після складання постанови щодо проведення обшуку слідчий приступає до складання плану даної слідчої дії. Кожний обшук в тактичному відношенні індивідуальний. На його підготовку і провадження впливають особливості конкретної кримінальної справи, характер предметів, що розшукуються, особистість обшукуваного, специфіка об'єкта, що підлягає обшуку, та ряд інших обставин. Одночасно можна виділити ряд рекомендацій, застосування яких допоможе слідчому добитися оптимальних результатів під час проведення обшуку. Так, до виїзду на обшук слідчий повинен скласти чітке уявлення про місце його провадження. Інформація про місце обшуку допоможе йому у вирішенні питань щодо обсягу пошукових дій, дозволить попередньо намітити послідовність дій на місці обшуку, підготовити необхідні технічні засоби. На підставі матеріалів кримінальної справи і даних, одержаних в ході оперативно-розшукових заходів, слідчий повинен скласти собі уявлення про особу, яка буде обшукуватися, його родину, їхній спосіб життя, розпорядок дня. Це дасть змогу йому виробити правильну лінію поведінки на місці обшуку, намітити тактику пошукових дій. Основне тактичне правило обшуку - раптовість провадження. Виконання його слідчим позбавляє особу, що скоїла злочин, можливості сховатися, приховати чи знищити речові докази. У ході підготовки до обшуку важливе значення має правильне визначення слідчим чисельності й особового складу слідчої групи. До складу слідчої групи включаються оперативні працівники міліції, яким доручається спостереження за приміщенням, що обшукується, охорона місця обшуку. В склад даної групи можуть бути включені відповідні спеціалісти. Якщо на місці обшуку передбачається великий обсяг техн- ічних робіт, то для їх виконання запрошується допоміжний персонал. Якщо на місці обшуку передбачається провести особистий обшук не лише підозрюваного, а й інших осіб, що перебувають на місці обшуку, у склад слідчої групи завчасно повинні бути включені оперативні працівники і поняті як чоловічої, гак і жіночої статі. У ході підготовки до обшуку слідчий готує криміналістичну техніку, підготовляє пошукові прилади та інші пристосування, які можуть знадобитися в ході пошукових дій. §2. Об'єкти, види і тактичні прийоми обшуку Об'єкт обшуку - це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження. Найбільш поширеними об'єктами обшуку є: жилі приміщення (будинок, квартира, дача, номер готелю тощо); виробничі, торговельні, службові та інші нежилі приміщення (офіси, кабінети службових осіб, виробничі дільниці, підсобні приміщення тощо); ділянки місцевості (садиба, сад, город тощо); автотранспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, причепи до них); жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші посильні речі). жүктеу/скачать 3.33 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|