Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на



бет26/58
Дата24.07.2016
өлшемі3.33 Mb.
#219618
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   58

Давання показань починається з вільної розповіді допиту­ваного. Слідчий повинен уміти слухати допитуваного. Відомо, що зацікавленість слухаючого стимулює розповідача більш кон­кретно розповісти, описати подію. Під час неуважного, байду­жого відношення слідчого допитуваний намагається швидше викласти факти і не в повному обсязі. Всією поведінкою слідчий повинен проявити уважне відношення стосовно допи­туваного. В необхідних випадках під час розповіді доречним можуть виявитися заохочувальні зауважеігня слідчого. Однак необхідно підкреслити, що таке втручання в розповідь допиту­ваного повинні здійснюватися в тактичній формі, без тиску на нього з метою одержання бажаних доказів.

У ході вільної розповіді слідчий аналізує показання допи­туваного, складає уявлення про його інформованість, відношен­ня до події та її учасників, відмічає протиріччя в його пока­заннях, співставляе показання з іншими даними за справою. Слухаючи розповідь, слідчий коригує план допиту: відмічає, які обставини допитуваний не висвітлів і на які питання відповів, вносить поправки в раніше підгтовлсні питання, формулює нові тощо.

Після вільної розповіді допитуваного слідчий у випадку не­обхідності задає йому питання з мстою одержати від нього по­казання щодо відомих йому обставин, про які він не розказав чи розповів неповно. Не допускається задавати запитання, які на­водять допитуваного на бажану відповідь, містять в собі пряму чи опосередковану відповідь. Такі запитання особливо небез­печні, коли допитуваний твердо не пам'ятає, не впевнений в існу­ванні і характері події, про яку його запитують. Негативний вплив на допитуваного може справити не лише зміст запитання, а іі його форма, зв'язок з даними раніше показаннями, місце серед інших запитань. Все це може призвести до давання неправди­вих показань. Тому провадження допиту вимагає від слідчого активного застосування різноманітних прийомів, настирливості, цілеспрямованості, тактовності, терпіння і майстерності.

§4. Психологічні основи тактики допиту



Основною формою психологічного впливу на допитувано­го є переконання. Воно розуміється як діяльність, спрямована на те, щоб переконати допитуваного у безперспективності прихо­вувати істину. З цією метою виправданим є використання пози­тивних якостей особи допитуваного, протиріч у показаннях, невідповідність їх реальному ходу подій, пред'явлення доказів. Не слід покладати надію на будь-який один тактичний прийом чи на те, що тактичні прийоми допиту автоматично приведуть допитуваного до добровільного каятгя і правдивих показів. Так­тичні прийоми повинні застосовуватися в комплексі.

Допит - це регламентована законом специфічна форма спілкування, яка протікає в формі співробітництва, протисто­яння, психологічної боротьби.

Особливе значення в забезпеченні успішності допиту має загальна сприятлива для спілкування психологічна атмосфера слідчої дії, наявність психологічного контакту.

Психологічний контакт - це такий рівень взаємовідносин на допиті, під час якого, особи, які в ньому беруть участь, го­тові до спілкування. Під час психолічного контакту допитува­ний внутрішньо, психологічно налаштований на участь у спілкуванні, слухати слідчого, сприймати його доводи, аргумен­ти і докази навіть у конфліктній ситуації, коли має наміри при­ховувати правду, давати неправдиві показання.

Психологічному контакту сприяє здібність слідчого розта­шувати навколо себе людей, уміння з урахуванням індивідуаль­них особливостей допитуваного знаходити такт у спілкуванні, збуджувати зацікавленість до давання правдивих показань.

В ситуації протистояння, психологічної бототьби, коли до­питуваний приховує відомі йому обставини, дає неправдиві показання, до нього застосовується психологічний вплив. Суть психологічного впливу полягає в застосуванні прийомів, що забезпечують найбільш ефективну форму повідомлення дока­зового матеріалу, спрямованих на зміну ходу і змісту психіч­них процесів, суб'єктивної позиції допитуваного, переконання його в необхідності дати правдиві показання, допомогти слідчо­му в установленні істини.

Психологічний вплив здійснюється в межах кримінально- процесуального закону. За загальним правилом, не можна до­магатися показань шляхом насилля, погроз та інших незакон­них дій. Попередній відбір, логічне упорядкування наявних фактів і висновків, пред'явлення їх в ефективній емоційній формі і тактично обумовленій послідовності - все це і визна­чає успішність психологічного впливу.

Психологічний вплив на допитуваного має певне значення під час виникнення конфліктних ситуацій в ході допиту. В та­ких ситуаціях тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, грунтуються на вико­ристанні даних психології, логіки та інших наук.

У конфліктних ситуаціях, коли допитуваний приховує інформацію, можна застосовувати наступні прийоми психоло­гічного впливу: переконання, звернення до почуттів гідності, гордості, справедливості та шляхетності тощо. Прийоми пере­конання мають бути зрозумілими допитуваному, їх слід повто­рювати кілька разів, посилатися на відсутність логіки фактів.

Для викриття неправдивих свідчень застосовують прийоми психологічного впливу:

  • замовчування обставин, які відомі слідчому;

  • створення умов, за яких у допитуваного формується дум­ка, що слідчий знає замовчувані ним факти;

  • застосування тактичних комбінацій, побудованих на по­слідовності запитань, що ставляться;

  • задавання несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються;

  • демонстрування слідчих та технічних можливостей вста­новлення обставин, які приховуються.

У ході пред'явлення доказів під час допиту застосовують­ся такі тактичні прийоми: 1) згадування про докази; 2) пе­рераховування доказів; 3) надання можливості допитувано­му оглянути докази; 4) демонстрування доказів; 5) орієнтування допитуваного па викладання фактів, які цікав­лять слідство; 6) деталізація та конкретизація свідчень; 7) до­пит за «різними планами» (з кінця, з середини факту).

Тактичні прийоми, що спираються на психологічний вплив, повинні відповідати вимогам вибірковості. Необхідно, щоб вони справляли відповідний вплив лише стосовно особи, що приховує правду, і були нейтральні щодо незацікавлених осіб.

§5. Допит неповнолітнього



Тактика допиту неповнолітнього будується з урахуванням його вікових особливостей. Для неповнолітніх, особливо дош­кільного і молодшого шкільного віку, характерні підвищена навіюваність, схильність до фантазування тощо. Недостатній рівень розвитку, обмеженість логічного мислення, відсутність життєвого досвіду і професійних знань заважають їм іноді сприймати її цілому картину тієї чи іншої події і правильно відтворити на допиті зафіксовану інформацію. Однак вони лег­ко запам'ятовують найбільш яскраві моменти і деталі події. Життя неповнолітніх емоційно переповнене, і наступні вражен­ня нерідко сприяють забуванню сприйнятого. Тому їх допит не можна відкладати на довгий час.

У ході підготовки до допиту необхідно одержати відомості про рівень розвитку неповнолітнього, його інтереси, нахили, звички, родинну мікросферу, взаємовідносини з особою, сто­совно якої буде здійснюватися допит. Неповнолітній до 16 років викликається на допит через батьків чи інших законних представників. Інший порядок допускається, коли це викли­кається обставинами справи.

У разі участі в допиті педагога, а також законних представ­ників чи близьких родичів неповнолітнього необхідно заздалегідь упевнитися, що характер їх взаємовідносин з неповнолітнім не вплине негативно на допитуваного. Ці особи повинні бути по­переджені про недопустимість будь-яких підказок, навідних за­питань, роздратування стосовно неповнолітнього.

Допит малодітних краще проводити у звичній для них об­становці - в дитячій установі, школі, вдома. Бажано розпочи­нати допит з бесіди, що включає елементи гри, яка допоможе встановленню довірливих стосунків. Психологічному контакту з допитуваним буде сприяти спокійний, упевнений тон слідчо­го, його манера звертання.

У ході оцінки показань неповнолітнього необхідно звертати увагу на заученість відомостей, що повідомляються ним, на­явність протиріч, що може свідчити про вплив зацікавлених осіб.

Особливими тактичними прийомами, що застосовують­ся під час допиту неповнолітніх, є роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрування по­інформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси, роз'яснення сутності та значення пред­'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення неправиль­но зайнятої ним позиції.

Під час допиту неповнолітніх обвинувачених необхідно враховувати їх схільність до самообмови в результаті впливу старших учасників злочину. Одержані показання у зв'язку з цим повинні бути обов'язково проаналізовані з точки зору на­явності в них внутрішніх протиріч, а також протиріч з іншими доказами.

§6. Тактика очної ставки



Очна ставка є самостійною слідчою дією. Це допит двох раніше допитаних осіб у присутності один одного з приводу істотних протиріч, що виникли між їхніми показаннями. Якщо ці особи раніше не знали один одного, то до початку очної став­ки проводиться пред'явлення для впізнання. Очна ставка про­водиться тоді, коли слідчому необхідно вияснити, хто із двох допитаних осіб дає неправдиві показання. У цьому випадку на очній ставці здійснюється своєрідне зіткнення показань, пере­вірка їх на об'єктивність. На підставі того, як вони висловлю­ють свої думки, як реагують на розбіжності між їх показання­ми, слідчий може робити висновки щодо правдивості їх свідчень. Очна ставка може бути використана для надання до­питуваному допомоги у згадуванні забутих фактів і обставин.

Очна ставка є також ефективним засобом психологічного впливу на особу, яка дає неправдиві показання. При цьому особливу роль відіграє ефект безпосереднього емоціонального впливу однієї особи на іншу, особливо в таких випадках, коли допитуваний не знав, що є очевидці скоєного злочину, або над­іявся, що проти нього показань не буде.

Очна ставка є досить складною слідчою дією, у певних ви­падках навіть ризикованою, оскільки можливий і негативний вплив допитуваного на особу, що дає правдиві показання. Крім того, обвинувачені на очній ставці можуть домовитися між собою і погодити свої неправдиві показання. В разі наяв­ності таких побоювань краще не квапитися з очною ставкою і спробувати усунути розбіжності, що виникли, іншим шляхом, наприклад, за рахунок відтворення звукозапису показань чи пред'явлення звукозапису допиту. Так само очну ставку між неповнолі тним і дорослим доцільно проводити лише в тих ви­падках, коли слідчий упевнений, що дорослий допитуваний не вчинить негативний вплив і показання неповнолітнього не будуть розхитані.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   58




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет